Ухвала суду № 52552495, 15.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Апеляційне провадження №11-сс/790/1458/15 Слідчий суддя: Садовський К.С.

Справа № 640/16580/15-к Доповідач: Цілюрик В.П

Категорія: ст. 194 КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.10.2015 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Цілюрика В.П.,

суддів - Меркулової Т.В., Чопенка Я.В.,

за участю секретаря - Холодного О.С.,

прокурора - Омельченко І.І.,

захисника - Лойко В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника Лойко Віктора Івановича, діючого в інтересах ОСОБА_2, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.10.2015 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за матеріалами кримінального провадження № 12015220000000762 від 24.09.2015 року,-

в с т а н о в и л а:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, погоджене прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного за ч. 1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 КК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новоукраїнка, Кіровоградської області, громадянина України з вищою освітою, розлученого, працюючого приватним підприємцем, раніше не судимого, зареєстрованого та мешкаю чого за адресою - АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Київського районну м. Харкова клопотання слідчого було задоволено, застосовано відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в СІЗО № 27 м. Харкова на шістдесят днів до 03.12.2015 року з визначенням застави в розмірі 97440 гривень та покладенням певних процесуальних обов'язків у разі її внесення.

Приймаючи таке рішення слідчий суддя вважав доведеним існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_2 вказаних злочинів, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним, вважав неможливим застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання вказаним ризикам.

З таким рішенням не погодився захисник ОСОБА_2 - адвокат Лойко В.І., який подав апеляційну скаргу і просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.

На думку автора апеляційної скарги підставами для скасування оскаржуваної ухвали є невідповідність висновків суду викладеним у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального правопорушення, та зазначає, що підозрюваний визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України повністю, а за ч.1 ст. 135 КК України вини не визнав тому що місце події залишив після прибуття карети швидкої допомоги, при великому скупченні людей, свій автомобіль з документами він залишив стояти у такому положенні, у якому він був після наїзду на пішохода, таким чином дав можливість працівникам міліції зафіксувати обставини події, тобто він не перешкоджав слідству. Також апелянт зазначив, що підозрюваний, який самостійно зателефонував до «швидкої допомоги», був змушений покинути місце пригоди одразу після прибуття бригади медиків з причини агресивної поведінки до нього з боку родичів потерпілої.

Крім того, на думку автора апеляційної скарги висновок суду про здійснення підозрюваним незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні та можливість його перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином є надуманими та спростовуються матеріалами справи, оскільки в них не містяться жодних даних, що ОСОБА_2 вчиняв або намагається вчинити наведені вище дії. Крім того ОСОБА_2 тимчасово обмежений у користуванні спеціальним правом - правом керувати транспортними засобом у межах строку досудового слідства, посвідчення водія на його ім'я зберігаються в матеріалах справи. Все це на думку апелянта свідчить про відсутність зазначених в судовій ухвалі ризиків.

Також на думку автора апеляційної скарги судом при постановленні ухвали не були враховані дані, що характеризують особу підозрюваного, а саме його позитивну характеристику, те, що він має постійне місце проживання та реєстрацію, місце роботи, не судимий, хворіє на ряд хронічних захворювань, а також те, що він бажає відшкодувати завдану шкоду.

Вислухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, вивчивши матеріали провадження, та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ухвали яка оскаржується, ОСОБА_2 підозрюється у тому що 23.09.2015 року приблизно о 19 годині 35 хвилин, керуючи автомобілем Mitsubishi - Padjero Sport державний номер НОМЕР_1, рухався по автошляху по вул. Гвардійців Широнівців в напрямку проспекту 50 річчя ВЛКСМ у м. Харкові.

В ході руху по вказаній вилиці в районі будинку 5 рухаючись зі швидкість 125 км/год. грубо порушив вимог п.п. 12.4 та 18.1 Правил Дорожнього руху України згідно з якими:

П. 12.1 У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.

П. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходу.

Внаслідок дорожньо-транспортної події пішохід ОСОБА_3 була смертельно травмована.

Порушення правил безпеки дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2, які знаходяться в причинному зв'язку з подією та наслідками, виразилися у тому, що він, керуючи транспортним засобом, перевищив допустиму швидкість в населеному пункті, проявив неуважність, не надавши перевагу в русі не нерегульованому пішохідному переході - пішоходу ОСОБА_3, яка перетинала по ньому проїзду частину, рухаючись зліва направо по ходу його руху, та яку він об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на пішохода, що спричинило тяжкі наслідки, після чого залишив місце події, залишивши ОСОБА_3 без допомоги.

З вивчених апеляційним судом матеріалів вбачається, що 24.09.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені дані про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 135 та ч. 2 ст. 286 України за № 12015220000000762.

01.10.2015 року ОСОБА_2 було вручено повідомлення про підозру у скоєнні цих злочинів.

Про наявність обґрунтованої підозри вчинення ОСОБА_2 кримінальних правопорушень свідчать зібрані у кримінальному провадженню докази, а саме: протокол огляду місця події від 23.09.2015 року, показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які крім інших обставин повідомили, що водій автомобіля Mitsubishi - Padjero Sport одразу після дорожньо-транспортної події (ДТП) намагався завести автомобіль та почати рух, показання потерпілого ОСОБА_6, матеріали авто-технічної експертизи 875/15 від 28.09.2015 року.

Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні двох злочинів, одне яз яких є тяжким, та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років, тому при наявності наведених вище відомостей, враховуючи встановлені слідством дані про здійснення підозрюваним спроби уникнути від слідства шляхом залишення місця ДТП, на що також посилався і суд першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав вважати необґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції про існування зазначених в судовій ухвалі ризиків, зокрема ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПРК України, а з урахуванням вагомості наявних доказів вчинення ним вказаних кримінальних правопорушень при наведених вище обставинах та тяжкості покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним, погоджується з висновками слідчого судді про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення апеляційний суд вважає необхідним відмітити, що посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 був змушений покинути місце ДТП з причини агресії на його адресу з боку родичів загиблої не підтверджується на даний момент жодними доказами.

Обираючи такий запобіжний захід слідчий суддя у відповідності до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України визначив заставу у розмірі 97440 грн., що не суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 - адвоката Лойко Віктора Івановича залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 5 жовтня 2015 року у відношенні ОСОБА_2 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12015220000000762 залишити без змін.

Оскарження вказаної ухвали в касаційному порядку не передбачено.

Головуючий -

Судді -