Ухвала суду № 52523295, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ К/800/25236/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Рибченка А.О.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року по справі №804/3896/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Ерлан» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Ерлан» звернулось до суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000502410 від 12.11.2013 року про зменшення позивачу від'ємного значення ПДВ у розмірі 948261,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ «Ерлан» за серпень 2013 року.

За результатами перевірки встановлено порушення пункту 192.1 статті 192, пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України та п. 3 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Ерлан» у серпні 2013 року надано податкову декларацію з податку на додану вартість разом з податковою звітністю за даний період, відповідно до якої позивачем здійснено коригування податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 ПКУ обсягів постачання та податкових зобов'язань. При цьому, розрахунок коригування від 31.08.2013 року № 245 до податкової накладної від 31.08.2013 року № 244 на момент проведення камеральної перевірки ПАТ «Ерлан» не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2013 року та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду, на суму 948261,00 грн.

На підставі вказаного податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000502410 від 12.11.2013 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 948261,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено податкову накладну № 244 від 31.08.2013 року, відповідно до якої останній реалізував на адресу ТОВ «Біотрейд» продукцію у вигляді соків та напоїв на загальну суму 27632615,44 грн., в тому числі ПДВ на суму 4605435,91 грн.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Судами встановлено, що на виконання зазначених норм Податкового кодексу України позивачем був складений розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної № 245 від 31.08.2013 року, відповідно до якого сума коригування податкового зобов'язання у зв'язку зі зміною кількості та об'єму поставленої продукції складає 948261,04 грн. Вказаний розрахунок 31.08.2013 року вручений отримувачу - ТОВ «Біотрейд», що підтверджується відповідною відміткою на зазначеному розрахунку коригування.

Відповідно до п. 192.3 ст. 192 Податкового кодексу України результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Порядок відображення результату перерахунку податкових зобов'язань у складі податкової декларації на дату виникнення спірних правовідносин регулювався п. 3.9 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 року № 1492 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 17.12.2012 року № 1342).

Відповідно до вказаної правової норми, у рядку 8.1 декларації з ПДВ відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та, відповідно, податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу. При заповненні цих рядків обов'язковим є подання додатку 1, який заповнюється в розрізі контрагентів та в розрізі розрахунків коригування до податкових накладних.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно із п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Отже, саме по собі виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є лише підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця, відповідно, податкове повідомлення-рішення про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ може прийматися податковим органом лише за результатами такої перевірки та за наявності належних доказів, з обґрунтуванням завищення розміру від'ємного значення суми ПДВ в акті перевірки. В той же час, податковий орган дійшов висновку про завищення позивачем від'ємного значення суми ПДВ без вивчення первинних документів бухгалтерського обліку, лише шляхом проведення камеральної перевірки декларації з ПДВ ПАТ «Ерлан» за серпень 2013 року, а тому такі висновки податкового органу є передчасними та необґрунтованими.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 липня 2014 року по справі №804/3896/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Рибченко А.О. підпис Юрченко В.П.