Ухвала суду № 52537080, 19.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 136/1388/14-ц Провадження № 22-ц/772/2964/2015Головуючий в суді першої інстанції Кривенко Д. Т.Категорія 48Доповідач Нікушин В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Нікушина В.П.,

суддів Денишенко Т.О., Зайцева А.Ю.,

при секретарі Торбасюк О.І.,

за участю представників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 вересня 2015 року, ухвалене по даній справі,

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2014 року ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Мотивуючи позовні вимоги, посилалась на те, що 26.07.1959 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 За час спільного сімейного життя ними був збудований житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 зареєстрований на ім'я відповідача. Вона, вважаючи вказане майно спільним майном подружжя та враховуючи нестерпність спільного сумісного проживання, поставила питання про розподіл збудованого ними житлового будинку з господарськими будівлями, визнання за нею права власності та виділення їй в натурі житлового будинку, сараю «В», бані, жомової ями. У власності відповідача вона просила залишити сарай-літню кухню «Б», сарай «б», убиральню та погріб. Криницю за №6 залишити у спільному користуванні.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла, справа була призупинена до вступу 16.02.2015 року у справу правонаступника ОСОБА_4. Вступивши у розгляд даної справи, ОСОБА_4 25.06.2015 року збільшив розмір позовних вимог, поставивши питання про визначення ? частки у спірному майні за ОСОБА_6 на яку визнати за ним право власності в порядку спадкування за заповітом, а саме на ? частку житлового будинку під літерою «А» 1960 року побудови, веранди, ганку, сараю «В», бані «в», криниці №6, жомової ями №7, сараю-літньої кухні «Б», сараю «б», убиральні «У», погріба «П», що розташовані по АДРЕСА_1

Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволенні частково, а саме визнано спірне майно спільним майном подружжя і визначено, що частка покійної ОСОБА_6 в цьому майні становила ? частки.

З таким рішенням не погодився відповідач ОСОБА_5, в інтересах якого, його представником подана апеляційна скарга, в ній ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові. На підтвердження вимог апеляційної скарги наведені доводи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та про неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 205 ЦК України, після смерті позивачки ОСОБА_6 не закрив провадження по справі. На переконання представника відповідача, після смерті ОСОБА_6 правонаступництво не допускалось.

Заявлені правонаступником ОСОБА_4 збільшені позовні вимоги є нічим іншим, як новим позовом, який мав би розглядатись в окремій справі, оскільки вони стосуються зовсім інших правовідносин.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, представника ОСОБА_5, ОСОБА_4 та його представника, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до наступного висновку.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи ґрунтуються на обставинах, що суперечать нормам процесуального законодавства та на обставинах, які не знайшли свого підтвердження.

Таких висновків колегія суддів дійшла з огляду на наступні обставини.

Визнаючи житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по АДРЕСА_1 спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд першої інстанції визначив, що кожному із них належала ? частки цього домоволодіння. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за ним права власності на ? частку будинку з господарськими будівлями в порядку спадкування за заповітом та виділення цієї частки в натурі відмовлено.

Таке рішення відповідає встановленим по справі обставинам та законодавству, дія якого поширюється на дані правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_5 та покійна ОСОБА_6, перебуваючи в шлюбі збудували будинок з господарським будівлями, розташованими за адресою АДРЕСА_1 дане домоволодіння зареєстровано на ОСОБА_5

ОСОБА_6 звернулась в суд з позовом про розподіл будинку з господарськими будівлями в натурі. В ході розгляду справи ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла.

Відповідно до ч. 1 ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи суд залучає до участі у справах правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

Після смерті ОСОБА_6 в якості правонаступника до справи був залучений її син ОСОБА_4, якому вона заповіла все своє майно. Можливість правонаступництва у даній справі ОСОБА_4 є встановленою і підтверджена його свідоцтвом про народження та заповітом (а. с. 49, 54).

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що справа за позовом, заявленим ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про поділ майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя підлягала закриттю з підстав, передбачених п. 6 ст. 205 ЦПК України не відповідають встановленим по справі обставинам і ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити позовні вимоги. Скориставшись цим правом, ОСОБА_4 збільшив позовні вимоги, не змінюючи підстав позову.

Заявляючи вимоги про визнання спірного житлового будинку з господарськими будівлями спільним майном подружжя ОСОБА_4 та визнання права на ? частку цього домоволодіння за ОСОБА_6 правонаступник посилався на ті ж підстави, якими обґрунтовувала позовні вимоги померла ОСОБА_6

Отже доводи апеляційної скарги про те, що такі вимоги мали б розглядатись в окремій справі є безпідставними.

За змістом ст. 60, 63, 70 СК України рівність часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності презумується. Визначаючи частки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у спірному домоволодінні суд виходив із рівності часток. Дана обставина відповідачем не спростована.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд при вирішенні вимог про визнання за позивачем права власності на майно в порядку спадкування за заповітом залишив поза увагою ту обставину, що ОСОБА_4 не звертався за отриманням свідоцтва про право на спадщину, є такими, що не відповідають дійсності.

Адже відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав доказів того, що він звертався до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_6

А тому, за встановлених обставин доводи апеляційної скарги не тягнуть за собою скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника в інтересах ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 02 вересня 2015 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визначення частки у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий-суддя: /підпис/

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: