Постанова № 525425, 20.03.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"20" березня 2007 р. Справа № 6/66а

14 год. 50 хв. , м. Чернігів

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Блохіної Ж.В.

за участю секретаря Кузьміна М.М.,

за участю представників:

позивача Коленченка О.О., довіреність №24-01/07-03 від 24.01.06р.,

відповідача Нітченко Ю.В., довіреність №59//10-010 від

11.01.2007., Велько І.В., довіреність №953/9/10-010

від 12.02.2007р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні позов товариства з обмеженою відповідальністю “НовоФіл”,

м. Чернігів, вул. Щорса, 62-В,

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові,

м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28,

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “НовоФіл” подано позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення №0000172320/0 від 18.01.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за десятий місяць 2006 року на 98485 грн., за девятий місяць 2006 року на суму 106384 грн., всього на суму 204869 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог.

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, що порушує права позивача. Представник позивача пояснив, що податковий кредит за кожний звітний місяць, в тому числі за вересень та жовтень 2006 року, правомірно складається із сум податків, сплачених (нарахованих) у відповідності до ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість” та згідно належним чином оформлених податкових накладних, які підтверджують отримання товарів (робіт, послуг), що використовуються у власній господарській діяльності (по підготовці виробничих приміщень та обладнання до вводу обєктів в експлуатацію та при виробництві пробних партій продукції, яка в подальшому експортується за межі митного кордону України, а саме нитки спіральної позументної).

Представники відповідача просять у позові відмовити, оскільки податкове повідомлення - рішення прийнято у відповідності до законодавства, обґрунтовано, з врахуванням всіх обставин, які були встановлені при проведенні перевірки позивача.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи і надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172320/0 від 18.01.2007р., яким ТОВ „НовоФіл” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за десятий місяць 2006 року на 98485 грн., за девятий місяць 2006 року на суму 106384 грн., всього на суму 204869 грн.

Спірне рішення прийнято відповідачем на підставі висновків позапланової перевірки ТОВ „НовоФіл” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень, жовтень 2006 року, за результатами якої складено акт №6/23/32946641 від 11.01.2007р.

Як вбачається з вищевказаного акту, перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., зменшена заявлена сума бюджетного відшкодування за вересень 2006 року у розмірі 106384 грн. та за жовтень 2006 року у розмірі 98485 грн.

До таких висновків податковий орган дійшов, враховуючи наступне.

Відповідно до рішення Чернігівської міської ради від 21.03.2005р. №50 „Про будівництво” було винесено рішення: „Дозволити проектно-пошукові роботи: ТОВ „НовоФіл” для реконструкції орендованого виробничого приміщення по вул. Щорса, 62-в для розміщення власного виробництва з обплетення еластомірної нитки зі згоди орендодавця –ТОВ „Чернігівтекс”.

Відповідно до затвердженого управлінням архітектури та містобудування архітектурно-планувального завдання ТОВ „НовоФіл” проводив проектування, реконструкцію орендованого виробничого приміщення по вул.. Щорса, 62-в для розміщення власного виробництва з обплетення еластомірної нитки зі згоди орендодавця –ТОВ „Чернігівтекс”.

ТОВ „НовоФіл” отримав від ТОВ „ЧернігівБудПроект” проект „Реконструкція орендованого виробничого приміщення по вул.. Щорса, 62-в для розміщення власного виробництва з обплетення еластомірної нитки зі згоди орендодавця –ТОВ „Чернігівтекс”, який мав позитивний висновок органів Укрінвестекспертизи.

На дату підписання акту перевірки ТОВ „НовоФіл” не надав документів щодо Технологічного регламенту.

ТОВ „НовоФіл” отримало дозвіл Державного архітектурно-будівельного контрольного управління на виконання будівельних робіт –першої черги виробничого цеху, побутового приміщення „лише 01.09.2006р.” В акті перевірки зазначено, що „Таким чином ТОВ „НофвоФіл” має право проводити пусконалагоджувальні роботи лише з дати отримання вказаного дозволу, тобто, з 01.09.2006р. до дати його закінчення”.

Відповідно до листа Державного підприємства „Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” на ТОВ „НовоФіл” встановлено виробниче обладнання, що призначене для виробництва нитки спіральної, що виробляється згідно технології виробництва нитки синтетичної еластомірної текстурованою поліамідною ниткою, або ниткою POY.

В акті перевірки зазначено, що „В період проведення перевірки ТОВ „НовоФіл” проводив випуск та реалізацію продукції, але фактично не міг її проводити так як не мав на це законних підстав, тобто не здійснював господарську діяльність”.

В пункті 2.12.3 акту перевірки зазначено, що у податковому періоді ( І півріччя 2006 року), що передує періоду, який перевіряється, субєкт господарювання мав відємне значення обєкта оподаткування податком на прибуток в сумі 105939 грн.

Перевіркою достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2006р. встановлено, що згідно поданої позивачем податкової декларації за вересень 2006р. та розрахунку бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 106384 грн.

Перевіркою показників податкової декларації з ПДВ за серпень 2006 року (правильності визначення податкового зобовязання, податкового кредиту, відємного значення) порушень не встановлено.

Перевіркою показників податкової декларації з ПДВ за вересень 2006 року встановлено наступне ( розділ 3.2 акту).

Податкові зобовязання згідно декларації відповідають підсумковим записам за вересень 2006 року у реєстрі виданих накладних і співпадають з даними бухгалтерського обліку.

Підприємство користувалось пільгою (податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України). Сума пільгових операцій за вересень 2006 року склала 1070017 грн. Одержана відповідачем відповідь від Чернігівської митниці підтверджує факт вивезення товару у повному обсязі за межі митної території України ( контракт 02-06 від 05.05.2006р., вантажно-митна декларація №013349 від 27.09.2006р.).

В наданих на перевірку податкових накладних на придбання товару (активна електроенергія, плата за компенсацію перетікання реактивної електроенергії, оренда обладнання, оренда приміщення, оренда трансформатора, шкаф гардеробний) наявні всі обовязкові реквізити відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168.

Також перевіркою встановлено, що в періоді, що перевіряється, позивачем в розділі ІІ податкової декларації з ПДВ відповідно наданих на перевірку документів відображені операції щодо придбання товарів та послуг з ПДВ, вартість яких включається до складу податкового кредиту.

Так, у вересні 2006 року позивачем включено до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену митним органам у сумі 76751 грн. при здійсненні імпортних операцій відповідно вантажно-митних декларацій №023803 від 25.09.2006р.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до п.п.7.4.4 ст.7 Закону Україна „Про податок на додану вартість” якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника податку, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також в акті зазначено; „Так як на ТОВ „НовоФіл”, роботи з реконструкції орендованого виробничого приміщення для розміщення власного виробництва з обплетення еластомірної нитки ТОВ „НовоФіл” не завершені і на даний час проводиться комплексне випробування обладнання, дообладнання систем вентиляції, протипожежної системи тощо, та акту Державної приймальної комісії по введенню в експлуатацію ще не було, то підприємство не мало законних підстав здійснювати господарську діяльність. Порушуючи п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 ст. 7.4 закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями підприємство не мало права займатись виробничою діяльністю”.

Виходячи з вищенаведеного, податковий орган встановив, що ТОВ „НовоФіл” було порушено п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, чим завищено суми податкового кредиту за вересень 2006 року на суму 154476 грн., за жовтень 2006 року на суму 23126 грн.

За таких обставин перевіркою зменшено відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за вересень 2006 року на 154476 грн., за жовтень 2006 року на суму 23126 грн., що, в свою чергу, призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2006 року на суму 106384 грн. та за жовтень 2006 року на суму 98485 грн.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР ( далі –Закон №168) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

У відповідності до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закон №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з акту перевірки, порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР відповідач вбачає в наступному.

На момент проведення перевірки, позивач проводив роботи з реконструкції орендованого виробничого приміщення по вул. Щорса, 62-в у м. Чернігові для розміщення власного виробництва з обплетення еластомірної нитки.

Під час реконструкції даного приміщення позивачем завозилось виробниче обладнання та здійснювались пусконалагоджувальні роботи даного обладнання (копія Наказу № 6а від 01.07.2006 року, копія Наказу № 10 від 01.11.2006 року, копія Наказу № 13 від 29.12.2006 року), в результаті яких позивачем було випущено та експортовано за межі митної території України нитка спіральна позументна відповідно до вантажно-митної декларації № 013349 від 27.09.2006 року.

Відповідачем в акті перевірки зроблені хибні висновки щодо відсутності у позивача права на здійснення пусконалагоджувальних робіт обладнання у зв”язку з відсутністю дозволу на проведення таких робіт. Право проведення таких робіт відповідач пов”язує з наданням Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Чернігова ТОВ „Новофіл” дозволу № 191 на виконання будівельних робіт –першої черги виробничого цеху, побутового приміщення лише з 01.09.2006 року., а здійснення пусконалагоджувальних робіт без такого дозволу відповідач не вважає господарською діяльністю, у зв”язку з чим і застосовує до позивача п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

У відповідності до Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” (ч. 1 ст. 4 Закону) виключно законами, які регулюють відносини, пов”язані з одержанням документів дозвільного характеру, встановлюються: необхідність одержання документа дозвільного характеру; дозвільний орган, уповноважений видавати документ дозвільного характеру; платність або безоплатність видачі документа дозвільного характеру; строк прийняття рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру; вичерпний перелік підстав для відмови у видачі та анулювання документа дозвільного характеру; можливість набуття суб”єктом господарювання права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності за декларативним принципом.

Жодним нормативно-правовим актом України не встановлено обов”язку на отримання дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт виробничого обладнання, а тим більше від органів архітектурного нагляду.

Посилання ж відповідача на дозвіл № 191 на виконання будівельних робіт від 01.09.2006 року та пов”язування і ототожнення поняття „будівельні роботи” і „пусконалагоджувальні роботи” є безпідставними.

У відповідності до пункту 4.2 Інструкції про порядок складання статистичної звітності з капітального будівництва, затвердженої наказом Мінстату України від 28.03.96 року № 93. до будівельних робіт відносяться:

п.п 4.2.1. Роботи по будуванню, розширенню і реконструкції постійних і тимчасових (титульних) будівель і споруд та пов'язані з ними роботи по монтажу залізобетонних, металевих, дерев'яних й інших будівельних конструкцій; роботи по влаштуванню і розбиранню підкранових колій для баштових й інших кранів;

п.п. 4.2.2. Роботи по спорудженню зовнішніх і внутрішніх мереж водопостачання, каналізації, теплофікації, газифікації і енергопостачання; будування споруд для очищення промислових стоків та установок (споруд) по охороні навколишнього природного середовища від забруднення;

п.п. 4.2.3. Роботи по спорудженню нафтопроводів, продуктопроводів, газопроводів, повітряних і кабельних ліній електропередачі, ліній зв'язку, включаючи вартість кабелю або проводу і троса, але без вартості електрообладнання і арматури високовольтних ліній; роботи по спорудженню мостів і набережних, шляхові роботи, підводно-технічні, водолазні й інші види спеціальних робіт у будівництві;

п.п 4.2.4. Роботи по установці санітарно-технічного обладнання, включаючи вартість цього обладнання;

п.п. 4.2.5. Роботи по влаштуванню підвалин, фундаментів і опорних конструкцій під обладнання, по обмуруванню і футеруванню котлів, печей й інших агрегатів;

п.п. 4.2.6. Роботи по освоєнню ділянок, по підготовці і розплануванню територій будівництва, включаючи намив територій і пов'язані з цим знесення будівель, вирубку лісу, корчування пеньків, осушення, вертикальне планування тощо;

п.п. 4.2.7. Роботи по озелененню і благоустрою територій забудов, а також міст і селищ;

п.п. 4.2.8. Меліоративні роботи (зрошення, осушення, обводнення);

п.п. 4.2.9. Роботи по будівництву протиерозійних, протисельових, протилавинних, протизсувних й інших природоохоронних споруд;

п.п. 4.2.10. Днопоглиблювальні роботи (крім робіт по підтриманню глибин на судоплавних ріках, каналах і в акваторіях портів, судоремонтних заводів і ремонтно-експлуатаційних баз флоту, які здійснюються за рахунок експлуатаційних коштів);

п.п. 4.2.11. Берегоукріплювальні і болотнопідготовчі роботи (крім робіт по осушенню боліт на діючих торфопідприємствах);

п.п. 4.2.12. Будівельні роботи, пов'язані з освоєнням рівновеликої площі нових земель, замість вилучених у землекористувачів земельних ділянок, для будівництва та інших державних і громадських потреб;

п.п. 4.2.13. Гірничо-капітальні і розкривні роботи (крім робіт, що здійснюються за рахунок експлуатаційних витрат діючих підприємств);

п.п. 4.2.14. Геологічні і гідрологічні роботи (буріння, шурфування, відкачування води та ін.), пов'язані із зведенням будівель і споруд;

п.п. 4.2.15. Додаткові витрати, пов'язані із здійсненням будівельних робіт: витрати при проведенні будівельних робіт взимку, кошти на оплату одноразових винагород (відсоткові надбавки) за вислугу років, додаткових відпусток, виплата надбавок до заробітної плати за безперервний стаж роботи у районах з важкими природно-кліматичними умовами; на перевезення робітників будівельно-монтажних організацій до місця роботи та назад на відстань більше, ніж 3 км (в одному напрямку); витрати на виплату надбавок за пересувний і роз'їздний характер робіт; витрати, пов'язані з вахтовим методом ведення робіт; кошти на відшкодування витрат, пов'язаних з відрядженням кваліфікованих робітників для виконання будівельних, монтажних і спеціальних будівельних робіт (перераховані у цьому пункті витрати по своїй суті не є будівельними роботами, але відносяться на їх вартість);

п.п. 4.2.16. Інші, не згадані вище, види будівельних робіт і витрат, передбачені як кошторисними нормами та одиничними розцінками України (КНУ і ОРУ), так і умовами договору (контракту).

Роботи по пуску і налагоджуванню устаткування, пристроїв і систем (у розрізі їх видів) на підприємствах, що вводяться в експлуатацію після будівництва, а також на діючих підприємствах, будівлях і спорудах, що реконструюються, розширюються і технічно переозброюються” в подальшому іменуються „Пусконалагоджувальні роботи” (абзац 2 пункту 1.1 Порядку визначення вартості пусконалагоджувальних робіт, що здійснюються на підприємствах, будівлях і спорудах, розташованих на території України (ДБН-97), затвердженого наказом Держкоммістобудування України від 28 березня 1997р. № 45).

Тобто, поняття „пусконалагоджувальні роботи” суттєво відрізняються від поняття „будівельні роботи” і можуть вони проводитися як після завершення будівництва об”єкта так і під час його реконструкції.

Постанова кабінету Міністрів України „Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об”єктів” від 22.09.2004 року за № 1243 встановлює, що замовник, генеральний підрядник разом із генеральним проектувальником подають державній приймальній комісії проектну та виробничу документацію, пред”являють виконані будівельно-монтажні робот, змонтоване технологічне обладнання та документальне підтвердження відповідності виконаних робіт вихідним даним на проектування об”єкта.

Пункт 20 вищевказаної постанови встановлює, що на закінченому будівництвом об”єкті повинні бути виконані всі передбачені проектною документацією та державними нормами роботи, змонтоване і випробуване обладнання.

На об”єкті виробничого призначення, де встановлено технологічне обладнання, повинні бути проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, передбаченим проектом, створено безпечні умови для праці виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки, пожежної безпеки, екологічних та санітарних норм.

Тобто, у випадку не проведення пусконалагоджувальних робіт до моменту здачі об”єкту нерухомості в експлуатацію, такий об”єкт просто не приймуть в експлуатацію.

Відповідно до пункту 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність –будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Майже аналогічне визначення за своєю сутністю дає і Господарський кодекс України, зокрема, ст. 3 ГКУ встановлює, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб”єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб”єкти підприємництва –підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Проте, жоден нормативно-правовий акт не містить посилання про ту обставину, що будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою, але без отримання відповідного дозволу не є господарською діяльністю.

Таким чином, враховуючи вищевикладене:

- будівельні роботи і пусконалагоджувальні роботи виробничого обладнання не є одним і тим самим;

- жодним нормативно-правовим актом не передбачено одержання дозволу на проведення пусконалагоджувальних робіт;

Пусконалагоджувальні ж роботи виробничого обладнання є ні чим іншим як підготовкою, організацією до ведення виробництва.

Відповідно до п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв”язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 5.1 цього Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що „Валові витрати виробництва та обігу –це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснювана як компенсація вартості товарів, які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності”.

Пунктом 5.2.1 вищевказаного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв”язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

А, оскільки Позивач придбавав товари (роботи, послуги) для власної господарської діяльності (електроенергія, послуги по оформленню вантажно-митних декларацій, отримання довідок, придбання меблів для виробничих потреб, канцтоварів, знаків пожежних, витрат на навчання фахівців з питань охорони праці, придбання вогнегасників, послуг по оренді приміщень, обладнання, послуг митного терміналу, підключення телефонів, витрат на монтаж пожежної сигналізації, комп”ютерної техніки, тощо), витрати на придбання товарів (робіт, послуг) у відповідності до норм податкового законодавства віднесено до складу валових витрат підприємств, суми витрат по ПДВ віднесено до складу податкового кредиту.

Тому, висновок відповідача про ту обставину, що позивач не мав права займатися господарською діяльністю без отримання дозволу на пусконалагоджувальні роботи (і що така діяльність не є господарською) не відповідає дійсним обставинам справи, а прив”язка даного хибного висновку до положень п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставною.

Щодо відсутності сертифіката випущеної ТОВ „Новофіл” продукції та в подальшому експортованої за межі митної території України, то слід зазначити наступне.

У відповідності до „Переліку продукції, що підлягає обов”язковій сертифікації в Україні”, затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01.02.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 466/10746, оплетений еластомер (позументна нитка), код УКТЗЕД 5606009100 не підлягає обов”язковій сертифікації в Україні (Лист ДП „Чернігівський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” від 22.02.2007 року за № 12/585).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття свого рішення.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, а тому таке рішення має бути визнано недійсними.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

С У Д П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю нечинним податкове повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0000172320/0 від 18.01.2007р., яким товариству з обмеженою відповідальністю „НовоФіл” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за десятий місяць 2006 року на 98485 грн., за девятий місяць 2006 року на суму 106384 грн., всього на суму 204869 грн.

3. Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “НовоФіл” (м. Чернігів, вул. Щорса, 62-В, код 32946641, рахунок 26009051400269 в Чернігівській філії РУ КБ „Приватбанк”) 3,40 грн. судових витрат.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

5. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

6. Постанова в повному обсязі виготовлена 26.03.2007р.

Суддя Блохіна Ж.В.