Рішення № 52554969, 13.10.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

2/243/5025/2015

243/9574/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Сидоренко І.О.,

при секретарі Рудь Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №8 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд, -

В С Т А Н О В И В:

До Словянського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ВАТ «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Дана позовна заява мотивована тим, що позивач працював на ВАТ «Содовий завод» з 01.04.1988 року по 24.03.2003 року. З жовтня 1996 року ВАТ «Содовий завод» припинило виплачувати працівникам заробітну плату. При звільненні з підприємства відповідач був зобовязаний провести повний розрахунок, однак цього не зробив, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. На підставі посвідчення № 30 від 13.09.2001 року комісії по трудовим спорам вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на користь позивача 4604,78 грн. Після звільнення позивач також неодноразово звертався до відповідача за отриманням невиплаченої заробітної плати, але кожний раз отримував відмову через відсутність коштів. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду № 2-3930-2003 від 15 серпня 2003 року з відповідача стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 4359,73 грн., компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з затримкою терміну її виплати у сумі 187,71 грн., середня заробітна плата за час затримки її виплати у сумі 550,51 грн. та компенсація моральної шкоди у сумі 1000 грн. Згідно ст. 117 КЗпП України у випадку невиплати при провині власника або уповноваженого ним органу належних звільненому робітнику сум у строки, які зазначені в ст. 116 КЗпП України підприємство зобов'язано виплатити його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку. Згідно довідки відповідача середньомісячна заробітна плата позивача за останні два місяці роботи складає 317,13 грн. за відпрацьовані (96+192=288/2=144) год. у місяць, а середньоденний заробіток склав: 317,13/144=2,02х8=16,16 грн. Таким чином і у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про порядок обчислення середньої заробітної плати» його середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на 30 серпня 2015 року складає: 16,16х3114=50322,24 грн., де 3114 - кількість робочих днів за пятиденним робочим тижнем починаючи з 25 березня 2003 року по 30 серпня 2015 року з урахуванням офіційно опублікованих даних «Про норму тривалості робочого часу» щодо кількості робочих днів в ОСОБА_2 праці і соціального захисту населення України на 2003 - 2014 роки. Позовна давність не повинна застосовуватись за вимогами про стягнення невиплаченої заробітної плати за трудовими правовідносинами згідно норм чинного трудового законодавства. Викладене підтверджується доданими до позову документами.

Просить суд стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» м. Слов'янська Донецької області на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 березня 2003 року по 30 серпня 2015 року в сумі 50322,24 грн.

До судового засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, надав до суду заяву, відповідно до якої просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити. Також, згідна наданої заяви від 13.10.2015 року, просить суд самостійно провести розрахунок середнього заробітку, оскільки у позовній заяві допущена математична помилка.

Представник відповідача - Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий завод про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України. 01 жовтня 2015 року до суду від відповідача надійшла Заява, в якій просять розглянути справу без участі представника ВАТ «Содовий завод». Також вказали, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнають у повному обсязі, оскільки будь-яку збільшення суми у ліквідаційної процедури в частині застосування КЗпП України та інших нормативно-правових актів прийнятих до набрання чинності Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть суперечити вищевказаному Закону України. Тому ВАТ «Содовий завод» не може визнавати компенсації та інші додаткові вимоги крім основних заборгованостей по заробітній платі, яка на момент відкриття ліквідаційної процедури рахується за даними бухгалтерського обліку. Ліквідатор за законом не може збільшити реєстр кредиторів, які з моменту затвердження господарським судом не змінюються. Будь-які зміни сум у ліквідаційній процедурі не передбачені. Відповідно, ВАТ «Содовий завод» може визнати тільки дійсні вимоги, які можуть бути погашені на підставі ст. 31 вказаного закону після проведення аукціону. На підставі викладеного, вимоги позивача ВАТ «Содовий завод», який знаходиться в ліквідаційній процедурі, не визнає за законом.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 працював у Відкритому Акціонерному Товаристві «Содовий завод» без перерв у роботі на різних посадах з 01.04.1988 року по 24.03.2003 року, звільнений з підприємства за скороченням штату на підставі ст. 40 КЗпП України.

При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був.

На підставі посвідчення № 30 від 13.09.2001 року комісії по трудовим спорам вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на користь ОСОБА_1 4604,78 грн.

Відповідно до рішення Словянського міськрайонного суду від 15 серпня 2003 року з відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_1 була стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 4359,73 грн., компенсація втрати частини заробітної плати у звязку з затримкою терміну її виплати у сумі 187,71 грн., середня заробітна плата за час затримки її виплати у сумі 550,51 грн. та компенсація моральної шкоди у сумі 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України "В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку".

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем ОСОБА_1, підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття Ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04 вересня 2003 року.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати (ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці": "Задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення."

Тому з підприємства - ВАТ "Содовий завод" на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

Відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року №348) середньоденний заробіток позивача складає 17,61 грн., зазначена сума визначена з урахуванням довідки відповідача № 70-2421 від 09.09.2015 року, в якій зазначено, що його середньомісячна заробітна плата за останні два місяці роботи складала 317,13 грн.

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

Відповідно до довідки ВАТ «Содовий завод» № 70-2421 від 09.09.2015 року позивачем на даному підприємстві відпрацьовано за два останніх місяця роботи у січні 2003 року 96,0 годин, у грудні 2002 року 192,0 години. Заробітна плата у січні 2003 року складає 217,62 грн., у грудні 2002 року 416,64 грн. Отже, середньоденний заробіток позивача склав: (217,62 грн.+416,64 грн.)/(96 год.+192 год.):2)=2,20 грн./год. х 8 год.=17,61 грн.

Позивач ОСОБА_1 в своїй позовній заяві просить стягнути середній за період з 25 березня 2003 року по день постановлення судом рішення по справі.

Згідно листів ОСОБА_2 соціальної політики України від "Про розрахунок норми тривалості робочого часу за 2003-2015 ріки" кількість робочих днів з 25 березня 2003 року по 13 жовтня 2015 року при п'ятиденному робочому тижні з двома вихідними днями у суботу та неділю становить 3146 днів.

Отже, розрахунок сума середнього заробітку за весь час затримки виплати складає 55401,06 грн., з розрахунку: 17,61 грн. (середньоденна заробітна плата) х 3146 (робочих днів) = 55401,06 грн.

Але, як було вище зазначено, відповідно до рішення Словянського міськрайонного суду від 15 серпня 2003 року з відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_1 була стягнута середня заробітна плата за квітень та травень 2003 року у сумі 550,51 грн.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 54850,55 грн. (55401,06 грн.-550,51 грн.).

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-УІ від 08.07.2011 року, судовий збір за подачу позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Таким чином, зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави потрібно стягнути судовий збір в сумі 548,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 27, 59, 60, 61, 88, 192, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 117, 237-1 КЗпП України, ст. 23 ЦК України, Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Законом України "Про судовий збір", суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства "Содовий завод", яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б. 91, р/рахунок 26004307660166 у філії відділення ПІБ міста Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, Словянський район, смт. Райгородок, вулиця Радянська, будинок № 1, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 54850 (пятдесят чотири тисячі вісімсот пятдесят) грн. 55 коп.

Стягнути з Відкритого Акціонерного Товариства "Содовий завод", яке розташоване за адресою: 84100 Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Чубаря, б.91, р/рахунок 26004307660166 у філії відділення ПІБ міста Словянська МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895 судовий збір на користь держави у розмірі 548 (пятсот сорок вісім) грн. 50 коп. на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, КОД ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач УК /Словянськ/22030001.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Словянського

міськрайонного суду ОСОБА_3