Рішення № 52552955, 26.05.2015, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2015 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Заводян К.І.

Суддів: Галичанського А.Д., Міцнея В.Ф.

Секретаря: Давньої Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі ПАТ УкрСиббанк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ УкрСиббанк на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2015 року, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року публічне акціонерне товариство УкрСиббанк подало позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилалось на такі обставини.

12 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11116517000, згідно якого ОСОБА_1 отримала кредит у формі поновлюваної кредитної лінії в сумі 84400 доларів США, під 12,30 % річних, строком до 12 лютого 2015 року.

У 2007, 2009, 2010 роках між банком та ОСОБА_1 до вищевказаного кредитного договору укладено додаткові угоди.

Згідно додаткової угоди №1 від 05 жовтня 2007 року змінилися умови договору про надання споживчого кредиту № 11116517000 від 12.02.2007 року, а саме:

- збільшився обсяг кредитування ОСОБА_1 на 20000 доларів США, всього кредит становить 104400 доларів США;

Провадж. №22-ц/794/742/15 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_3.

Категорія: 19/27 Доповідач: Заводян К.І.

- збільшився розмір відсоткової ставки з 12,30% до 12,90 % річних, яку ОСОБА_1 зобовязувалася сплачувати протягом 30 календарних днів, починаючи з дати видачі кредиту.

Додатковою угодою №4 від 21 червня 2010 року до основного договору змінено кінцевий термін повернення кредиту, а саме до 10 лютого 2017 року, а також складено в новій редакції графік погашення ОСОБА_1 кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань за договором кредиту 12 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №95513. Згідно умов якого ОСОБА_2 та ОСОБА_1 несуть солідарну відповідальність за невиконання останньою зобовязань, що виникли з кредитного договору.

До договору поруки №95513 від 12 лютого 2007 року було укладено додаткову угоду №1 від 05 жовтня 2007 року та додаткову угоду №2 від 21 червня 2010 року, згідно яких відповідач надав згоду забезпечувати порукою змінене основне зобовязання за кредитним договором.

Банк, зарахувавши кредитні кошти на поточний рахунок позичальника ОСОБА_1, виконав свої зобовязання перед нею для подальшого їх використання за цільовим призначенням.

Через неналежне виконання ОСОБА_1 умов договору станом на 03 вересня 2014 року утворилась заборгованість по кредиту в сумі 53056 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 03.09.2014 року, становить 664846 грн. 38 коп.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та /або комісій, ОСОБА_1 зобовязувалася сплатити банку додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені.

17 липня 2014 року банком на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було надіслано листи-вимоги про усунення порушень умов кредитного договору, однак ними вони залишені без реагування.

ПАТ УкрСиббанк просило стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно заборгованість за кредитним договором в сумі 53056 доларів США, що еквівалентно 664846 грн. 38 коп., за курсом НБУ станом на 03.09.2014 року, в тому числі:

51594 доларів США 50 центів, що еквівалентно 646532 грн. 28 коп. - заборгованість за кредитом;

1461 доларів США 50 центів, що еквівалентно 18314 грн. 10 коп. - заборгованість за відсотками;

1540 доларів США 59 центів, що еквівалентно 19305 грн. 18 коп. - пеня за простроченим кредитом;

Вирішити питання про відшкодування судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2015 року позов публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_1 задоволено частково.

В позові публічного акціонерного товариства УкрСиббанк до ОСОБА_2 відмовлено.

З ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк стягнуто заборгованість за кредитним договором від 12 лютого 2007 року у сумі 53056 доларів США, що за курсом НБУ станом на 03 вересня 2014 року еквівалентно 664846 грн. 38 коп. та заборгованість по сплаті пені в сумі 19305 грн. 18 коп.

Вирішено питання про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ УкрСиббанк судового збору в сумі 1827 гривень.

ПАТ УкрСиббанк подало на рішення суду апеляційну скаргу.

Вважає, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Суд не дослідив укладені додаткові угоди до договору поруки. ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на зміну основного зобовязання, відсоткової ставки та зміну графіка погашення кредиту, що підтверджується його підписами на додаткових угодах №1 від 05.10.2007 року та №2 від 21.06.2010 року до договору поруки №95513 від 12 лютого 2007 року.

