Ухвала суду № 52549376, 19.10.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2108/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1728/2015

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Ясеновенко Л.В.,

суддів: Горейко М.Д., Проскурніцького П.І.,

секретаря Драганчук У.М.,

з участю сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 30 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

25.09.2014 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивував тим, що 17.09.2014 року ОСОБА_3 у заявах на адресу Всеукраїнської ради УТМР, прокуратури Івано-Франківської області, УМВС, Івано-Франківської обласної організації УТМР, зазначив: «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 року повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику і хто на таку прихватизацію дав згоду».

Крім того, 15.10.2014 року на засіданні Івано-Франківської обласної ради УТМР відповідач заявив, що ОСОБА_2 вкрав базу «ІНФОРМАЦІЯ_1» і передав її своїй сім'ї; 26.11.2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин, відповідач повідомив «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше прихватизував базу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь».

Посилаючись на те, що вищезазначена поширена про нього інформація не відповідає дійсності, позивач просив визнати її недостовірною і такою що ганьбить його честь, гідність, ділову репутацію та спричинила йому моральну шкоду; просив також визнати образою, що спричинила йому моральну шкоду, вислів відповідача на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин 26.11.2014 року, а саме «що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на приватизацію мисливських угідь» та стягнути на його користь 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тисменицького районного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено частково.

Постановлено визнати недостовірною інформацію, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2, поширені ОСОБА_3 відомості:

- у заяві від 17.09.2014 року на ім'я голови президії Всеукраїнської ради УТМР Шуляра М.С., а саме «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 року повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику і хто на таку прихватизацію дав згоду»;

- 15.10.2014 року на засіданні Івано-Франківської обласної ради УТМР про те, що «ОСОБА_2 вкрав базу «ІНФОРМАЦІЯ_1» і передав її своїй сім'ї;

- 26.11.2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин про те, «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше прихватизував базу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. на відшкодування моральної шкоди та 4384,80 грн. судових витрат.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 посилається на незаконність рішення суду. Судом не враховано того, що оціночні судження є відмінними від недостовірної інформації. У рішенні суду не зазначено, які конкретно збитки спричинені позивачу, в чому конкретно полягає приниження людської гідності, якими саме висловами чи діями принижено позивача та які наслідки настали.

Апелянт вважає, що загальні фрази «приниження честі, гідності та ділової репутації» не можна вважати протиправними діями та зобов'язувати будь-кого нести відповідальність.

Відповідач вказує на те, що його заяви та аналогічні заяви-звернення від колективу мисливців УТМР Тисменицького району стали підставою для відкриття кримінального провадження стосовно вчинення злочину ОСОБА_2

ОСОБА_3 зазначає, що він, володіючи інформацією про зловживання позивача своїм службовим становищем, як голови обласної організації УТМР, зобов'язаний доводити до відома громадськості та правоохоронних органів відомості про вчинення правопорушення будь якою особою. При цьому у нього не було наміру принижувати честь чи людську гідність позивача, оскільки він переконаний у його зловживанні своїм посадовим становищем в особистих корисливих інтересах.

Апелянт вважає, що зазначені обставини до їхнього заперечення вироком суду не можна вважати недостовірною інформацією.

Не враховано судом і того, що постанова від 30.04.2014 року про закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_2 за ч.2 ст. 364 КК скасована та матеріали направлені на досудове розслідування.

Враховуючи те, що інформація, про спростування якої просив позивач, є предметом розслідування в кримінальному провадженні, проведення якого не завершено, висновок суду про обґрунтованість вимог позивача є передчасним.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_3 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу не визнали.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поширив про позивача наступну інформацію:

- у заяві від 17.09.2014 року на ім'я голови президії Всеукраїнської ради УТМР Шуляра М.С., а саме «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 року повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику і хто на таку прихватизацію дав згоду»;

- 15.10.2014 року на засіданні Івано-Франківської обласної ради УТМР про те, що «ОСОБА_2 вкрав базу «ІНФОРМАЦІЯ_1» і передав її своїй сім'ї;

- 26.11.2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин про те, «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше прихватизував базу «ІНФОРМАЦІЯ_1», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь».

Наведене підтверджено поясненнями свідків, допитаними в суді першої інстанції, та копією постанови про закриття кримінального провадження начальника СВ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області від 30.04.2014 року (а.с.112-114) у зв'язку з відсутністю у діях голови Івано-Франківської обласної організації УТМР ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, при відчуженні останнім нежитлових приміщень риболовно-спортивної бази «ІНФОРМАЦІЯ_1», що знаходиться по АДРЕСА_1.

Згідно ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 32 Конституції передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У п.15 постанови Пленум Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» дано роз'яснення про те, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

При таких обставинах справи суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо визначення розміру моральної шкоди, оскільки вважає, що сума 3000 грн. є достатньою компенсацією моральних переживань позивача.

Посилання ОСОБА_3 у апеляційній скарзі на те, що він, володіючи інформацією про зловживання позивача своїм службовим становищем, як голови обласної організації УТМР, зобов'язаний був довести до відома громадськості та правоохоронних органів відомості про вчинення правопорушення і при цьому, будучи переконаним у його зловживанні своїм посадовим становищем в особистих корисливих інтересах, не мав наміру принижувати честь чи людську гідність позивача, не заслуговують на увагу, оскільки приватизація бази «ІНФОРМАЦІЯ_1» та бази мисливців, які на думку ОСОБА_3 незаконно проведені ОСОБА_2, ніким не оспорена в установленому законом порядку, а зловживання службовим становищем, про які повідомив відповідач та зборах та у зверненнях, не встановлена вироком суду.

Крім того, повідомлення на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин 26.11.2014 року, а саме «що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на приватизацію мисливських угідь» вказує на ваду позивача, а отже є образливою.

Враховуючи вищенаведене, підстав для скасування рішення суду немає.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 30 червня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді: Л.В. Ясеновенко

М.Д. Горейко

П.І. Проскурніцький