Ухвала суду № 52523093, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/37281/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О. І., Федорова М. О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Донецькій області до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником майна та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Донецькій області (далі - Маріупольська ОДПІ) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» (далі - ПАТ «МЗВМ») в якому просить зупинити видаткові операції на рахунках платника податків, заборонити відчуження майна та зобов'язати вчинити дії.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року позов Маріупольської ОДПІ задоволено.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ «МЗВМ» залишено без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ПАТ «МЗВМ» подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ «МЗВМ».

Маріупольська ОДПІ подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ПАТ «МЗВМ».

Крім того, до суду надійшло письмове клопотання представника відповідача про відкладення розгляду касаційної скарги в зв'язку з оголошенням простою на підприємстві.

Однак, колегія суддів вважає дане клопотання таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідач належним чином повідомлений про час та дату розгляду справи.

Щодо оголошення простою на підприємстві колегія суддів зазначає, що у даному випадку оголошення простою є одним з видів внутрішньої організації на підприємстві та крім того, в наказі зазначено про організацію праці персоналу підприємства в окремих випадках з урахуванням виробничої необхідності. Таким чином відповідач не був позбавлений можливості направити свого представника для участі у судовому засіданні.

Колегія суддів зазначає, що явка сторін та їх представників в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою та вважає, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст. 222 КАС України розгляд справи проведено в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

На момент розгляду справи у відповідача існує податковий борг в сумі 14468342,05 грн. (8397646,11 грн. з орендної плати з юридичних осіб та 6065545,58 грн.).

Згідно п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу,який забезпечується податковою заставою,обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави… тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03 червня 2014 року Маріупольською ОДПІ сформовано та 10 червня 2014 року вручено уповноваженій особі відповідача податкову вимогу форми "Ю" №2955-25.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п. 89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 88.1 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що керівником позивача прийнято рішення №14 від 27 листопада 2014 року про опис майна у податкову заставу.

Абзацом 4 п. 89.3 ст. 89 Податкового кодексу України визначено, що акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно п. 91.3 ст.91 Податкового кодексу України податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених цим Кодексом, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди контролюючого органу (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами цього Кодексу) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Відповідно до п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Пунктом 91.4 ст. 91 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо платник податків, що має податковий борг, перешкоджає виконанню податковим керуючим повноважень, визначених цим Кодексом, такий податковий керуючий складає акт про перешкоджання платником податків виконанню таких повноважень у порядку та за формою, що встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що Маріупольською ОДПІ неодноразово направлялись на адресу ПАТ «МЗВМ» листи із запитами про погашення податкового боргу та надання документів, що є необхідними для проведення опису активів підприємства та складались акти виходу на підприємство, відповідно до яких зазначено про те, що необхідні для здійснення опису майна підприємства у податкову заставу документи не було надано податковому керуючому через відсутність дозволу на це з боку керівництва підприємства. Враховуючи викладене, та на підставі п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України, позивачем складено акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу №2 від 03 лютого 2015 року.

Абзацами 2, 3 п. 89.4 ст. 89 Податкового кодексу України визначено, що контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу.

Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна. Тобто зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є тимчасовим примусовим заходом.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, способом, визначеним чинним законодавством України, а саме шляхом: зупинення видаткових операцій в банківських та інших фінансових установах, що обслуговують відповідача (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску), заборони відчуження майна відповідача до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі та шляхом зобов'язання відповідача допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу з наданням усіх необхідних для цього документів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог Маріупольської ОДПІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський завод важкого машинобудування» залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров