Вирок № 52551689, 05.10.2015, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16223/15-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015 Московський районний суд м. Харковав складі

головуючого судді: Марченко О.М.

присекретаріНакеурі І.Р.

з участю прокурораЄвтушенко А.С. .

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32015220000000002 від 12.01.2015 року, на підставі обвинувального акту та угоди про визнання винуватості за підозрою відносно: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимому, працюючому на посаді директора ТОВ «Хомер Плюс», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, буд. З А

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.212-1 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 відповідно до наказу № 1К від 20.06.2012 року було призначено на посаду директора підприємства ТОВ «Хомер Плюс», яке зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. б. 17 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Основним видом діяльності підприємства ТОВ «Хомер Плюс» є надання послуг населенню з підключення до транспортно - телекомунікаційних мереж, що забезпечують доступ до кабельного телебачення та Інтернет.

ОСОБА_2, будучи службовою особою підприємства ТОВ «Хомер Плюс» та виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функцій, використовуючи своє службове становище у злочинних цілях, усвідомлюючи

суспільно - небезпечний характер своїх злочинних дій. передбачаючи їх наслідки у

вигляді ненадходження до бюджету держави податків, зборів та внесків у значних розмірах та бажаючи їх настання, при здійсненні фінансово-господарської діяльності

підприємства ТОВ «Хомер Плюс» систематично занижував, а також приховував від

оподаткування реальний розмір фонду оплати праці найманих співробітників.

Так, у червні 2014 року ОСОБА_2 особисто провівши співбесіди із потенціальними працівниками ОСОБА_3, ОСОБА_4.

ОСОБА_5. запропонував останнім посади техніків на підприємстві

ТОВ «Хомер Плюс» на умовах проходження випробувального терміну з можливістю

подальшого офіційного працевлаштування, хоча насправді оформлювати офіційні

трудові відносини з вказаними вище особами ОСОБА_2 не планував.

Погодившись із пропозицією ОСОБА_2 в період з червня 2014 року по

березень 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4. ОСОБА_5. без працевлаштування

у ТОВ «Хомер Плюс» виконували як працівники даного підприємства роботи,

пов'язані із наданням послуг населенню по підключенню до мереж кабельного

телебачення та Інтернет, сервісного обслуговування обладнання, що забезпечує

зазначений доступ.

За виконання вищезазначених дій ОСОБА_3. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щомісячно отримували від ОСОБА_2 грошову винагороду у вигляді

заробітної плати у сумі 17500 грн., розписуючись у відповідних відомостях та не

усвідомлюючи відсутність офіційного працевлаштування.

Таким чином, директор ТОВ «Хомер Плюс» ОСОБА_2. використовуючи

працю найманих працівників ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5. з якими належним чином не оформив офіційні трудові відносини, в період з червня 2014 року по березень 2015 року здійснив виплати не облікованою готівкою заробітної плати на користь останніх на загальну суму 472 500 грн., тим самим приховав від оподаткування розмір фонду оплати праці ТОВ «Хомер Плюс» в названій сумі.

Здійснивши зазначені виплати. ОСОБА_2. в порушення вимог п. 176.2 (б) ст.176, абз.1 п.119.2 ст. 119 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755.

податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і суми утриманого з них податку за формою 1-ДФ за період 3 квартал 2014 1 квартал 2015 до податкової інспекції не подав, тим самим приховав фактичну наявність трудових відносин із ОСОБА_3. ОСОБА_5 та ОСОБА_4,

Продовжуючи свою злочинну діяльність. ОСОБА_2. в період з червня 2014 року по березень 2015 року здійснивши виплати не облікованою готівкою заробітної плати

на користь ОСОБА_3. ОСОБА_4. ОСОБА_5 на загальну суму 472500

гривень приховав від оподаткування реальний розмір фонду оплати праці ТОВ «Хомер Плюс» в зазначеній сумі, переслідуючи мету економії коштів підприємства ТОВ "Хомер Плюс» за рахунок ухилення від сплати внесків на загальнообов'язкове Державне соціальне страхування шляхом заниження у звітних документах реального розміру фонду оплати праці.

Крім того, в період з липня 2014 року по травень 2015 року ОСОБА_2 здійснив виплати заробітної плати у вигляді готівкових коштів офіційно працевлаштованим співробітникам ТОВ «Хомер Плюс» - ОСОБА_6, ОСОБА_7А, ОСОБА_8. ОСОБА_9. ОСОБА_10 на загальну суму 912 000 грн.. що на 870372,7 гривень більше ніж їх офіційна заробітна плата, а саме за вказаний період фактично виплатив: ОСОБА_6 - 175500 грн.; ОСОБА_7 - 175500 гри.; ОСОБА_8 - 157500 грн.; ОСОБА_9 - 189000 грн.; ОСОБА_10 - 216912 грн.

При цьому, з метою ухилення від сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у податкових розрахунках сум доходів, нарахованих (сплачених) на користь платників податків-фізичних осіб (звіт форми 1-ДФ). поданих до податкового органу у відповідних звітних періодах. ОСОБА_2 відобразив факт виплати вищевказаним особам заробітної плати лише у сумі 41627 грн. 70 коп., а саме: ОСОБА_6 - 3865,05 грн.; ОСОБА_7 - 9072.78 грн.; ОСОБА_8 - 9633,82 грн.; ОСОБА_9 - 9942,09 грн.; ОСОБА_10 - 9113,96 грн.

Поряд із внесенням недостовірних відомостей про нараховані (сплачені) доходи, отримані вище переліченими громадянами, ОСОБА_2 вніс до податкових звітів за формою 1-ДФ підприємства ТОВ «Хомер Плюс» недостовірні відомості відносно власних доходів.

Так, ОСОБА_2. займаючи посаду директора ТОВ «Хомер Плюс», в період з червня 2014 року по червень 2015 року нарахував та виплатив на свою користь дохід у вигляді заробітної плати на загальну суму 276 000 грн. Однак, не дивлячись на це, ОСОБА_2 за вказаний період задекларував всього 36140 грн. 93 коп. отриманого у вигляді заробітної плати доходу.

Всього ОСОБА_2, займаючи посаду директора ТОВ «Хомер Плюс», в період з червня 2014 року по червень 2015 року приховав від оподаткування розмір фонду оплати праці підприємства ТОВ «Хомер Плюс» на загальну суму 1 582 731, 37 коп.

Відповідно до розрахунків, проведених фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова ТУ ДФС у Харківській області, що викладені у акті №123/20-34-17- 01/38158038 від 31.07.2015 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Хомер Плюс» з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску, повноти нарахування та своєчасності перерахування військового збору за період з 01.06.2014 по 30.06.2015». директор ТОВ «Хомер Плюс» ОСОБА_2 у перевіряємому періоді в порушення вимог п.п. 7.1.1 п.7.1 ст.7, п.5 ст.8, п.2 п.8 ст.9 Закону України №2464-VІ від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове соціальне страхування» зі змінами га доповненнями, на суму прихованих виплат заробітної плати мав нарахувати та сплатити до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на загальну суму 628 052 грн. 13 коп.

Таким чином, директор ТОВ «Хомер Плюс» ОСОБА_2 в період з 01.06.2014 по 30.06.2015 навмисно ухилився від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 628052,13 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірів.

Обвинувальний акт надійшов до суду з угодою між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2 про визнання винуватості від 16 вересня 2015 року, згідно якої сторони дійшли згоди щодо визнання винуватості, правової кваліфікації дій підозрюваного за ст. 212-1 ч.1 КК України та виду та міри покарання підозрюваному.

Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 212-1 ч.1 КК України та надав суду згоду на затвердження угоди про визнання винуватості, вказавши, що він повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ст. ст. 212-1 ч.1 КК України, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, які йому роз'яснені судом. Крім цього, обвинувачений вказував, що вказана угода про визнання його винуватості укладена ним з прокурором добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Також обвинувачений зрозумів роз'яснені судом права, передбачені п.1 ч.4 ст.474 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Згідно ч.1, ч.4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Обвинуваченим ОСОБА_11 вчинено злочин невеликої тяжкості, укладення угоди ініційовано одночасно з боку прокурора та обвинуваченого, міра покарання, погоджена сторонами угоди, відповідає санкції ст. 212-1 ч.1 КК України.

Перевіривши угоду на відповідність нормам кримінального процесуального та кримінального законодавства, суд дійшов висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода не суперечить вимогам ст. 472 КПК України, оскільки містить всі необхідні реквізити, а її умови щодо визначення міри покарання узгоджується із принципами призначення покарань та не перевищує міри покарання, визначеної санкцією ст. 212-1 ч.1 КК України.

При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1-4 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним ОСОБА_2 і призначення підозрюваному узгодженої сторонами міри покарання.

Керуючись ст. ст. 314 ч.3 п.1, 469, 474, 475 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 16 вересня 2015 року про визнання винуватості між ОСОБА_2 та прокурором відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_12 у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 32015220000000002 від 12.01.2015 року.

Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 212-1 ч.1 КК України та призначити узгоджене сторонами угоди покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисяч) гривень в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію даного вироку.

Суддя: О.М. Марченко