Ухвала суду № 52529987, 19.10.2015, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/5240/14-к Головуючий у І інстанції Линник В. Я.Провадження № 11-кп/780/1079/15 Доповідач у 2 інстанції Загоруйко В. В.Категорія 41 19.10.2015

УХВАЛА

Іменем України

«19» жовтня 2015 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - ЗАГОРУЙКА В.В.,

суддів - АВРАМЕНКА М.Г. та ГОВОРУХИ В.І.,

при секретарі БЕВЗЮК М.М.,

за участю прокурора КАРПЕНКА О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_3 на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2015 року, за яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Києва, одруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,

визнано винним в скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна, ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

Колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А :

Згідно з вироком, ОСОБА_2 17.06.2014 р. близько 13 год 00 хв (точний час не встановлено), незаконно, з метою подальшого збуту, зберігаючи в металевій коробці жовтого кольору з написом «LIPTON» 18 поліетиленових пакетів з прозорого безбарвного матеріалу із пазовою застібкою, кожен з яких заповнений подрібненою рослиною масою зеленого кольору загальною масою (у перерахунку на суху речовину) 41,35 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, та 26 поліетиленових пакетів з прозорого безбарвного матеріалу із пазовою застібкою, кожен з яких заповнений порошкоподібною речовиною масою 0,0095 г, 0,0044 г, 0,0280 г, 0,0081 г, 0,0078 г, 0,0078 г, 0,0195 г, 0,0196 г, 0,0096 г, 0,0026 г, 0,0022 г, 0,0065 г, 0,0118 г, 0,0084 г, 0,0190 г, 0,0111 г, 0,0167 г, 0,0195 г, 0,0057 г, 0,0106 г, 0,0347 г, 0,0061 г, 0,0109 г, 0,0083 г, 0,0083 г, 0,0130 г, яка є психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетаміном, перевіз, керуючи автомобілем марки «CHEVROLET LACETTI», д.н.з. НОМЕР_1, до м. Ірпіня Київської області, де навпроти будинку № 91 по вул. 3-го Інтернаціоналу його було зупинено працівниками міліції.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, - незаконне зберігання та перевезення особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини з метою збуту.

Крім цього, ОСОБА_4 10.07.2014 р. за місцем свого проживання: в АДРЕСА_2, розфасував у 25 паперових згортків подрібнену рослину масу зеленого кольору - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, масою (в перерахунку на суху речовину) 1,65 г, 1,18 г, 1,65 г, 1,56 г, 1,29 г, 2,63 г, 1,59 г, 1,66 г, 1,17 г, 1,53 г, 1,33 г, 1,60 г, 1,14 г, 1,08 г, 1,37 г, 1,12 г, 1,67 г, 1,37 г, 2,78 г, 1,15 г, 1,60 г, 1,60 г, 1,41 г, 1,68 г, 1,04 г, загальною масою 37,85 г, а також в 6 поліетиленових пакетів з прозорого безбарвного матеріалу із пазовою застібкою порошкоподібну речовину - психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, масою 0,0819 г, 0,2002 г, 0,5387 г, 1,9618 г, 0,0135 г, 0,0020 г кожен, загальною масою 2,7981 г, які незаконно зберігав з метою подальшого збуту.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу та психотропної речовини.

Крім того, ОСОБА_4 за місцем свого проживання, що за адресою: м. Київ, вул. Юнацька, 9, незаконно зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту одноразовий медичний шприц об'ємом 2,5 мл, заповнений на 1,5 мл рідиною коричневого кольору, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - опієм ацетильованим, загальною масою 0,0954 г (у перерахунку на суху речовину).

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України - незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчинене особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України.

Не погоджуючись з даним вироком, захисником обвинувачених подано апеляційну скаргу, в якій він просить: скасувати вирок відносно ОСОБА_2 та закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2; змінити вирок відносно ОСОБА_4 шляхом пом'якшення покарання; в іншій частині вирок залишити без змін. Апелянт вказує, що вирок ґрунтується на висновках, які не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності; за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито; призначене покарання ОСОБА_4 не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та його особі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, виступ адвоката та обвинуваченого в підтримку доводів скарги, звернення останнього до суду в судових дебатах та з останнім словом, апеляційний суд, обговоривши доводи скарги, та вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Стаття 291 КПК України встановлює вимоги до обвинувального акту. Зокрема, він повинен містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

Ці вимоги прокурором не виконані в повному обсязі, і суд 1-ї інстанції на це належної уваги не звернув, та призначив дане кримінальне провадження до розгляду.

Так, обвинувальний акт від 15 серпня 2014 року взагалі не містить обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_4, а лише підозру.

Під час судового розгляду провадження прокурором 30 червня 2015 року було складено новий обвинувальний акт, нібито, у відповідності до вимог ст. 338 КПК України, однак вказана стаття Закону передбачає право прокурора змінити обвинувачення, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Як було встановлено колегією суддів, обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до 30 червня 2015 року взагалі не висувалось, а тому і змінити його було неможливо. Більш того, новий обвинувальний акт прокурора також не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він складений наступним чином: спочатку викладена в повному обсязі підозра, яка була висунута ОСОБА_2 та ОСОБА_4 актом від 15.08.2014 року, після чого прокурор повідомляє суд про те, що «під час судового розгляду виникла необхідність в зміні обсягу обвинувачення». Виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, в новому обвинувальному акті відсутній, в наявності лише правова кваліфікація та формулювання обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Суд 1-ї інстанції забезпечивши вручення нового обвинувального акту обвинуваченим, та надавши їм час для ознайомлення з ним, разом з цім після оголошеної перерви не допитав ОСОБА_2 та ОСОБА_4 по новому обвинуваченню, а відразу перейшов до судових дебатів. Таким чином, навіть складене з порушенням вимог процесуального Закону обвинувачення не було розглянуто судом 1-ї інстанції. В судових дебатах після виступу прокурора, захисник обвинувачених заявив клопотання про надання йому часу для підготовки виступу, оскільки прокурор висловив свою думку на новим обвинуваченням. Суд 1-ї інстанції, порушуючи право обвинувачених на захист, такої можливості стороні захисту не надав, та продовжив судове засідання.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09 жовтня 2008 року, зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п. 58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини» п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Із урахуванням викладеного, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд кримінального провадження за відсутності висунутого обвинувачення, як і винесення вироку без дослідження в судовому засіданні нового обвинувачення, що мало місце в даному випадку, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинувачених, в тому числі і право на захист.

Наведені вище порушення колегія суддів вважає істотними, та такими, що тягнуть за собою скасування вироку, з направленням провадження до суду 1-ї інстанції для виконання вимог ст. 314-315 КПК України.

Таким чином, керуючись ст.ст. 407, 419 КПК України, колегія суддів Апеляційного суду Київської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника обвинувачених ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Ірпінського міського суду Київської області від 23 липня 2015 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - скасувати.

Кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_4 направити до суду 1-ї інстанції для виконання вимог ст. 314-315 КПК України.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 - заставу, та ОСОБА_4 - тримання під вартою, залишити без змін.

ГОЛОВУЮЧИЙ

СУДДІ