Ухвала суду № 52546469, 20.10.2015, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 429/12627/12

Провадження № 4-с/185/50/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

заявника: ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якій просить визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.06.2015 року на підставі якої накладено арешт на все його майно.

В обґрунтування скарги посилався на те, що на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист виданий 28.07.2014 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.12.2012 року і до закінчення нею навчання, тобто до червня 2014 року. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.06.2015 року відповідно до якої все майно боржника було арештовано. Вважає, що зазначена постанова винесена державним виконавцем неправомірно, у зв'язку з тим, що заборгованість за виконавчим листом відсутня, а також державний виконавець не мав на меті накладати арешт на його майно з приводу його подальшої реалізації, а лише наклав його з метою забезпечення виконання виконавчого документу.

У судове засідання державний виконавець не з»явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати скаргу за його відсутності, у задоволенні скарги заперечував та просив відмовити у задоволенні вимог боржника на підставі наданих письмових заперечень.

Заінтересовані особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, тоді як були належним чином повідомлені про розгляд скарги, причини неявки суду не відомі.

Вислухавши заявника, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скаргу на дії державного виконавця слід задовольнити за наступних підстав.

За приписами ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до матеріалів справи встановлено, що на примусовому виконанні у Ленінському ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції знаходиться виконавчий лист виданий 28.07.2014 року Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.12.2012 року і до закінчення нею навчання, тобто до червня 2014 року.

Під час здійснення примусового виконання рішення суду держаним виконавцем була винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.06.2015 року відповідно до якої все майно ОСОБА_1 було арештовано.

За загальним порядком, встановленим Законом України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 ЗУ "Про виконавче провадження).

Відповідно до ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як вбачається з оскаржуваної постанови, всупереч вимог Закону України «Про виконавче провадження», накладення арешту на все майно боржника було здійснено державним виконавцем не для забезпечення реального виконання рішення суду, яке полягає у арешті, вилученні та примусовій реалізації конкретного майна, а у арешті невизначеного обсягу майна, яке може бути вилучено та реалізоване в майбутньому у разі його наявності.

Крім того відповідно до матеріалів справи державним виконавцем було відновлено виконавче провадження 15.04.2015 року про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, але примусові заходи, як вбачається з наданих письмових заперечень, здійснювались державним виконавцем у вигляді винесення лише постанови про арешт всього майна боржника, а не у виявленні конкретного майна, доходів боржника на час відновлення виконавчого провадження, з метою подальшого його арешту, вилучення та примусовій реалізації в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з

організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Доводи заявника щодо відсутності заборгованості за виконавчим документом не знайшли свого підтвердження при розгляді скарги, так як відповідно до наданих квитанцій від 16.06.2014 року на загальну суму 25126, 00 грн. ОСОБА_1 перерахував зазначені кошти ОСОБА_4, тоді як стягувачем за виконавчим документом є ОСОБА_3

З огляду на викладене, вважаю, що дії державного виконавця не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», а тому є неправомірними.

Відповідно до ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином, скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 387 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2, заінтересовані особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірними дії державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 4529612 від 05.06.2015 року щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.12.2012 року і до закінчення нею навчання, тобто до червня 2014 року.

Зобов'язати державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП № 4529612 від 05.06.2015 року щодо стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_4, яка продовжує навчання, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 13.12.2012 року і до закінчення нею навчання, тобто до червня 2014 року.

Стягнути з Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції на користь держави (рахунок: 31215206700032, ЄДРПОУ суду: 26509623, отримувач: УДКСУ у м. Павлограді 22030001, код отримувача: 37936856, Банк: ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО: 805012) судовий збір у розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в пятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя: В.М. Бондаренко