Ухвала суду № 52523270, 19.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

19 жовтня 2015 року м. Київ К/800/43912/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року у справі за позовом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України до Державної фінансової інспекції в м. Києві про визнання протиправними та скасування вимоги від 19.05.2015, -

в с т а н о в и в :

Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати абзаци 2-4 пункту 2 вимоги Державної фінансової інспекції в місті Києві від 19.05.2015 № 26-032-14-14/4788 «Про усунення порушень, виявлених ревізією».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Національної академії правових наук України звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до положень пункту п’ятого частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті – пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

З оскаржуваних судових рішень вбачається, що на підставі п. 2.4. Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на І квартал 2015 року та відповідно до направлень на проведення ревізії відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України за період з 01.01.2010 по 01.01.2015, за результатами якої складено акт від 03.04.2014 № 032-30/573.

На підставі цього відповідачем винесено вимогу № 26-032-14-14/4788 від 19.05.2015, якою від позивача вимагалося опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі, відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями в установленому законодавством порядку. Розглянути питання про притягнення працівників установи, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності. Стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю завдану Інституту матеріальну шкоду у розмірі 670,79 тис. грн. Стягнути з винних осіб у порядку, встановленому статтями 130-136 Кодексу законів про працю завдану державному бюджету матеріальну шкоду у розмірі 619,14 тис. грн. Відобразити за даними бухгалтерського обліку Інституту кредиторську заборгованість на загальну суму 16,0 тис. грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній фінансовій інспекції надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, Державна фінансова інспекція в м. Києві пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає такий позов, а не шляхом заявлення позову до підконтрольної установи про виконання вимоги.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14 відповідно).

Враховуючи, що доводи скаржника не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв’язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом п’ятим частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2015 року і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2015 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити Науково-дослідному інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Сорока