Постанова № 52541247, 19.10.2015, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/6277/15-а

Провадження № 2-а/500/189/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року

17год.24хв.

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

за участю секретаря Хачатрян А.Т.

за участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїлі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ВДАЇ по обслуговуванню м.Ізмаїла та Ізмаїльського району УДАЇ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

07.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ВДАЇ по обслуговуванню м.Ізмаїла та Ізмаїльського району УДАЇ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2, в якому просить: поновити йому строк звернення до суду; скасувати постанову серії ПСІ № 500202 від 09.09.2015 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за порушення вимог ст. 121 ч. 6 КУпАП; провадження по адміністративній справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.09.2015 року приблизно о 21 год. 40 хв., в м. Ізмаїлі Одеської області по вул. Некрасова, напроти будинку № 25, керуючи мопедом марки «SKYSTAR-50», він був зупинений працівниками ДАЇ та відносно нього, за порушення вимог п. 2.9 «в» Правил дорожнього руху України, був складений протокол про адміністративне правопорушення за ст. 121 ч. 6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 гривень. Стверджує, що зазначена постанова не відповідає вимогам законодавства. Статтею 34 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що державній реєстрації та обліку підлягають мопеди, що використовуються на автомобільних шляхах загального користування державного значення. Однак такий статус мають не всі автомобільні дороги, а деякі автотраси, перелік яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2006 року № 865. В даний перелік вул. Некрасова в м. Ізмаїлі Одеської області не входить. Мопед не є механічним засобом, державна реєстрація якого є обовязковою. У звязку з чим, вважає, що адміністративне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 121 КУпАП, не вчинив.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, будучи своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не зявився, однак надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, та зазначив, що проти задоволення позову заперечує.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 07.09.2015 року приблизно о 21 годині 40 хвилин інспектором ДПС ВДАІ з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району УДАІ ГУМВС України в Одеській області прапорщиком міліції ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії АП1 № 573983, згідно з яким ОСОБА_1 07.09.2015 року о 21 годині 40 хвилин на вулиці Некрасова в м. Ізмаїлі керував мопедом марки «SKYSTAR-50», не зареєстрованим в підрозділах ДАІ в установленому законом порядку, чим порушив п.2.9 «в» ПДР.

09.09.2015 року за результатами розгляду вищезазначеного протоколу, ІАП ВДАІ з обслуговування м. Ізмаїл та Ізмаїльського району УДАІ ГУМВС України в Одеській області капітаном міліції ОСОБА_2 винесено постанову серії ПС1 № 500202 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170 гривень

Постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено в суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом (ст.288 КУпАП).

Стаття ст.251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність тощо.

За змістом ч.6 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається, а постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. У інших випадках розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається відповідно до порядку, встановленого ст.279 КУпАП, з урахуванням положень, встановлених ст.280 КУпАП.

Аналогічні розяснення містяться у п.п.2.8, 4.1 Інструкції з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України за №77 від 26.02.2009 року.

Доказів порушення відповідачем вказаних вимог, процедури складення протоколу, постанови, або розгляду справи про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Частина 1 ст.8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Частиною 6 ст.121 КУпАП передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів, зокрема, за керування транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку.

Згідно з п.1.3 ПДР кожен учасник дорожнього руху зобов'язаний знати та виконувати вимоги дійсних Правил.

За змістом п.2.9 «в» ПДР водієві забороняється, у тому числі, керувати транспортним засобом, не зареєстрованим у Державтоінспекції, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обовязковість її проведення.

Відповідно до ч.ч.3, 4, 9 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» за №3353-ХІІ від 30.06.1993 року (далі Закон №3353-ХІІ) державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Аналогічну за змістом норму містить п.30.1 ПДР.

У відповідності з абз.7 п.8 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за N 1388 від 07.09.1998 року, яким передбачена єдина на території України процедура державної реєстрації (перереєстрації) та зняття з обліку транспортних засобів, і є обовязковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх, перша державна реєстрація мопедів, придбаних до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 р. N 1371 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (Офіційний вісник України, 2009 р., N101, ст. 3521), може проводитися без подання документів, що підтверджують правомірність їх придбання, за встановленою цим Порядком процедурою.

При цьому, згідно з абз.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» за N2807-ІV від 06.09.2005 року, вулично-дорожня мережа - призначена для руху транспортних

засобів і пішоходів мережа вулиць, доріг, внутрішньоквартальні та інші проїзди, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, набережні, майдани, площі, а також автомобільні стоянки та майданчики для паркування транспортних засобів з інженерними та допоміжними спорудами, технічними засобами організації дорожнього руху.

Частини 2, 3 ст.7 Закону України «Про автомобільні дороги» за N2862-ІV від 08.09.2005 року (далі Закон N2862-ІV) визначають, що автомобільні дороги загального користування перебувають у державній власності. Автомобільні дороги загального користування, які у звязку з розширенням меж територій міст стають частиною їх вулично-дорожньої мережі, можуть передаватися безоплатно в комунальну власність за рішенням Кабінету Міністрів України.

Автомобільні дороги загального користування поділяються на автомобільні дороги державного та місцевого значення. Автомобільні дороги державного значення підрозділяються на міжнародні, національні, регіональні та територіальні (ч.ч.1, 2 ст.8 Закону N2862-ІV, ч.3 ст.21 Закону N3353-ХІІ).

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю (ч.1 ст.16 Закону №2862-ІV).

З'ясовуючи зміст ч.3 ст.34 Закону N3353-ХІІ, шляхом дослідження тексту норми, юридичних зв'язків норми з іншими вищезазначеними нормами і принципами та позаюридичних зв'язків норми з суспільними явищами, суд приходить до висновку про те, що державній реєстрації та обліку підлягають мопеди, що призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування.

26.09.2011 року Кабінетом Міністрів України видано постанову «Про внесення змін до Правил дорожнього руху» за N1029 (далі - Постанова N1029), якою внесено зміни до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року N1306 (з наступними змінами та доповненнями).

Так, пунктом 1 Постанови N1029 із абзацу 44 пункту 1.10 Розділу 1 «Загальні положення» Правил дорожнього руху виключено слова «(крім транспортних засобів, робочий об'єм двигуна яких не перевищує 50 куб. см)»; абзац сорок сьомий викладений в такій редакції: «мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;…».

Отже, на думку суду, доводи позивача про те, що мопед не є механічним транспортним засобом, суд вважає безпідставними.

Крім того, пунктом 10 Постанови N 1029 п.2.13 Правил дорожнього руху викладено в новій редакції, яку доповнено словами: «транспортні засоби належать до таких категорій: А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, що мають двигун об'ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт».

Пунктом 14 Постанови N 1029 виключено з Правил дорожнього руху, зокрема, розділу 6, слово «мопед». В новій редакції розділ 6 називається «Обов'язки велосипедистів».

Постанова N1029 набрала чинності з дня опублікування в офіційному періодичному виданні «Урядовий кур'єр», N 190 14.10.2011 року.

Посилання позивача на те, що відповідачем порушені вимоги Конвенції про дорожній рух є необґрунтованим, з огляду на таке.

Виходячи із положень Конвенції про дорожній рух, вбачається, що країнам - учасникам конвенції лише рекомендовано велосипед з підвісним двигуном (мопед) прирівнювати до велосипедів, але не встановлено таке зобов'язання.

Тобто з аналізу вказаних норм вбачається, що вони носять рекомендаційний, а не імперативний характер.

У відповідності до висновку, підготовленого Міністерством юстиції України від 09.09.2011 року за результатами правової експертизи проекту постанови N1029, остання відповідає Міжнародній Конвенції про дорожній рух та Конституції України.

Зазначений вище висновок співпадає з висновком окружного адміністративного суду м.Києва, викладеним в постанові від 04.07.2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 17.10.2012 року за N К/9991/63318/12 по справі №.2а-3858/12/2670.

Отже постанова в справі про адміністративне правопорушення ПС1 № 500202 від 09.09.2015 року відповідають вимогам п.3 ч.2 ст.222, ст.ст.256, 283, 284 КУпАП.

Щодо строку звернення до суду з вказаною позовною заявою, суд вважає необхідним поновити його, з метою недопущення обмеження права позивача на справедливий суд та на доступ до правосуддя, з огляду на те в межах десятиденного строку на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, передбаченого ст.289.КУпАП, ОСОБА_1 15.09.2015р. оскаржив вказану постанову від 09.09.2105р. до Ізмаїльської міжрайонної прокуратури, та лише після отримання 02.10.2015р. відповіді на скаргу звернувся до суду з позовом.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги про скасування постанови серії ПС1 № 500202 від 09.09.2015 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 грн. за порушення вимог ст. 121 ч. 6 КУпАП та закриття провадження по адміністративній справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у звязку з відсутністю складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ВДАЇ по обслуговуванню м.Ізмаїла та Ізмаїльського району УДАЇ ГУ МВС України в Одеській області ОСОБА_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 21.10.2015р.

Суддя: ОСОБА_4