Рішення № 525446, 27.03.2007, Господарський суд Чернігівської області

У К Р А Ї Н А

Г О С П О Д А Р С Ь К И Й С У Д

Чернігівської області

14000 , м. Чернігів

проспект Миру , 20 тел. 7-99-18

Іменем України

РІШЕННЯ

23 березня 2007 р. справа № 2/69

За позовом: відкритого акціонерного товариства “Чернігівський завод радіоприладів „ЧеЗаРа”

14030, м. Чернігів, вул. Одинцова, 25

до відкритого акціонерного товариства “Облтеплокомуненерго”

м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55б

про стягнення 8402,54 грн.

Суддя Михайлюк С.І.

Представники сторін:

Від позивача: юрисконсульт Хаврун П.В., заступник головного енергетика Шокур О.В.

Від відповідача: начальник відділу Шевченко О.А.

Рішення приймається після перерви. що оголошувалася у судовому засіданні.

Заявлено позов про стягнення з відповідача 8402,54 грн. заборгованості за теплову енергію, відпущену на підставі договору від 14.12.2000р. № 595.

Позивачем позовні вимоги підтримані, у судовому засіданні 22.03.2007р. його представник зазначив, що докази отримання відповідачем рахунків надати не може, мешканці житлового будинку по вул. Одинцова, 17 сплачували кошти відповідачеві за послуги з опалення.

Відповідач подав письмові заперечення на позов, які мотивовані тим, що позивачем не доведено та не надано належних доказів факту постачання теплової енергії відповідачеві у заявленому позивачем обсязі, а також не надано доказів відправлення представлених суду копій рахунків-фактур та доказів їх отримання відповідачем. У судовому засіданні 22.03.2007р. представник відповідач зазначив, що акти виконаних робіт з боку замовника підписані не уповноваженою особою.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Позовні вимоги підлягають задоволенню, доводи відповідача відхиляються з наведених нижче підстав.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З постанови Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № 9/54, якою рішення господарського суду Чернігівської області від 22.08.2006р. між цими ж сторонами, залишене без змін, випливає наступне.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір № 595 користування тепловою енергією у гарячій воді від 14.12.2000р., відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобов’язання по відпуску теплової енергії у гарячій воді для опалення житлового будинку Одинцова, 17, а відповідач зобов’язувався оплатити одержану теплоенергію. Договір був укладений строком до 31.12.2001р.; відповідно до умов даного договору термін його дії вважається щорічно продовженим, за виключенням, якщо одна з сторін не припинить його дію, подавши заяву про відмову від договору. (В матеріалах справи № 2/69 не містяться докази припинення дії даного договору). Відповідно до п. 2 договору № 595 енергопостачальна організація зобов’язується відпускати абоненту в опалювальний період з 15 жовтня до 15 квітня орієнтовно 618 Гкал, з оплатою по долученій калькуляції, яка погоджена обома сторонами, з максимальним тепловим навантаженням 0,135 Гкал/час, з них: на опалення 0,135 Гкал/час при Т н.в. - 22С. Згідно з умовами пунктів 5 та 10 договору № 595 облік відпущеної теплової енергії здійснюється на підставі приладів, встановлених в житловому будинку Одинцова, 17, згідно з „інструкцією по обліку відпуску тепла електростанціями та підприємствами теплових мереж”. Прилади обліку пломбуються у встановленому порядку. Межі відповідальності за стан та обслуговування теплових мереж встановлюються по стіні житлового будинку. Пунктом 7 договору № 595 сторони погодили, що за спожиту теплову енергію абонент –відповідач сплачує позивачу з розрахунку 58 грн. за 1 Гкал спожитої теплової енергії з наступним перерахунком фактичної вартості за опалювальний період. Пункт 9 договору передбачає обов’язок відповідача протягом 7 днів від дати одержання рахунка на оплату сплачувати спожиту теплоенергію.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.03.2007р. постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.10.2006р. у справі № 9/54 господарського суду Чернігівської області залишена без змін.

Згідно з ст. 275 ГК України відповідач зобов’язаний оплатити прийняту теплову енергію. Стаття 193 ГК України (ч.ч. 1,7) встановила, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з актами виконаних робіт позивач відпустив, а відповідач прийняв теплової енергії за узгодженою сторонами протоколом на 1 квартал 2006р. ціною 59, 34 грн. без ПДВ за Гкал:

- за лютий 2006 року –на суму 4058,86 грн.,

- за березень 2006 року –на суму 3417,98 грн.,

- за квітень 2006 року –на суму 925,7 грн.

Акт виконаних робіт за квітень 2006 року вказує на домовленість сторін по передачі та прийому теплової енергії ціні 59,34 грн. без ПДВ за Гкал.

Заперечення відповідача щодо підписання актів не уповноваженою особою відхиляються, оскільки ним не доведено, яка ж саме посадова особа уповноважена приймати теплову енергію. Не надано доказів і у підтвердження відсутності повноважень приймати теплову енергію особою, підпис якої знаходиться в актах виконаних робіт та скріплений печаткою юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Наявність актів виконаних робіт свідчить про виконання позивачем обов’язку з відпуску теплової енергії та про ї використання відповідачем.

Як зазначалося, пункт 9 договору передбачає обов’язок відповідача розрахуватися за спожиту теплову енергію впродовж 7 днів від дати одержання рахунка на оплату.

Позивачем виписані рахунки-фактури від 28.02.2006р. № 49, від 30.03.2006р. № 87, від 27.04.2006р. № 122 на оплату відповідачем отриманої теплової енергії в лютому-квітні 2006р. за договором від 14.12.2000р. № 595 (а.с. 10-12).

Розписки про одержання відповідачем рахунків, поштові документи про вручення їх відповідачеві у матеріалах справи відсутні. Водночас про їх одержання відповідачем можна зробити висновок зі змісту претензії позивача та відповіді на неї.

Зокрема, позивачем відповідачеві направлена претензія № 466/4721 від 28.11.2006р. з пропозицією здійснити розрахунки за договором № 595 від 14.12.2000р. з оплати рахунків за лютий-квітень 2006р. у сумі 8402,54 грн. У претензії вказано про наявність у відповідача всіх необхідних документів для її розгляду. У відповіді № 2866 від 18.12.2006р. на цю претензію відповідач не заперечує наявності рахунків, не відхиляє претензію, фактично підтверджує використання отриманих енергоресурсів за договором № 595 від 14.12.2000р., підтверджує наявність власного обов’язку здійснити розрахунки.

Окрім того, рахунок на оплату є не що іншим як вимогою до оплати, в якості якої суд розцінює і претензію, яка одержана відповідачем.

Враховуючи викладене, а також керуючись ст. ст. 3, 526, 530, 610, 612 ч. 1 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Облтеплокомуненерго” (м. Чернігів, вул. Комсомольська, 55 б, код 03357671, р/р 26000697001 в АТ „Укрінбанк” м. Чернігова, МФО 353564) на користь відкритого акціонерного товариства „Чернігівський завод радіоприладів ЧеЗаРа” (м. Чернігів, вул. Одинцова, 25, код 14307392, р/р 26001300000849 в КАБ „Демарк” м. Чернігова, МФО 353575) 8402,54 грн. боргу, 102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписаний 27.03.2007р.

Суддя С.І. Михайлюк

27.03.07