Рішення № 525369, 29.03.2007, Господарський суд Чернігівської області

29.03.07

Україна

Господарський суд Чернігівської області

м.Чернігів,пр.Миру,20 Тел.7-99-18

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

27.03.07. Справа № 15/318/30 (8/359)

Позивач- державне підприємство „Енергоринок”, м. Київ, вул. Комінтерну,25.

До відповідача- відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Чернігівобленерго”, м. Чернігів, вул. Горького, 40.

Про стягнення 21199264,11 грн. Суддя Ю.В.Федоренко.

Представники сторін:

Від позивача – Саква Д.Ю., дов. від 22.01.07, 27.03.07 не з”явився.

Від відповідача- Левицька Л.Л., дов. від 27.12.06.

С У Т Ь С П О Р У:

Рішення прийняте після перерви, яку оголошено на підставі ст. 77 ГПК України.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 2550429,88 грн. процентів річних та 18648834,23 грн. витрат від інфляції за період з 01.01.99 по 31.08.00 в зв”язку несвоєчасною оплатою купленої електроенергії.

До прийняття рішення по справі позивач, в порядку ст. 22 ГПК України, подав заяви про зміну підстав позову в яких вказав, що відповідачем порушено умови договору між сторонами від 26.10.98 № 438/01 ( т. 2 а.с. 129, 172 ), та подав заяву про зменшення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 1819610,21 грн. процентів річних та 10998267,70 грн. витрат від інфляції за період з 01.01.99 по 31.08.00 ( т. 2 а.с. 142 ).

Дані заяви відповідають вимогам ст. 22 ГПК України, не порушують права та охоронювані законом інтереси сторін, а тому прийняті судом до розгляду.

Відповідач позов не визнав посилаючись на те, що по справі не встановлено, що інфляційні нараховані в зв”язку з невиконанням грошового зобьов”язання, оскільки договір між сторонами передбачав здійснення розрахунків за куплену електроенергію не тільки грошовими коштами, але й будь-якій формі, передбаченій законодавством. Також відповідач посилається на відсутність у договорі строку виконання зобов”язань по оплаті купленої електроенергії, відсутність вини в порушенні зобов”язання.

01.03.07 відповідачем надано суду розрахунок інфляційних та річних яким фактично визнано позовні вимоги на суму 652 623 грн.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.05.00 № 755 та п. 2 Статуту Державного підприємства „Енергоринок”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.00 № 922, позивач є правонаступником державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”.

15.11.96 між членами оптового ринку електричної енергії, до складу яких входили державне підприємство „Національна енергетична компанія „Укренерго” та Енергопостачальна компанія „Чернігівобленерго”, укладено договір про встановлення правил та умов роботи оптового ринку електричної енергії України.

На виконання вимог Закону України „Про електроенергетику” 26.10.98 між державним підприємством „Національна енергетична компанія „Укренерго” та державною акціонерною енергопостачальною компанією „Чернігівобленерго” укладено договір № 438/01 за яким позивач зобов”язався продавати, а відповідач купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до чинного законодавства, а також взаємної відповідальності, яка обумовлена договором оптового ринку електричної енергії ( далі - договір ОРЕ ).

Статтею 4 договору від 26.10.98 встановлено форми розрахунків, зокрема, розрахунок за куповану електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на розподільчий рахунок ОРЕ та іншими формами, що передбачені чинним законодавством ( 4.1 ); платежі за куповану електроенергію здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про порядок використання коштів ОРЕ України ( далі ІВКОР ) за графіком, затвердженим Радою Енергоринку відповідно до ІВКОР за схемою день поставки+14 ( 4.2 ); оплата коштами здійснюється з розподільчого рахунку відкритого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 05.06.98 № 811, а також може здійснюватись і з поточних рахунків ( п. 4.3 ). Розрахунок за куповану електроенергію простими векселями може здійснюватись з ініціативи та гарантій кредиторів ОРЕ на їх прийняття ( п. 4.7 ).

Дати здійснення платежів за поставлену електроенергію встановлено графіком, який затверджено Радою Енергоринку, що підтверджується додатком № 4 до протоколу № 2 від 12.01.99 засідання Ради ОРЕ України ( т. 2 а.с. 227-241 ).

Доказів затвердження графіків платежів на інші періоди починаючи з 01.07.99 позивач суду не надав, а тому суд приходить до висновку, що строки оплати купленої після 30.06.99 сторонами договору не були встановлені.

Посилання позивача на те, що строк оплати встановлено за схемою день поставки + 14 суд до уваги не приймає, оскільки пунктом 4.2 договору від 26.10.98 передбачено здійснення платежів за графіком після затвердження якого і застосовується схема день поставки + 14.

Позивачем пред”явлено відповідачу рахунок фактуру № 877 від 13.12.99 за куплену електроенергію за період з 01.11.99 по 30.11.99 на суму 16975905,29 грн., яку отримано відповідачем 23.12.99 і яка є вимогою оплатити борг у розуміння ст.165 Цивільного кодексу УРСР.

Фактів пред”явлення відповідачу вимог по оплаті купленої електроенергії за інші періоди позивач суду не надав.

Претензія позивача від 11.10.2000 р. не може бути підставою для нарахування процентів річних та витрат від інфляції за період з 01.01.99 по 30.08.2000 р., оскільки строк оплати за цією претензією настав лише 17.10.2000 р.

Як вбачається з наданих відповідачем звітів по розрахунках за спожиту електроенергію за листопад –грудень 1999 р., січень –лютий 2000 р. заборгованість населення перед відповідачем за спожиту електроенергію з урахуванням пільг і субсидій населенню на 01.11.99 складала 12943234,90 грн., а станом на 01.02.2000 р. –3949106,60 грн.

Факт розрахунків за куплену електроенергію не грошовими коштами підтверджується матеріалами справи на а.с. 20 -126 т. 5.

Відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу УРСР, який був чинним на момент спірних правовідносин, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов”язання, а тому суд не приймає до уваги заперечення позову відповідачем з цих підстав.

Закон України від 08.10.99 „Про внесення змін до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР” щодо зобов”язання боржника сплачувати борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми набув чинності з 03.11.99, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог за період з 01.01.99 по 03.11.99.

Відповідно до п. 2 цього ж закону Закон України „Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов”язання, пов”язаного з оплатою населенням комунальних послуг.

Положення даного пункту не можуть застосовуватися до правовідносин сторонами яких є оптовий постачальник електричної енергії та енергопостачальник, який здійснює підприємницьку діяльність з її продажу, що підтверджується і судовою практикою з аналогічних справ, зокрема, постановою Вищого господарського суду від 29.06.05 по справі № 12/179, а тому суд не приймає заперечення позову відповідачем з цих підстав.

Крім того суд враховує, що за своєю правовою природою стягнення, що були передбачені ст. 214 Цивільного кодексу УРСР, не є тотожними неустойці і до них не можуть застосовуватися положення закону про скорочені строки позовної давності, що підтверджується і судовою практикою з аналогічних справ, зокрема, постанова Верховного суду України від 25.03.02 № 8/406.

Відповідно до частини 7 ст. 15-1 Закону України «Про електроенергетику»умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Враховуючи вимоги закону та визначений договором між сторонами порядок розрахунків за куплену електроенергію суд вважає хибною думку відповідача про відсутність доказів порушення грошового зобов»язання.

За період з 03.11.99 по 01.12.99 на користь позивача слід стягнути на суму боргу 28367938,21 грн., яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на а.с. 171 т. 2, витрати від інфляції у сумі 822670,21 грн. та проценти річних у сумі 69 785,13 грн.

За період з 01.01.2000 по 01.02.2000 на суму боргу 7387140 грн. ( а.с. 107 т. 4 ) витрати від інфляції складають 339808,44 грн., проценти річних –18172,36 грн.

Отже, на користь позивача слід стягнути 1 162 478,65 грн. витрат від інфляції та 87 957,49 грн. процентів річних, відмовивши в решті позову.

На підставі викладеного позов підлягає частковому задоволенню з покладенням судових витрат на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково і стягнути з відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Чернігівобленерго”, м. Чернігів, вул. Горького, 40, ( п/р 26009301830356 в Центральному відділенні Промінвестбанку ), на користь Державне підприємство „Енергоринок”, м. Київ, вул. Комінтерну,25, ( п/р 26001301241486/980 в Промінвестбанку м. Києва ), 1 162 478,65 грн. витрат від інфляції, 87 957,49 грн. процентів річних та 100,27 грн. державного мита.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства енергопостачальної компанії „Чернігівобленерго”, м. Чернігів, вул. Горького, 40, ( п/р 26009301830356 в Центральному відділенні Промінвестбанку ), на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”, м. Київ, вул. Трутенко, 2, ( п/р 26002014180001 в ВАТ „Банк Універсальний” м. Львів ), 4,06 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Державного підприємства „Енергоринок”, м. Київ, вул. Комінтерну,25, ( п/р 26001301241486/980 в Промінвестбанку м. Києва ), на користь Державного підприємства „Судовий інформаційний центр”, м. Київ, вул. Трутенко, 2, ( п/р 26002014180001 в ВАТ „Банк Універсальний” м. Львів ), 64,94 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

В іншій частині позову –відмовити.

Рішення підписане 29.03.07

Суддя Ю.В.Федоренко