Постанова № 52547595, 30.09.2015, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1294/15-а

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.09.2015 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого- судді Якиміва Р.В.

секретаря Рибчук Ю.М.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 міської ради, прийнятого на сесії 15 грудня 2014 року, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач з вернувся до суду з зазначеним позовом та уточненими позовними вимогами, мотивуючи тим, що 15 грудня 2014 року відбулася сесія ОСОБА_3 міської ради, на якій було розглянуто питання щодо звільнення від орендної плати ТзОВ «Акваторія-Калуш» та ПП «Еліте». Під час першого обговорення за рішення проголосувало-23 депутати.

Отже, після голосування рішення від 15 грудня 2014 року «Про звільнення від орендної плати» було відхиленим згідно п.4 ст.38 Регламенту ОСОБА_3 міської ради.

Згідно п.4 ст.38 Регламенту: «Пропозиція або проект рішення, які не отримали більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. В такому випадку проект рішення з первинними документами повертається виконавцю для доопрацювання або надання відповіді заявнику».

Однак, після того, як рішення було проголосоване і відхилено перший раз, відбулося ще одне голосування, на якому рішення було підтримано 26 голосами, і відповідно до п.3 ст.38 Регламенту прийнято (Рішення міської ради (крім процедурного або зазначеного в цьому Регламенті окремо) вважаються прийнятими, якщо після їх обговорення на пленарному засіданні за них проголосувала більшість від загального складу міської ради з урахуванням голосу міського голови (всього не менш ніж 26 голосів) за умови присутності на засіданні не менше як 26 депутатів).

Просить позов задовольнити та визнати таким, що суперечить Регламенту ОСОБА_3 міської ради та скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 15 грудня 2014 року № 2768 «Про звільнення від орендної плати ТзОВ «Акваторія-Калуш» та № 2769 «Про списання заборгованості з орендної плати та пені ПП «Еліте».

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених в адміністративному позові, просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача ОСОБА_3 міської ради позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Як зазначено в статті 3 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із наведених положень убачається, що судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Між тим, всупереч наведеним вище приписам чинного законодавства, позивач не надав до суду належного документального підтвердження порушень права, на захист якого він звернувся до суду, не зазначив, яким чином оскаржувані рішення порушують його права, охоронювані законом інтереси та не наводить порушених відповідачем норм права, які б встановлювали загальнообов'язкові правила поведінки по відношенню до позивача.

Отже, названий позивачем інтерес у скасуванні рішень не пов'язаний з його суб'єктивними правами і тому не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом.

Доводи позивача щодо прийняття рішень ОСОБА_3 міської ради № 2768 від 15.12.2014 року "Про звільнення від орендної плати ТОВ "Акваторія-Калуш" та № 2769 від 15.12.2014 року "Про списання заборгованості з орендної плати та пені ПП "Еліте" з порушенням порядку прийняття рішень встановленого Регламентом ОСОБА_3 міської ради, за відсутності при цьому порушень вказаними актами прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання незаконними та скасування таких рішень.

Відтак, зважаючи на те, що заявлений позов не направлено на відновлення порушеного права, позивачем належним чином не доведено порушення своїх прав і охоронюваних законом інтересів, ОСОБА_3 міська рада вважає, що позовні вимоги позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у зв'язку з чим просять в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог по справі позовні вимоги не визнала, просить у позові відмовити.

Суд заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не обґрунтований і до задоволення не підлягає.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Судовому захисту підлягають лише порушене право або інтерес особи, при чому такі порушення мають полягати у відповідних правових наслідках у вигляді зміни стану прав та обов'язків позивача або створення об'єктивних перешкод у реалізації законного інтересу відповідної особи, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов'язаної особи. Лише в такому разі позовні вимоги можуть бути задоволені (постанова ВАСУ від 03 вересня 2014 р. у справі № К/9991/67708/12).

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.

Всупереч наведеним вище приписам чинного законодавства, позивач не надав до суду належного документального підтвердження порушень права, на захист якого він звернувся до суду, не зазначив, яким чином оскаржувані рішення порушують його права, охоронювані законом інтереси та не наводить порушених відповідачем норм права, які б встановлювали загальнообов'язкові правила поведінки по відношенню до позивача.

Отже, названий позивачем інтерес у скасуванні рішень не пов'язаний з його суб'єктивними правами і тому не підлягає правовому захисту і не може вважатись законним інтересом.

Доводи позивача щодо прийняття рішень ОСОБА_3 міської ради № 2768 від 15.12.2014 року "Про звільнення від орендної плати ТОВ "Акваторія-Калуш" та № 2769 від 15.12.2014 року "Про списання заборгованості з орендної плати та пені ПП "Еліте" з порушенням порядку прийняття рішень встановленого Регламентом ОСОБА_3 міської ради, за відсутності при цьому порушень вказаними актами прав та інтересів позивача, не є підставою для визнання незаконними та скасування таких рішень. (Аналогічна правова позиція, щодо порушень прав та інтересів позивача викладена у постанові ВАСУ від 13 лютого 2014 року К/800/66270/13).

