Рішення № 52547128, 15.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/2032/15-ц 22-ц/774/1694/К/15

Справа № 215/2032/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження 22-ц/774/1694/К/15інстанції ОСОБА_1

Категорія № 26 (3) Доповідач - Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів Бондар Я.М., Соколан Н.О.,

при секретарі Масловій К.В.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з даним позовом до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Північний ГЗК») та просив стягнути з відповідача моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, у розмірі 243600 грн.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 24 червня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково та на його користь з ПАТ «Північний ГЗК» стягнуто 28 000 грн. моральної шкоди, а також - на користь держави судовий збір 280 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «Північний ГЗК» ставить питання про зміну рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_4 моральної шкоди та зменшення її розміру, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, ставить під сумнів наявність у позивача моральних страждань і факт набуття ним професійного захворювання саме з вини відповідача, зазначаючи, що довідки МСЕК і виписки з історії хвороби позивача не є беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди. Вважає, що суд не прийняв до уваги той факт, що відповідач створює для своїх працівників безпечні умови праці, і наполягає, що зі сторони роботодавця не вчинено ніяких навмисних протиправних дій. Крім того, на думку відповідача, визначений судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача, якому встановлено втрату професійної працездатності у розмірі 40% лише на 2 роки.

У наданих суду запереченнях представик позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача з 08 грудня 1989 року протягом 24 років водієм великовантажного автомобіля в карєрі, з них 14 років 06 місяці в умовах впливу шкідливих факторів. Звільнився позивач з ПАТ «Північний ГЗК» 08 листопада 2012 року за власним бажанням (а.с.23-28).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27 січня 2012 року (а.с.7-9), ОСОБА_4 27.01.2012 р. встановлені хронічні професійні захворювання, а саме: вібраційна хвороба першої-другої ст.. з церебральним периферичним ангіодистонічним синдромом, в сполученні з полірадикулонейропатією, помірним порушенням біомеханіки хребта, нейродистрофічним синдромом у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу, ПФ другого ст. деф. Артрозу ліктьових, ПФ першого ст.. та колінних суглобів, ПФ першого-другого ст., деф. артрозу дрібних суглобів кистей та трофічними розладами кистей.Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст.(пиловий бронхіт першої ст., емфізема легень першої ст.), ЛН першої ст., нейросенсорна приглухуватість першої ст.(з легким зниженням слуху).

Висновком МСЕК від 29 лютого 2012 р. (а.с.55) позивачу вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 40 %, з яких: 10% по ХОЗЛ, 5 % по туб., 25% по вібр.хворобі.

Відповідно до висновку МСЕК від 12 лютого 2013р. (а.с.13), позивачу при повторному огляді підтверджена втрата професійної працездатності у розмірі 40 %, з яких 10% по ХОЗЛ, 5 % по туб., 25% по вібр.хворобі.

Згідно висновку МСЕК від 24 лютого 2015р. (а.с.12) позивачу при повторному огляді також підтверджена втрата професійної працездатності в розмірі 40 %, з яких: 10% по ХОЗЛ, 5 % по туб., 25% по вібр.хворобі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності, у звязку з цим, підстав для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним, орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з Акту розслідування від 27 січня 2012 року, причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: вібрації, пилу, шуму.

Правильно встановивши обставини справи та надавши їм вірну юридичну оцінку, суд першої інстанції обґрунтованого висновку та правильно визначив розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_4

Доводи апеляційної скарги відповідача про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці й нести відповідальність в законом вставленому порядку за їх невиконання.

Спростовуються й доводи відповідача щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_5 моральної шкоди, оскільки, факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманими ним професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні. Так, позивач час від часу змушений проходити курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Стан здоровя позивача не покращується, про свідчать результати періодичних медичних оглядів.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним з урахуванням роз'яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, а також обсягом фізичних та душевних страждань позивача. При постановленні рішення суд першої інстанції врахував тяжкість фізичних і моральні страждань позивача за наслідками професійного захворювання, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, тривалість роботи позивача на ПАТ «Кривбасзалізрудком», конкретні обставини по справі, і наслідки, що наступили.

Проте, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення судом розміру судового збору, який стягнуто з відповідача на користь держави, заслуговують на увагу. Так, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд першої інстанції, не дотримався норм ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що за подання позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору у розмірі 0,2 мінімальної заробітної плати, отже розмір судового збору, стягнутого судом першої інстанції з ПАТ «Північний ГЗК» на користь держави, необхідно зменшити з 280 грн. до 243грн.60коп. грн., у звязку із чим рішення підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» задовольнити частково.

Рішення суду в частині визначеннярозміру судового збору, стягнутого з Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави, змінити, зменшивши його з 280 (двохсот вісімдесяти) грн. до 243 (двохсот сорока трьох) гривень 60 копійок.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: І.Є.Ляховська

Судді: ОСОБА_6

Н.О. Соколан