Ухвала суду № 52523079, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/33523/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

при секретарі судового засідання Антипенку В.В.,

за участю представника позивача Фоменка М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 по справі № 2а-3789/11/1070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода"

до Кагарлицької міжрайонної державної податкової інспекції Київської області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Підприємством до суду заявлений позов про визнання протиправними дій щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів та винесення податкових повідомлень-рішень; визнання протиправними дій в частині визнання укладеного правочину з постачальником ТОВ "Фаворит-М" нікчемним; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2011 № 0002482301 та № 0002492301.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У поданих запереченнях на скаргу відповідач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (ПДВ) згідно оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 08.07.2011 №241/23-1/32967502, про допущені Товариством порушення, в тому числі і порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п. 1.3 ст. 1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, Державною податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.07.2011 № 0002482301та № 0002492301, якими позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 000 001,00 грн. (з урахуванням штрафної (фінансової) санкції) та збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 242 678,98 грн. (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій).

Суд першої інстанції, з думкою якого погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження використання інформаційно - маркетингових послуг, послуг мерчандайзингу та транспортно - експедиторських послуг у власній господарській діяльності, а також зазначив про відсутність в діях позивача економічної доцільності проведених витрат на маркетингові та мерчандайзингові послуги та відсутності причинного зв'язку між придбанням таких послуг та отриманням економічної вигоди (прибутку).

Однак такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

Так, за змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство звернулось до суду першої інстанції з позовною заявою про визнання протиправними дії контролюючого органу щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів та винесення податкових повідомлень-рішень; визнання протиправними дій в частині визнання укладеного правочину з постачальником ТОВ "Фаворит-М" нікчемним; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2011 № 0002482301 та № 0002492301.

Проте, з оскаржених позивачем судових рішень вбачається, що вимоги про визнання протиправними дій контролюючого органу щодо порушення термінів проведення планової виїзної документальної перевірки, оформлення її результатів та визнання протиправними дій в частині визнання укладеного правочину з постачальником ТОВ "Фаворит-М" нікчемним судами попередніх інстанцій розглянуті не були.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи вчинені вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до вимог п. 1, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи належить задовольнити позовні вимоги або відмовити в їх задоволенні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України в мотивувальній частині постанови суду зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Викладене свідчить про порушення судами вимог ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Касаційна ж інстанція згідно з ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення відносно всіх заявлених позивачем вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кондитерська фабрика "Лагода" задовольнити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2012 по справі № 2а-3789/11/1070 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко