Ухвала суду № 52540931, 20.10.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/7310/15-ц 20.10.2015 20.10.2015 20.10.2015

Справа № 490/7310/15-ц Головуючий першої інстанції: Гуденко О.А.

Провадження № 22-ц/784/2511/15 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

20 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Кушнірової Т.Б.,

ОСОБА_2,

при секретарі судового засідання: Біляєвій В.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві матеріали за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства

«Український інноваційний банк»

на ухвали судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року, які постановлені за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський» до публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк», ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договорів іпотеки недійсними,

в с т а н о в и л а:

31 липня 2015 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський бізнес-центр «Олександрівський» (далі ТОВ «МБЦ «Олександрівський») звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» (ПАТ «Український інноваційний банк»), ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання договорів іпотеки недійсними.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 р. відкрито провадження у справі.

В той же день ухвалою судді задоволено заяву ТОВ «МБЦ «Олександрівський» про забезпечення позову, накладено арешт на нежитлові обєкти в м. Миколаєві по вул. Ніколльській, 25 загальною площею 4304,8 кв.м: по вул. Нікольській, 25/1 загальною площею 4132,4 кв.м; вул. Нікольській, 25/2 загальною площею 389,2 кв.м; вул. Нікольській, 25/3 загальною площею 964,4 кв.м, які належать ПАТ «Український інноваційний банк».

В апеляційних скаргах представник ПАТ «Український інноваційний банк», посилаючись на те, що ухвали суду постановлена з порушенням норм процесуального закону щодо визначення підсудності та забезпечення позову, просить ухвали скасувати та відмовити в прийнятті до розгляду позовної заяви.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що 28 жовтня 2004 р. між акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (в подальшому назву змінено на - ПАТ «Український інноваційний банк») (іпотекодержатель) та закритим акціонерним товариством «АЛЕКС-ЮГ», яке в наступному реорганізовано у ТОВ «МБЦ «Олександрівський» (іпотекодавець), з метою забезпечення виконання іпотекодавцем зобовязань позичальника за кредитним договором № 12-041037 від 28 жовтня 2004 р., укладено іпотечний договір, за яким в іпотеку було передано обєкт нерухомого майна, який знаходиться по вул. Нікольській, 25 в м. Миколаєві загальною площею 9401,6 кв.м і належить іпотекодавцю на праві власності.

У звязку із наданням нежитловим приміщенням по вул. Нікольській, 25 в м. Миколаєві нових адрес 28 січня 2015 р. ТОВ «МБЦ «Олександрівський» були отримані свідоцтва про право власності на обєкти нерухомого майна: по вул. Нікольській, 25 в м. Миколаєві, загальною площею 4304, 8 кв.м, по вул. Нікольській, 25/1 в м. Миколаєві, загальною площею 4132, 4 кв.м, по вул. Нікольській, 25/2 в м. Миколаєві, загальною площею 964,4 кв.м, по вул. Нікольській, 25/3 в м. Миколаєві, загальною площею 389,2 кв.м.

Згідно відомостям, отриманим з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухому майно, 03 липня та 09 липня 2015 р. право власності на обєкти нерухомого майна: по вул. Нікольській, 25 в м. Миколаєві, загальною площею 4304, 8 кв.м, по вул. Нікольській, 25/1 в м. Миколаєві, загальною площею 4132, 4 кв.м, по вул. Нікольській, 25/2 в м. Миколаєві, загальною площею 964,4 кв.м, по вул. Нікольській, 25/3 в м. Миколаєві, загальною площею 389,2 кв.м. зареєстровано за ПАТ «Український інноваційний банк».

23 липня 2015 р. між ПАТ «Український інноваційний банк» та ОСОБА_4 укладено договори іпотеки нерухомого майна нежитлових приміщень за адресою: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/1, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/3 та м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25/2, м. Миколаїв, вул. Нікольська, 25, які посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровані за №№ 930, 927.

Посилаючись на незаконність реєстрації права власності на вказані обєкти нерухомого майна за ПАТ «Український інноваційний банк» та в подальшому - укладення договорів іпотеки від 23 липня 2015 р., ТОВ «МБЦ «Олександрівський» подано даний позов.

Для вирішення спору ТОВ «МБЦ «Олександрівський» звернулося з позовом до Центрального районного суду м. Миколаєва.

За загальним правилом підсудності, визначеним ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцезнаходженням.

В той же час статтею 114 ЦПК України визначена виключна підсудність.

Зокрема в силу ч. 1 ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Оскільки договір, щодо дійсності якого виник спір, укладений стосовно нерухомого майна, місцезнаходження якого Центральний район м. Миколаєва, цей спір підсудний Центральному районному суду м. Миколаєва і суддя правомірно відкрив провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що даний спір не може розглядатися у Центральному районному суді м. Миколаєва через порушення суддею вимог ст. 109, 113 ЦПК України, оскільки місце знаходження одного з відповідачів м. Київ, місце проживання другого відповідача м. Луганськ, ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального закону.

Так, у звязку з наявністю передбачених ст. 114 ЦПК України підстав для визначення виключної підсудності підлягають застосуванню саме ці норми, які мають пріоритет перед правилами загальної підсудності.

Що стосується вирішення судом питання про забезпечення позову, то слід врахувати наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Положеннями ст. 152 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі, і накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або у третіх осіб.

Як розяснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 р., розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При застосуванні заходів забезпечення позову, суд врахував наведені положення закону та розяснення, обґрунтовано задовольнив заяву позивача, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Так, у звязку з тим, що позивачем оспорюються договори, за якими в іпотеку було передане належне йому раніше нерухоме майно, то накладення арешту саме на це майно відповідає змісту заявлених позовних вимог.

Більш того, застосовуючи заходи забезпечення позову, суд вірно врахував, що невжиття таких заходів може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, про що, зокрема свідчить той факт, що оформивши право власності на спірне майно у липні 2015 р. ПАТ «Український інноваційний банк» в тому ж місяці передав це майно в іпотеку, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд помилково дійшов такого висновку не заслуговують на увагу.

Також, виходячи із виду застосованих судом заходів забезпечення позову та характеру діяльності апелянта, який є фінансовою установою, накладення арешту на спірні нежитлові приміщення не завдасть шкоди його звичайній господарській діяльності.

З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвал.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги публічного акціонерного товариства «Український інноваційний банк» відхилити, ухвали судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: