Рішення № 5252625, 23.12.2008, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 2-2674 2008 р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2008 року Галицький районний суд міста Львова

в складі :

головуючого судді - Ванівського О.М.

при секретарі - Грицко Р.Р.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3до Споживчого товариства «Абонент» про припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до Споживчого товариства «Абонент» про припинення юридичної особи, що не повязане з банкрутством.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що статут Споживчого товариства "Абонент" суперечить чинному законодавству України, а неодноразові заходи щодо приведення у відповідність статуту товариства не призводять до позитивного результату через постійну відсутність кворуму на загальних зборах членів кооперативу. Відтак, порушується права позивача, зокрема: (а) право на управління споживчим кооперативом; (б) право на контроль за діяльністю виконавчих органів та (в) право на повернення пайового внеску, а тому є достатні правові підстави для прийняття рішення щодо припинення Споживчого товариства "Абонент". Відповідач зобов'язаний був привести у відповідність до вимог Закону України «Про кооперацію» статут, затверджений протоколом загальних зборів членів товариства від 01.07.99р. №1, однак, вище обумовлена вимога чинного законодавства залишається невиконаною і на даний час через неможливість проведення загальних зборів (відсутність кворуму). Разом з тим, в статуті Споживчого товариства "Абонент" відсутні такі обов'язкові положення, котрі регламентують питання (1) вичерпного переліку видів діяльності; (2) складу засновників; (3) - умови і порядок виходу чи виключення з кооперативу; (4) права і обов'язки асоційованих членів кооперативу; (5) порядок внесення змін до статуту кооперативу; (6) відповідальності за порушення зобов'язань щодо сплати внесків та паїв членами кооперативу; (7) порядку розподілу доходу кооперативу та (8) порядку обліку і звітності у кооперативі. Таким чином, статут споживчого товариства "Абонент" не відповідає вимогам чинного законодавства України і відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію» кооператив ліквідується за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених осіб або за рішенням суду.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та дав пояснення, аналогічні мотивам позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала та пояснила, що відповідач зобов'язаний був привести у відповідність до вимог Закону України «Про кооперацію» статут однак, вище згадана вимога чинного законодавства залишилась невиконаною і на даний час через неможливість проведення загальних зборів (відсутність кворуму). Таким чином, статут споживчого товариства "Абонент" не відповідає вимогам чинного законодавства України і відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію» кооператив ліквідується за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених осіб або за рішенням суду. Жодної діяльності споживче товариство не здійснює та не володіє жодним майном. Просить позов задоволити та припинити споживче товариство «Абонент».

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін , приходить до висновку, що позовні вимоги Рациборинської Л.Є. є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав .

Споживче товариство “Абонент” було створене у відповідності до Закону України “Про споживчу кооперацію” від 10.04.1992р. №2265-XII, так як згідно із протоколом від 01.07.1999р. №1 було затверджено статут Споживчого товариства “Абонент”, котрий було зареєстровано виконавчим комітетом Львівської міської ради 15.07.1999р. (номер запису 14489).

Із набранням чинності Законом України “Про кооперацію” від 10.07.2003р. №1087-ІV спеціальним законом, котрий регулює правовідносини в галузі кооперації є саме цей закон.

Пунктом 1 ст.41 Закону України “Про кооперацію” було визначено, що закон набирає чинності з дня його опублікування.

Офіційне опублікування закону відбулось в газеті Урядовий кур'єр, 27.08.2003 №158, а отже, Закон України “Про кооперацію” від 10.07.2003р. №1087-ІV набрав чинності 27.08.2003р.

В абз.6 ст.2 Закону України “Про кооперацію” від 10.07.2003р. №1087-ІV було обумовлено, що споживчий кооператив (споживче товариство) - це кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для організації торговельного обслуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сировини, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Як випливає із п.2 ст.41 Закону України “Про кооперацію” кооперативи та кооперативні об'єднання, які створено до набрання чинності цим Законом, зобов'язані були протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свої статути у відповідність із цим Законом.

Таким чином, суд погоджується із твердженням позивача, що відповідач зобов'язаний був привести у відповідність до вимог вказаного вище закону статут, затверджений протоколом загальних зборів членів товариства від 01.07.99р. №1.

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про кооперацію” статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність, при цьому, статут кооперативу повинен містити такі відомості: найменування кооперативу, його тип та місцезнаходження; мета створення кооперативу і вичерпний перелік видів його діяльності; склад його засновників; умови і порядок вступу до кооперативу та виходу чи виключення з нього; права і обов'язки членів та асоційованих членів кооперативу; порядок внесення змін до статуту кооперативу; порядок встановлення розмірів і сплати внесків та паїв членами кооперативу та відповідальність за порушення зобов'язань щодо їх сплати; форми участі членів кооперативу в його діяльності; порядок формування, склад і компетенція органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах; порядок формування, використання та розпорядження майном кооперативу; порядок розподілу його доходу та покриття збитків; порядок обліку і звітності у кооперативі; порядок реорганізації і ліквідації кооперативу та вирішення пов'язаних з цим майнових питань; порядок скликання загальних зборів; умови і порядок повернення паю (ч.2 ст.8).

Як свідчить представлений статут відповідача, затверджений протоколом загальних зборів членів товариства від 01.07.99р. №1, в ньому відсутні такі обов'язкові положення, котрі регламентують питання (1) вичерпного переліку видів діяльності; (2) складу засновників; (3) умови і порядок виходу чи виключення з кооперативу; (4) права і обов'язки асоційованих членів кооперативу; (5) порядок внесення змін до статуту кооперативу; (6) відповідальності за порушення зобов'язань щодо сплати внесків та паїв членами кооперативу; (7) порядку розподілу доходу кооперативу та (8) порядку обліку і звітності у кооперативі.

Отож, суд доходить до висновку про справедливість твердження позивача, що статут Споживчого товариства “Абонент” не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Як випливає також із представлених позивачем доказів, правління Споживчого товариства “Абонент” спробувало на 14.04.2008р. та на 27.06.2008р. провести збори вищого органу управління - загальних зборів членів кооперативу.

Зокрема, як зазначено в наявних у матеріалах справи документах, для організації проведення зборів 17.03.2008р. в газеті «Ваш магазин» №20 на с.169 було опубліковано оголошення про проведення зборів учасників 14.04.2008р. з питання внесення змін до статуту, окрім того, 12.06.2008р. в газеті «Ваш магазин» №44 на с.174 та 16.06.2008р. в газеті «Ваш магазин» №45 на с.173 публікувались аналогічні оголошення про проведення зборів членів кооперативу “Абонент” 27.06.2008р.

Здійснений судом аналіз вищевказаних оголошень у засобах масової інформації дозволяє зробити висновок, що неодноразові спроби проведення зборів вищого органу управління споживчого товариства “Абонент” були здійснені своєчасно, у повній відповідності до вимог статуту та ст.15 Закону України “Про кооперацію”.

Разом із тим, як випливає із актів від 14.04.2008р. та від 27.06.2008р. загальні збори членів кооперативу “Абонент” не відбулись по причині відсутності кворуму.

Проте, у відповідності до ст.15 Закону України “Про кооперацію” саме до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу.

Враховуючи вище наведене, суд погоджується із твердженням позивача, що загальні збори кооперативу не можуть реалізувати свою компетенцію, а отже і порушується право позивача на управління споживчим кооперативом та на контроль за діяльністю виконавчих органів, так як відповідно до ст.15 Закону України “Про кооперацію” саме до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу.

В ст.5 Закону України “Про кооперацію” запроваджено правову норму, відповідно до якої законодавство про кооперацію базується на нормах Конституції України і Цивільного кодексу України, цього Закону, інших нормативно-правових актів з питань кооперації.

Так, згідно із п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Зокрема, в п/п.2 п.1 ст.110 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. №435-ІV передбачено, що юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Спеціальним законом, котрий регулює правовідносини, що які виникають у сфері державної реєстрації, створення та припинення юридичних осіб є Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV.

Як обумовлено в п.2 ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

- провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

- неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Позивач стверджує, що в Законі України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV наведено не вичерпний перелік підстав для винесення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, при цьому на підтвердження своєї позиції посилається на лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29.10.2004р. №7540, де зазначено, що “перелік підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, який встановлено вказаним вище Законом про реєстрацію, не є вичерпним”.

В цьому контексті позивач також наголошує, що в ст.29 Закону України “Про кооперацію” обумовлено, що кооператив ліквідується (а) за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів уповноважених або (б) за рішенням суду.

З огляду на викладене вище суд погоджується із твердженням позивача та думкою Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва про те, що ні ст.110 Цивільного кодексу України, ні ст.38 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” не встановлюють вичерпного переліку підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи.

Таким чином, суд доходить висновку про можливість припинення юридичної особи через підстави, що не пов'язані з її банкрутством, а саме - з огляду на те, що установчі документи споживчого товариства “Абонент” не відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому суд приймає до уваги той факт, що наявні в установчих документах відповідача недоліки не можна усунути, оскільки, по-перше, прийняття подібних рішень згідно із положеннями ст.15 Закону України “Про кооперацію” віднесено до виключної компетенції загальних зборів споживчого товариства; по-друге, відсутня реальна можливість скликати загальні збори, що підтверджено наданими суду доказами; по-третє, відповідач листом від 27 листопада 2008р. визнав всі без винятку позовні вимоги Рациборинської Л.Є. та погодився із її твердженнями, а суд у відповідності до вимог ст.174 Цивільного процесуального кодексу України переконався, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси його та інших осіб.

Враховуючи викладене вище та керуючись ст. ст. 8,55,124 Конституції України, ст.ст.16,110 ЦК України, ст.ст. 5,8,11,12,15 Закону України «Про кооперацію», ст.ст.33,ч.1 ст.38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», ст.ст. 10, 11,174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити.

Припинити юридичну особу Споживче товариство «Абонент»(код ЄДРПОУ 30478398, місце знаходження: 79000, м.Львів вул.Дорошенка,44/2, зареєстроване 15.07.1999р. відділом реєстрації та ліцензування Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО №376654.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя (підпис) О.М.Ванівський

Копія вірна

Суддя