Необґрунтованим є висновок суду щодо відмови банку від стягнення заборгованості з ОСОБА_2 як з поручителя.

В п.2 додаткової угоди №2 від 21.06.2010 року до договору поруки зазначено, що поручитель зобовязується відповідати за виконання боржником усіх його зобовязань перед банком, що виникли з кредитного договору, існуючих в теперішній час і тих, що можуть виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Боржник та поручитель є солідарними боржниками.

Суд в порушення норм чинного законодавства стягнув суму заборгованості з ОСОБА_1 в іноземній валюті та в гривнях еквівалентно курсу на час виникнення заборгованості.

Суд не звернув уваги на те, що сума, яка підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Суд повинен встановити наявність у ПАТ УкрСиббанк ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши, стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2015 року, в частині відмови в позові ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_2 про стягнення з нього на користь банку заборгованості за кредитним договором, скасувати.

Рішення в частині стягнення суми загальної заборгованості у національній валюті України змінити на стягнення суми у іноземній валюті, а саме стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість у сумі 53056 доларів США, а заборгованість по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту в сумі 19305 грн. 18 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи частково позов ПАТ УкрСиббанк до ОСОБА_1 і відмовляючи в позові до ОСОБА_2 суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідно до ч.І ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За ч. 1 ст. 625 ПК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Згідно із ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, 12 лютого 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11116517000 (а.с.6-10), згідно умов якого відповідачці було видано кредит в сумі 84400 доларів США, із зобовязанням щомісячно повертати кредит у повному обсязі в термін та розмірах, встановлених графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 12.02.2015 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту відповідно до умов кредитного договору.

Згідно п. 1.3.1. даного договору за використання кредитних коштів протягом 30-ти календарних днів, починаючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,3 % річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процента ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2 даного договору. У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п.9.2. даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий в попередньому місяці.

Пунктом 5.5. кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більше ніж на один місяць, та /або порушення інших умов кредитного договору та /або у випадку порушення позичальником та /або заставодавцем та /або поручителем та/або гарантом умов укладеного банком договору щодо надання забезпечення виконання зобовязань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахування процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього договору.

Відповідно до п.7.1. кредитного договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених цим договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини ) та /або термінів сплати процентів за кредит та /або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обміном курсу НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом «факт/360» (метод «факт/360» передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

05 жовтня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, укладено додаткову угоду № І до кредитного договору № 11116517000 від 02 жовтня 2007 року, згідно якої сторони домовились збільшити обсяг кредитування на 20000 дол. США, у звязку з чим п.І.І. кредитного договору виклали в новій редакції: «Банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути кредит у формі поновленої кредитної лінії в іноземній валюті в сумі ліміту кредитної лінії, що дорівнює 104400 доларів США».

Пунктом 4 даної угоди передбачено, що «сторони домовились збільшити відсоткову ставку по кредитній лінії до 12,9 % річних, у звязку і чим виклали перше речення п. 1.3.1. кредитного договору в такій редакції: «за використання кредитних коштів протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процента ставка встановлюється в розмірі 12,9 відсотків річних». В звязку із збільшенням розміру заборгованості позичальника перед банком, сторони домовились змінити графік погашення відновлювальної кредитної лінії шляхом викладення його у новій редакції (а.с.14-17).

18 червня 2009 року та 27 серпня 2009 року між сторонами за кредитним договором було укладено додаткову угоду № 2 та додаткову угоду № 3 відповідно до яких сторони домовились викласти графік погашення кредиту в нових редакціях (а.с. 18-25).

21 червня 2010 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, укладено додаткову угоду № 4 до кредитного договору № 11116517000 від 02 жовтня 2007 року. Пунктом 1.1 даної угоди передбачено, що сторони погодились про зміну кінцевого терміну повернення кредиту за договором, а саме: позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі та в термін не пізніше 10 лютого 2017 року, якщо тільки не буде встановлений інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору (а.с.26-29).

Зважаючи на постійне порушення відповідачкою ОСОБА_1 умов кредитного договору в частині погашення кредиту згідно графіку та несплати нарахованих відсотків, банк звертався до відповідачки з вимогами про погашення наявної заборгованості за кредитом та відсотками, але відповідачка заборгованість не погасила (а.с. 58).

В забезпечення зобовязань за даним договором кредиту 12 лютого 2007 року ПАТ "УкрСиббанк" уклав з ОСОБА_2, договір поруки № 95513 (а.с.30-31). Згідно п.п.1.1, 1.4, 2.2. договору ОСОБА_2 зобовязався відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобовязань перед кредитором, що виникли з договору про надання споживчого кредиту № 11116517000. Відповідальність поручителя і боржника є солідарною. У випадку невиконання боржником своїх зобовязань за основним договором кредитор має право предявити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обовязковими до виконання поручителем.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя. Під згодою поручителя сторони розуміють візування поручителем змін до основного договору (шляхом проставляння підпису уповноваженої особи та печатки поручителя, якщо останній є юридичною особою) та/або отримання письмової згоди з такими змінами та/або шляхом обміну листами, факсимільними повідомленнями та/або укладення поручителем додаткової угоди до цього договору щодо внесення відповідних змін.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобовязання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобовязальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобовязання боржника та кредитором боржника.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку.

У разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.І ст. 554 ЦК України).

Обсяг зобовязань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобовязань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (ч.ч.І, 2 ст.553 ЦК України).

Відповідно до ч.І ст.559 України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобовязання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно зі cт. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Як зазначено вище, 05 жовтня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору №11116517000 від 02 жовтня 2007 року, згідно якої сторони домовилися про збільшення суми кредиту на 20000 дол.США та про збільшення процентної ставки за кредитом з 12,3% до 12,9% річних.

В цей же день, 05 жовтня 2007 року, між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 була укладена додаткова угода №1 до договору поруки № 95513 від 12 лютого 2007 року, згідно якої ОСОБА_2 зобовязався повернути відновлювальну кредитну лінію у встановлений кредитним договором термін, із врахуванням отриманої додатково суми - в розмірі 104400 доларів США.

Додаткової угоди про збільшення процентної ставки із поручителем ОСОБА_2 ПАТ «УкрСиббанк» не укладав. Письмової згоди на підвищення відсоткової ставки за користування кредитом ОСОБА_2 не давав.

Збільшення відсоткової ставки за користування кредитом з 12,3% до 12,9% річних призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, що відповідно до ч.І ст.559 ЦК України є підставою для припинення договору поруки. Тому суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ПАТ УкрСиббанк в позові до ОСОБА_2 про стягнення з нього боргу за кредитним договором №11116517000 від 02 жовтня 2007 року солідарно з ОСОБА_1

Що стосується доводів ПАТ Укрсиббанк, викладених в апеляційній скарзі про визначення судом загальної заборгованості у національній валюті України, то Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30 березня 2012 року №5 Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин « (п.п.10, 11, 12) розяснив, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року №3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

У разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "Про Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій).

У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Разом із тим як за предявлення позову, так і при його вирішенні судом, ціна якого визначається в іноземній валюті, судовий збір сплачується позивачем або стягується судом у гривнях із урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день сплати.

ПАТ "УкрСиббанк" має право здійснювати банківські операції, зокрема, надавати кредити в іноземній валюті та здійснювати інші валютні операції на підставі Генеральної ліцензії НБУ № 75 від 05.10.2011 року.

ПАТ УкрСиббанк в позовній заяві просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в сумі 53056 доларів США, що еквівалентно 664846 грн. 38 коп., за курсом НБУ станом на 03.09.2014 року. Сума у гривні вказувалася для визначення розміру судового збору.

Зазначення в мотивувальній і резолютивній частинах рішення суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 боргу в іноземній валюті - доларах США відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

Враховуючи непостійність офіційного курсу гривні до іноземної валюти, вказівка в резолютивній частині рішення на вартість долара станом на час подання позову є зайвою. У звязку з цим рішення суду підлягає зміні шляхом виключення із мотивувальної і резолютивної частин рішення слів що за курсом НБУ станом на 03.09.2014 року становить 664846 грн. 38 коп.

В решті рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не убачається.

На підставі ст.533 ЦК України, керуючись ст.307, п.4 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства УкрСиббанк задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 березня 2015 року змінити, виключивши із його мотивувальної і резолютивної частин слова: що за курсом НБУ станом на 03.09.2014 року становить 664846 грн. 38 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: