Ухвала суду № 52523055, 05.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/65066/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012

у справі № 2а-1670/1558/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Холдинг»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС від 12.01.2012 № 0002302310.

ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV, ст. 875 Цивільного кодексу України, ст. 128 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.01.2012 № 0002302310 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 187293 грн., в т.ч.: 149834 грн. основного платежу та 37459 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2008 по 20.10.2010, за результатами якої складено акт від 28.12.2011 № 9620/23-5/35439809, про порушення вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту за липень 2009 року, червень та липень 2010 року суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у ПП «Декобуд» робіт з реконструкції пташників на підставі договорів будівельного субпідряду від 12.12.2009 № 02-12/09 та від 01.07.209 № 01-07/09, оскільки вказані правочини в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними через те, що не були спрямовані на настання реальних правових наслідків, а були спрямовані на здійснення даними контрагентами позивача діяльності, спрямованої на отримання податкової вигоди.

Така позиція обґрунтована податковим органом невідображенням у первинних документах за операціями з виконання робіт щодо реконструкції пташників інформації про зміст та обсяг таких робіт, відсутністю у субпідрядників ПП «Декобуд» (ТОВ «Ольвія-Кон», ТОВ «Санбуд», ПП «Оптима сервіс») обладнання, складських, торговельних приміщень, транспорту, трудових ресурсів та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності. Крім того, відповідач посилається на те, що податкові накладні від 31.05.2010 № 132, від 31.05.2010 № 14 та від 29.06.2010 № 19 оформлені з дефектами: у графах «умова поставки» вказано договір субпідряду від 01.07.2009 № 01-07/09, утім в самому договорі зазначено, що він діє лише до 31.12.2009.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту з такого податку за операціями з придбання товарів, робіт та послуг необхідно застосовувати положення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару (робіт, послуг), які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні валових витрат та податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товарів (робіт, послуг) мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких узгоджується з характером господарських операцій, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про неможливість реального її здійснення та ведення господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій та використання в господарській діяльності підтверджено первинними, розрахунковими та іншими документами (договори субпідряду, податкові накладні, банківські виписки, акти приймання підрядних робіт, довідки про вартість виконаних робіт), які відповідають дійсності, складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання податкового органу в підтвердження неправомірності формування податкового кредиту за операціями з ПП «Декобуд» на неточності при заповненні деяких податкових накладних.

Деякі дефекти в оформленні документів (зокрема неточності при їх заповненні), які не позбавляють можливості ідентифікувати господарські операції та суб'єктів господарювання, не можуть розглядатися як підстави для позбавлення такого платника права на нарахування податкового кредиту.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з додатковою угодою від 02.01.2010 № 1 сторонами змінено строк виконання зобов'язань у договорі субпідряду від 01.07.2009 № 01-07/09: пунктом 1 передбачено, що у зв'язку з виникненням непередбачених обставин та додаткових обсягів робіт сторони вирішили змінити п. 8.1 Договору та викласти його у новій редакції: «Договір вступає в дію з дня його підписання представниками обох сторін і діє до « 31» грудня 2010 р.».

Зі змісту положень ст.ст. 525, 652, 653, 654 Цивільного кодексу України за загальним правилом сторони за двосторонньою згодою, зокрема у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні правочину, умови договору, в т.ч. і строк може бути змінений. При цьому в даному випадку зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору у тій самій формі, в якій було укладено договір.

Враховуючи викладене, з моменту укладення додаткової угоди від 02.01.2010 № 1 умови договору субпідряду від 01.07.2009 № 01-07/09 слід визначати з урахуванням положень такої угоди.

Суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що незазначення у податкових накладних від 31.05.2010 № 132, від 31.05.2010 № 14 та від 29.06.2010 № 19 в графах «умова поставки» інформації щодо додаткової угоди від 02.01.2010 № 1 до договору субпідряду від 01.07.2009 № 01-07/09 не позбавляє можливості ідентифікувати господарську операцію.

Суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права та надали правову оцінку встановленим обставинам. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун