Рішення № 5253220, 08.05.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.09 Справа № 8/72

За позовом Відділ реклами Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ, -

про стягнення 71677 грн. 44 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача Яловєга О.Г. головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність № 01-16/7 від 09.01.09 року;

від відповідача ОСОБА_1 приватний підприємець, - НОМЕР_1, вид. Жовтневим РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 30.10.097 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача:

заборгованості у розмірі 71677 грн. 44 коп. за договором №355 від 17.05.07 року про надання у тимчасове користування місць для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, та покладення на нього обовязку демонтувати рекламні конструкції;

судових витрат.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 03 квітня до 17 квітня 2009 року та з 17 квітня до 05 травня 2009 року - у звязку з неявкою відповідача; з 05 травня до 08 травня 2009 року з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.05.09 року, представниками сторін заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його судом задоволено.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про зміну позовних вимог (вих. №б/н від 08.05.09 року), згідно якій довів до відома суду, що просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 54176,66 грн. (розрахунок суми додано до заяви) за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, наданих відповідачеві у користування на підставі договору №355 від 17.05.07 року, - за період з 17 травня 2007 року по 18 лютого 2008 року (включно) з огляду на те, що на підставі додаткової угоди №002 від 18.02.08 року до основного договору останній розірвано з 18.02.08 року крім того, він просить зобовязати відповідача демонтувати рекламні конструкції.

Враховуючи, що ця заява не суперечить інтересам позивача та інших осіб, відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, суд приймає її та враховує при прийнятті кінцевого рішення по справі.

Відповідач позов не визнав, про що також зазначив у відзиві на нього (вих. №б/н від 05.05.09 року), посилаючись на те, що він не згоден з розміром місячної ставки плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв; крім того, останні він з названої причини навіть не встановлював, з огляду на що вимога про демонтаж конструкцій, на його думку, є безпідставною. Однак докази факту невстановлення рекламних конструкцій він до справи не надав.

І.Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1. 17.05.07 року між Відділом реклами Луганської міської ради (Робочий орган) та Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (Користувач) укладено договір № 355 про надання у тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, - згідно якому робочий орган згідно рішення виконавчого комітету міської ради від 17.05.07 року №142/24 передає, а користувач приймає по Акту приймання-передачі, який є невідємною частиною договору і додається до нього (Додаток 1) у тимчасове платне користування рекламне місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, за адресою: місто Луганськ, вул. Краснодонська (напроти автозаправочної станції ТНК) (п.1.1 договору).

Цей договір набирає чинності з 17.05.07 року і діє протягом строку дії дозволів до 17.05.08 року (п.2.1).

Договір може бути припинено у разі скасування дозволу до закінчення строку дії дозволу на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради за заявою користувача у випадках, передбачених підпунктом 3.4.10 договору (п. 2.4.1).

Користувач має право відмовитися від кожного місця, наданого у користування за цим договором, письмово попередивши про це робочий орган не менше, ніж за 30 днів до такої відмови (п.3.3.2); інші права, передбачені цим договором та чинним законодавством України (п.3.3.3).

Користувач зобовязаний своєчасно і у повному обсязі, згідно розділу 4 цього договору, здійснювати платежі за користування місцями (п.3.4.9).

Плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається згідно Порядку, встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і становить 5973,12 грн., у т.ч. 20% ПДВ 995,52 грн. на місяць (розрахунок плати додається) (п.4.2), та сплачується з наступного дня після прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Відділу реклами Луганської міськради (п.4.3).

Розмір плати у термін дії договору за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції може бути змінений одноособово робочим органом на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про внесення змін до тарифів плати за тимчасове користування місцями у випадках, передбачених законодавчими актами України (п.4.6).

У разі несвоєчасної або неповної сплати за місця розташування спеціальних конструкцій розповсюджувач реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення (п.5.5).

Зміни та доповнення до цього договору вносяться додатковими угодами, що укладаються між сторонами у письмовій формі (п.7.1).

Правовідносини сторін, які не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.7.4) (а.с.10-13).

Факт передачі робочим органом користувачу місця розміщення рекламоносія за адресою, вказаною у договорі, підтверджується актом прийому-передачі від 17.05.07 року, підписаним обома сторонами (а.с.14).

18.02.08 року, з посиланням на: те, що рекламна конструкція користувачем не була встановлена; факт надходження до робочого органу його заяви від 18.02.08 року за №01-13/26 та прийнятий у звязку з цим наказ Відділу реклами від 18.02.08 року за №01-22/3/1, - сторони уклали додаткову угоду до основного договору, згідно якій розірвали останній (п.1), починаючи з 18.02.08 року (п.2); угода набуває чинності з 18.02.08 року (п.3).

Представник позивача стверджує, що користувач (відповідач) у період з 17 травня 2007 року по 18 лютого 2008 року жодного разу не вніс плату за користування місцем розміщення рекламоносія.

Відповідач підтвердив цей факт, пояснивши свої дії тим, що він не встановлював рекламоносій внаслідок свого скрутного фінансово-економічного стану; уточнену суму позову він не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням його уточнення) з наступних підстав.

1.Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ст. 3 ЦКУ).

Частинами 1-2 ст. 6 цього Кодексу конкретизовано поняття засад свободи договору, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ч.3 ст. 6). Як сказано у ст.11 ЦКУ, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, які встановлені актами цивільного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, між іншим, являються договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦКУ правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частинами 1-5 статті 203 ЦКУ встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст.207 ЦКУ, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Пунктом 2 статті 208 цього Кодексу визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичними та юридичними особами.

Як сказано у частині 1 ст. 626 Цивільного кодексу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦКУ). Частиною 1 ст. 628 ЦКУ передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

А стаття 629 Цивільного кодексу містить імперативну норму: договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч. 1 ст. 630 ЦКУ).

Як сказано у ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Iстотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Безумовно, істотною умовою договору є ціна (розмір плати за користування місцем розташування рекламоносіїв)), - без її визначення та включення до умов договору (додаткової угоди до нього) вони не могли бути укладені.

Згідно ч. 1 ст. 651 ЦКУ зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. 2.Дослідивши вищезгаданий договір, суд вважає, що сторони при його укладенні, крім загальних вимог щодо дійсності правочину, дотрималися також і вимог частини 1 ст. 651 ЦКУ, згідно якій зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Укладаючи договір в частині визначення ціни (плати за користування місцями розташування рекламоносіїв), сторони, на думку суду, також дотрималися вимог чинного законодавства і у цій сфері.

Так, з умов договору вбачається, що сторони керувалися частинами 1-2 ст. 632 Цивільного кодексу, згідно яким ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Обовязок сторін за договором дотримуватися порядку визначення істотних умов, у т.ч. застосування цін у договорі на право користування місцем розміщення рекламоносіїв, - прямо передбачено, крім вищенаведених, ще і наступними нормами чинного цивільного законодавства:

статтею 648 ЦКУ, - відповідно до якої зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту. Особливості укладення договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування встановлюються актами цивільного законодавства;

частиною 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди), якою встановлено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України; Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 року №2067 (далі Правила №2067), відповідно до п. 3 яких зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил; п. 32, - яким встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування. На основі Правил №2067 орган місцевого самоврядування Виконком Луганської міської ради прийняв низку рішень, у тому числі від 13.04.07 року №115, - якими затвердив відповідний Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська.

Суд виходить з того, що згадуваний тут договір належить до категорії господарських.

Однак, як встановлено судом та визнано відповідачем по справі, він не звертався до робочого органу (Відділу реклами міської ради) з приводу внесення змін до договору в частині визначення рівня місячної плати за користування місцем розташування рекламоносія.

Частинами 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України (далі ГКУ) встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно частині 1ст. 653 ЦКУ, у разі зміни договору зобовязання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

А частиною 3 тієї ж статті Кодексу встановлено, що у разі зміни договору зобовязання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Згідно ст. 654 ЦКУ, зміна або розірвання договору вчиняються у такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Вище у цьому рішенні наведено посилання на пункт 7.1 основного договору, згідно з яким зміна його умов може мати місце лише шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Таким чином, відповідач був зобовязаний виконувати умови договору №355 від 17.05.07 року у редакції, чинній у період з 17.05.07 року по 18.02.08 року, у тому числі вносити щомісячно плату, розмір якої передбачено у п. 4.2 договору.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з того, що згідно ст. 4-3 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 33 цього Кодексу встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а згідно його ст. 34 господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі (з урахуванням внесених до нього змін).

Відповідно до ст. ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати відповідно до суми задоволених позовних вимог, тобто: державне мито у сумі 541,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. Решта судових витрат покладаються на позивача.

На підставі викладеного, ст.ст. 3,6,11,16,202,203,207-210,215, 258, 264, 509, 549, 626-632,638, 648, 651,759,761,762 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-36,43,44,47-1,49, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, - на користь Відділу реклами Луганської міської ради, ідентифікаційний код 34791800, який знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, - основний борг у сумі 54176 (пятдесят чотири тисячі сто сімдесят шість) грн. 66 коп., а також судові витрати: державне мито у сумі 541(пятсот сорок одна) грн. 76 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; поштова адреса: АДРЕСА_2, - здійснити за власний кошт демонтаж спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська та знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Краснодонська (напроти автозаправочної станції ТНК), - наданих йому у тимчасове платне користування на підставі договору №355 про надання у тимчасове користування та використання місць для розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луганська, укладеного 17.05.07 року між Відділом реклами Луганської міської ради та Субєктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Решту судових витрат покласти на позивача.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 08.05.09 року за згодою представників сторін оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного господарського суду Луганської області у 10-денний термін з дня його підписання.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 12 травня 2009 року.

Суддя А.П.Середа