Ухвала суду № 52523141, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2015 року м. Київ К/800/56348/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В.,

Васильченко Н.В.,

Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції у Волинській області до Управління агропромислового розвитку Володимир-Волинської районної державної адміністрації, третя особа - ТОВ "Агросвіт-Волинь", про зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и л а:

Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулася в суд з позовом до Управління агропромислового розвитку Володимир-Волинської районної державної адміністрації, в якому просила зобов'язати відповідача виконати законні вимоги від 20.07.2011 року №910-13/839.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами проведеної ревізії відповідачу були направлені обов'язкові вимоги, які в добровільному порядку останнім не виконанні.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція у Волинській області звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за наслідками планової ревізії фінансово-господарської діяльності управління агропромислового розвитку Володимир-Волинської райдержадміністрації за період з 01.04.2010 року по 01.04.2011 року, оформленої актом від 24.06.2011 року №910-14/11, Контрольно-ревізійний відділ у Володимир-Волинському районі і місті Володимир-Волинському (правонаступником якого є позивач - Державна фінансова інспекція у Волинській області) надіслав відповідачу вимогу від 20.07.2011 року №910-13/839 "Про усунення виявлених ревізією порушень законодавства".

В акті перевірки зафіксовано, що контрольно-ревізійним органом встановлено надання для п'яти суб'єктів господарювання державної дотації на підставі сертифікатів відповідності, що є порушенням підпункту 4 пункту 7 Порядку використання у 2010 році коштів Стабілізаційного фонду для державної підтримки виробництва продукції рослинництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.09.2010 року №897.

У зв'язку з виявленими порушеннями контрольно-ревізійний відділ вимагав вжити заходів щодо повернення до Державного бюджету за кодом доходів 21080500 "Інші надходження" кошти в загальній сумі 633,5 тис. грн., а саме з ТОВ "Пятидні" - 271,0 тис. грн., ЗАТ "Агро світ" - 244,5 тис. грн.., ТОВ "Прогрес" - 57,0 тис.грн., ФГ "Агроінвест-Топилище" 43,0 тис. грн., ПП "Володимирівка" - 18,0 тис. грн., як з таких, що не подали повного пакету документів на одержання дотацій на посіви буряків в межах квоти "А", та як наслідок не мали права на отримання вищевказаної фінансової підтримки.

Управління агропромислового розвитку Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області листом від 03.08.2011 року №235/12 надало відповідь на вимогу від 20.07.2011 року №910-13/839, в якій повідомило, що висновок ревізії про порушення підпункту 4 пункту 7 Порядку є необґрунтованим, а вимога про вжиття заходів щодо повернення коштів в загальній сумі 633,5 тисяч грн. наданих підприємствам району - безпідставною.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позовні вимоги Державної фінансової інспекції у Волинській області є безпідставними та такими, що суперечать положенням законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 3.1.12 пункту 3.1 Положення про Контрольно-ревізійні управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 09.01.2001 року № 111, чинного на час пред'явлення вимоги, управління, відповідно до покладених на нього завдань, а також через підпорядковані йому контрольно-ревізійні підрозділи, має право, зокрема, звертатись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з пунктом 7 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах.

Відповідно до пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 року № 499/2011, Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням установлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до пунктів 1, 7, 10 статті 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, контрольно-ревізійним управлінням в областях надається право перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що контролюються.

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, колегія суддів зазначає про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У справі, що розглядається, позивач пред'явив вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, вони не можуть бути стягнуті за адміністративним позовом про зобов'язання вчинити певні дії.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 222, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Волинській області залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 21 березня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)