Слід зазначити про те, що відповідно до ст. 38 Регламенту ОСОБА_3 міської ради (зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 18.12.2012 № 16521) рішення міської ради з будь-якого питання приймається на пленарному засіданні після його обговорення. Голосування здійснюється депутатами особисто в залі засідання міської ради або у відведеному для таємного голосування місці. Рішення міської ради (крім процедурного або зазначеного в цьому Регламенті окремо) вважаються прийнятими, якщо після їх обговорення на пленарному засіданні за них проголосувала більшість від загального складу міської ради з урахуванням голосу міського голови (всього не менш ніж 26 голосів). Проекти рішення, які не отримали необхідної більшості голосів на підтримку, вважаються відхиленими. Таке відхилення проекту рішення заноситься до протоколу пленарного засідання як рішення ради.

За ініціативою депутатів, пропозицію останніх щодо повторного розгляду питань "Про звільнення від орендної плати ТОВ "Акваторія-Калуш" та "Про списання заборгованості з орендної плати та пені ПП "Еліте" головуючим поставлено на голосування, за результатами якого вказана пропозиція набрала більшість голосів депутатів, рада прийняла рішення повернутися повторно до розгляду зазначених вище питань.

За результатами повторного розгляду, радою прийнято рішення № 2768 від 15.12.2014 р. "Про звільнення від орендної плати ТОВ "Акваторія-Калуш" та № 2769 від 15.12.2014 року "Про списання заборгованості з орендної плати та пені ПП "Еліте".

Враховуючи викладене, наявність рішення ради про повернення до повторного розгляду питання, та те, що в регламенті ОСОБА_3 міської ради відсутня заборона щодо проведення такого розгляду, доводи позивача є такими, що не заслуговують на увагу.

Також слід зазначити про те, що системний аналіз конституційних і законодавчих положень та положень пункту 5 статті 121, пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України свідчить, що на прокуратуру України покладено нагляд за додержанням прав і свобод громадянина, додержанням законів з цих питань органами місцевого самоврядування.

За містом частини другої статті 144 Конституції України, частини десятої статті 59 Закону рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються прокурором у встановленому Законом України "Про прокуратуру" порядку з одночасним зверненням до суду.

Однак, органами прокуратури оскарження рішень міської ради № 2768 від 15.12.2014 року "Про звільнення від орендної плати ТОВ "Акваторія-Калуш" та № 2769 від 15.12.2014 року "Про списання заборгованості з орендної плати та пені ПП "Еліте" не здійснювалось.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем вимог ст.15 Закону України «Про доступ до публічної інформації», що призвело до порушення прав позивача в частині позбавлення його права на доступ до публічної інформації обговорення проекту рішення не заслуговують на увагу проекти актів індивідуальної дії не підлягають оприлюдненню. Оскаржувані рішення міської ради є актами ненормативного характеру, оскільки у зв'язку з їх прийняттям виникають правовідносини у конкретно визначених суб'єктів.

Порушення розпорядником інформації вимог ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не є підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Згідно статті 23 Закону, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Статтею 24 Закону визначена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації. Так, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень.

Таким чином, Законом України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що не оприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону є підставою для притягнення винної особи до відповідальності. Проте, це не є підставою для скасування рішення, згідно Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, а відтак, при вирішенні питання щодо дотримання розпорядниками інформації вимог даного Закону, суд не має повноважень щодо скасування рішень розпорядників інформації, а лише вирішує питання щодо наявності чи відсутності порушення права особи на доступ до інформації.

Щодо доводів позивача про те, що оскаржувані рішення негативно впливають на матеріальну основу місцевого самоврядування і призведуть до зменшення доходів місцевого бюджету є необгрунтованими.

Відповідно до вимог чинного законодавства рішення використання коштів і визначення порядку і обсягів їх надходження є виключною компетенцією уповноваженого органу.

Відповідно до п.5 ст. 60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до частини 1 ст. 21 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Щодо доводів позивача про наявність конфлікту інтересів та неповідомлення про останній депутатом ОСОБА_5 та його участь у голосуванні за оскаржувані рішення під час сесії міської ради 15.12.2014 року, вважаю, що за порушення вимог законодавства щодо повідомлення про конфлікт інтересів Кодексом України про адміністративні правопорушення передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно ст. 255 КУпАП органи внутрішніх справ, органи СБУ, органи доходів і зборів, прокурор або уповноважена ним особа з числа працівників прокуратури наділені правом складати протоколи про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 172-7 КУпАП.

КУпАП визначено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, згідно якої суд вирішує питання про притягнення до адміністративної відповідальності тільки після отримання відповідного протоколу в порядку ст.ст. 256, 257 КУпАП.

За відсутності рішення суду про визнання особи винною у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого статтею 172-7 КУпАП доводи позивача щодо наявності конфлікту інтересів під час голосування за спірні рішення, і як наслідок наявність підстав для їх скасування є передчасними та надуманими.

Крім цього, як вбачається з протоколу засідання міської ради від 15.12.2014 року голосування на засіданні було загальним, а не поіменним, що унеможливлює встановлення факту участі у голосуванні ОСОБА_5

Таким чином суд дослідивши матеріали справи та заслухавши учасників процесу, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими і у позовних вимогах слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», Регламентом ОСОБА_3 міської ради, Закону України «Про доступ до публічної інформації» ст.ст.71, 160-163, 167 КАС України, суд,-

постановив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 міської ради про визнання незаконним та скасування рішення ОСОБА_3 міської ради, прийнятого на сесії 15 грудня 2014 року

Постанову суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: