Рішення № 5253207, 17.06.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.06.09 р. Справа № 40/70

Господарський суд Донецької області у складі судді Підченко Ю.О.

При секретарі судового засідання Рожковій А.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1, с. Бальківці

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство „Донбіопак”, м. Макіївка

про стягнення 4 000 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося до господарського суду Донецької області про стягнення товариства з обмеженою відповідальністю „Виробниче підприємство ”Донбіопак” грошових коштів в сумі 3300 грн. за недопоставлений товар та неустойки в сумі 700 грн. за прострочення постання товару паперових мішків згідно рахунку №05 від 31.03.08р.

Не зявлення до судового засідання представників сторін не перешкоджає розгляду спору по суті, а тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що за усною домовленістю між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, надалі Покупець, та товариством з обмеженою відповідальністю” Виробниче підприємство „ Донбіопак”, надалі Постачальник, було укладено договір купівлі-продажу мішків паперових трьохшарових типу крафт трьохслойний, у кількості 2000 штук, за ціною 1 грн. 37 коп. на загальну суму 3300 грн., з урахуванням ПДВ.

На підставі такої домовленості, позивач відповідно до платіжного доручення №2 від 01.04.08р. перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 3300 грн. та надіслав на його адресу рахунок №05 від 31.03.08р. з вимогою здійснити оплату придбаного товару.

Докази у справі свідчать, що відповідач не виконав свої зобовязання щодо своєчасного постачання товару та повернення суми попередньої оплати, а тому за ним утворився борг в сумі 3300 грн. який позивач намагається стягнути. Оскільки мало місце прострочення постачання товару, позивача намагається стягнути з відповідача додатково штрафні санкції у вигляді неустойки в сумі 700 грн.

Строк виконання зобовязань не визначений сторонами, а тому відповідно до вимог частини другої статті 530 ЦК України, позивачем надіслано на адресу відповідача вимогу у вигляді претензії б/н від від 02.06.08р. щодо повернення попередньої оплати в сумі 3300 грн. та сплати неустойки в сумі 700 грн. за прострочення постачання товару на протязі 7 днів. Вимога позивача залишена відповідачем без розгляду та задоволення. Судом прийнято до уваги правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.

Так, за приписами ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносити не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюються подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Аналогія закону це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі правової норми , розрахованої на подібні випадки. Аналогія забороняється, якщо це прямо передбачено законом або коли закон повязує настання юридичних наслідків з наявністю конкретних норм.

Аналогія права це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних норм теорії права та смислу самого законодавства, Аналогія права в більшості випадків застосовується коли: а)відсутня норма, яка прямо передбачає даний випадок; б) відсутня норма, яка передбачає подібний випадок. При застосуванні аналогії права суттєве значення мають загальні принципи права, котрі закріплені в Конституції.

Для сторін, учасників господарських операцій щодо передачі продукції, суттєве значення мають загальні принципи захисту порушеного права, у тому числі норма прав, на яку потрібно розраховуватися у подібному випадку.

Так за приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб , що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є інші юридичні факти які створюють, змінюють та припиняють будь-які права та обовязки.

Захист цивільних прав та інтересів здійснюється судом на підставі статті 16 ЦК України де визначені деякі способи які підтверджують виникнення , зміну та припинення будь-яких прав та обовязків.

Відповідно до частини другої пункту 10 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. У спірних правовідносинах слід застосувати аналогія закону та вирішити спір з урахуванням особливостей імперативної норми, яка передбачає постачання продукції.

У Цивільному кодексі України 2003р. договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України). Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, засобів пакетування потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Втім, потрібно дотримуватися статті 55 ГК України, де зазначено, що сторонами договору поставки можуть бути лише субєкти господарювання. Частиною 6 статті 265 ГК України законодавець ще раз підтвердив принцип, за яким „розведено” договір купівлі-продажу та поставки:

·реалізація субєктами господарювання товарі негосподарським субєктам здійснюється за правилами про договір купівлі-продажу.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є субєкти господарювання, а тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції, зокрема договір постачання.

Пункт 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач доказами у справі підтвердив факт перерахування згідно платіжного документу спірної суми в розмірі 3300 грн. Відповідача доказів належного виконання своїх обовязків щодо повернення грошових коштів або постачання продукції в розумінні вимог вказаної статті суду не надав.

Статтями 526 ЦК України, 193 ГК України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства. Зобовязання припиняються виконанням проведеним належним чином за приписами ст. 599 ЦК України та ст. ст. 202, 203 ГК України.

Зобовязання з боку відповідача не припинилося виконанням проведеним належним чином, постачання товару або повернення суми попередньої оплати не проведено. За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 3300 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 700 грн., за нібито прострочення постачання товару та неповернення суми попередньої оплати, слід відмовити, оскільки вони спростовуються наступним:

Швідповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання і є способом забезпечення виконання зобовязань;

Швідповідно до вимог ст.ст. 231, 232 ГК України, неустойка відноситься до штрафних санкцій, яка передбачає міру відповідальності за час невиконання господарського зобовязання;

ШЗакон України „ Про несвоєчасне виконання грошових зобовязань від 22.11.96р. за № 543/96- ВР, зі змінами та доповненнями, надалі Закон передбачає порядок та умови стягнення неустойки у вигляді пені;

Ш до різновидів неустойки відноситься такий вид неустойки, як договірна, яка встановлюється за угодою сторін, де визначається її розмір та умови стягнення;

Шоднак, при цьому слід виходити із суті договірної неустойки, а саме те, що якщо вона не передбачена договором, вона не підлягає стягненню, оскільки це виходить із її правової природи;

Школи мова йде про відсильні норми визначені у інших нормативних актах то сторони повинні керуватися ними, та зазначати це у договорі;

Швідповідно до вимог пункту 2.1 Закону, якщо сторони у відповідальному договору не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 цього Закону, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинним законодавством. У разі чинними законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах визначених чинними актами законодавства.

Шдокази у справі свідчать про відсутність між сторонами укладеного договору та посилання на інші нормативні акти у спірних відносинах;

Шкрім того, позивачем не доведена норма права, яка підлягає застосуванню на час стягнення з відповідача неустойки.

З урахуванням вказаних обставин пеня не підлягає стягненню з відповідача, оскільки заявлена необґрунтовано. Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог частини пятої статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 11, 15, 16, 526, ч. 2 ст. 530, 599, ст. 655-697, ст. 712 ЦК України, ст. ст. 55, 264, 265, 266 ГК України, ст. ст. 4-2,4-3, 33, 44, 49, 82, 84, ч.3 ст. 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче підприємство ”Донбіопак”, 86144, Донецька область, м. Макіївка, вул. Маліновського, 2, ід. код 35538084, р/р 26007114622 в АБ „Експрес-банк”, Донецької філії, МФО 335838, на користь:

- фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, свідоцтво про державну реєстрацію серія НОМЕР_3 від 04.05.07р., р/р НОМЕР_1 у Волочиському відділенні ХОД ВАТ „Райффайзенбанк Аваль”, МФО 380805, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2, Хмельницька область, 31209 АДРЕСА_1, борг в сумі 3300 грн., витрати по держмиту в сумі 84 грн. 15 коп. та забезпечення судового процесу в сумі 97 грн. 35 коп. грн., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 700 грн. відмовити.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя