Рішення № 52537068, 19.10.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/1322/14-ц Провадження № 22-ц/772/2120/2015Головуючий в суді першої інстанції Алєксєєнко В. М.Категорія 27 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2015 року м. Вінниця

Колегія судців судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Луценко В.В., Шемети Т.М.

при секретарі: Сніжко O.A.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27.01.2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся в суд з вказаним позовом. Позовні вимоги, з врахуванням їх збільшення,мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору №VINWGA0000000006 від 27.03.2008 року ОСОБА_2 27.03.2008 року отримав кредит у розмірі 10000доларів США зі сплатою за користування кредитом 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2018 року. 03.02.2012 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору №VINWGA0000000006 від 27.03.2008 року. Сума заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової угоди зменшена на 12.43 Долар США, а саме: відсотки у розмірі 0.00 долар США, комісія у розмірі 0.00 долар США, пеня у розмірі 12.43 долар США. 23.01.2013 року було укладено Додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сума заборгованості, що виникла у період із дати надання позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової угоди зменшена на 96.71 долар США, а саме: відсотки у розмірі 0.00 долар США, комісія у розмірі 0.00 долар США, пеня у розмірі 96.71 долар США.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 надав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до договору іпотеки від 27.03.2007 року.

Згідно умов кредитного договору, погашення заборгованості повинно здійснюватись щомісяця; в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У порушення умов договору та правових норм, відповідач ОСОБА_2 зобов'язань належним чином не виконав, що призвело до заборгованості у розмірі 10172.16 дол. США, що за курсом 11.24 грн., відповідно до розпорядження НБУ від 22.04.2014 року, становить 114 335.10 грн. та складається з: 8403.12 дол. США - заборгованості за кредитом; 779.64 дол. США - заборгованості за процентами за користування кредитом; 22.63 дол. США - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, а також штрафів відповідно до Договору: 22.24 дол. США - штраф (фіксована частина), 483.33 дол. США - штраф (процентна складова).

Виходячи з порушень умов кредитного договору та договору про іпотеку, позивач просив суд звернути стягнення на вказаний будинок - предмет іпотеки та виселити з цього будинку відповідачів.

Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 27.01.2015 року позов задоволено у повному обсязі.

Дане рішення суду оскаржене в апеляційному порядку відповідачем ОСОБА_2, як ухвалене з порушенням норм матеріального права, а саме - ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та ЗУ «Про іпотеку».

Апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухватити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги не були дотримані в повному обсязі.

Так, в ході розгляду справи дійсно встановлено, що відповідно до укладеного договору №VINWGA0000000006 від 27.03.2008 року ОСОБА_2 27.03.2008 року отримав кредит у розмірі 10000 дол. США зі сплатою за його користування 12 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 27.03.2018 року. 03.02.2012 року було укладено додаткову угоду до кредитного договору №VINWGA0000000006 від 27.03.2008 року. Сума заборгованості, що виникла у період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової угоди зменшена на 12.43 Долар США, а саме: відсотки у розмірі 0.00 долар США, комісія у розмірі 0.00 долар США, пеня у розмірі 12.43 долар США.

23.01.2013 року було укладено Додаткову угоду до вказаного кредитного договору, відповідно до якої сума заборгованості, що виникла у період із дати надання позичальнику кредиту до дати підписання Додаткової угоди зменшена на 96.71 долар США,а саме: відсотки у розмірі 0.00 долар США, комісія у розмірі 0.00 долар США, пеня у розмірі 96.71 долар США (а/с 18, 24, 25).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, ОСОБА_2 надав в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 відповідно до договору іпотеки від 27.03.2007 року.

Згідно умов кредитного договору, погашення заборгованості повинно здійснюватись щомісяця; в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати ( а/с 26 -28).

У порушення умов договору та правових норм, відповідач ОСОБА_2 зобов'язань належним чином не виконав, що призвело до заборгованості у розмірі 10172.16 дол. США, що за курсом 11.24 гривні, відповідно до розпорядження НБУ від 22.04.2014 року, становить 114 335.10 грн.

Зазначену обставину визнає відповідач, також вона підтверджується наданими позивачем розрахунком заборгованості та роздруківкою курсу гривні до іноземних валют на а/с 10-14.

Виходячи з викладених обставин, які відповідають дослідженим доказам, суд дійшов правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на ст. ст. 526, 575, 590, 1049, 1050 ЦК України та ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку». При цьому, доводи апеляційної скарги про безпідставне незастосування судом норм ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не спростовують оскаржуваного рішення в зазначеній частині позовних вимог, оскільки наведені судом доводи, а саме те, що боржнику ОСОБА_2 шляхом конвертації валют, було переведено валюту кредитування з доларів США на гривні, апелянтом не спростовані.

Крім того, виходячи з правового висновку Верховного Суду України від 10.09.2015 року у справі №6-483цс15, встановлений мораторій ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки, а лише тимчасово забороняє примусове стягнення на майно ( відчуження без згоди власника) і не може бути мотивом для відмови у позові, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень.

Разом з тим, у ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» вказано, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У оскаржуваному рішенні суду, всупереч вказаній вимозі закону, початкова ціна предмета іпотеки не вказана.

У п. 35.5. Договору іпотеки сторони визначили, що вартість Предмета іпотеки складає 73068 грн. (а/с 129), тому колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду в частині задоволення позовної вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення, доповнивши його в кінці п.1 резолютивної частини фразою «Початкова ціна реалізації предмета іпотеки становить 73068 грн.»

Щодо позовної вимоги про виселення відповідачів з вказаної квартири, то суд, задовольняючи її, допустив порушення та неправильне застосування норми матеріального права, а саме ст.109 ЖК України. Так, у ст. 109 ч.2 ЖК України вказано, що громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Як видно з свідоцтва про право власності, право власності на житловий будинок, який є предметом іпотеки, було зареєстроване за відповідачем ОСОБА_6 03.03 2008 року, тобто - ще до укладення кредитного договору та договору іпотеки від 27.03.2008 року ( а/с 18, 26, 154).

Вказані обставини визнаються представником позивача та нічим не спростовуються.

Оскільки предмет іпотеки не був придбаний за рахунок кредиту банку, повернення якого забезпечене іпотекою жилого будинку № 27 по вул. Зеленій у с. Ковалівка Немирівського району Вінницької області, а позивач не пропонує відповідачам іншого постійного жилого приміщення, то у позовній вимозі про виселення відповідачів слід відмовити.

Такий висновок буде відповідати, як нормам ст.. 109 ЖК України, ст.ст. 39,40 ЗУ «Про іпотеку» так і правовим висновкам Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі №6-39цс15 та від 07.09.2015 року у справі №6-1049цс15.

Отже, на думку колегії суддів, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовної вимоги про виселення відповідачів слід скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної вимоги.

В решті рішення суду слід залишити без змін, задовольнивши, таким чином, апеляційну скаргу частково.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 27.01.2015 року в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про виселення з будинку АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення в частині задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» про звернення стягнення змінити, доповнивши його в кінці п.1 резолютивної частини фразою «Початкова ціна реалізації предмета іпотеки становить 73068 грн.».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча /підпис/

Судді /підписи/

З оригіналом згідно В.С. Марчук