Ухвала суду № 52522996, 05.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/61850/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012

у справі № 2а/2570/1897/2012

за позовом Приватного підприємства «Еверест»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби

за участю: Прокуратури м. Чернігова

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові ДПС від 22.02.2012 № 0000972320 та № 0000962320.

ДПІ у м. Чернігові ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права: п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, ч. 4 ст. 11, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Чернігові ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування ПДВ по податковій декларації за січень та травень 2011 року, за результатами якої складено акт від 08.02.2012 № 619/23/31480476, про порушення:

- п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для зменшення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2012 № 0000972320 від'ємного значення податку на додану вартість за січень 2011 року в сумі 529208 грн.;

- п.п. 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що слугувало підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 22.02.2012 № 0000962320 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 7339 грн., в т.ч.: 7338 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Податковий орган вважає, що у порушення наведених норм податкового законодавства позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням у ТОВ «Перун» товару (цукру вагового у мішкотарі по 50 кг) на підставі договорів від 01.01.2011 № 01 та від 01.04.2011 № 40, оскільки вказані правочини в силу вимог ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними через те, що не були спрямовані на настання реальних правових наслідків.

Така позиція обґрунтована податковим органом відсутністю ТОВ «Перун» за юридичною адресою, непідтвердженням зустрічною звіркою відображення контрагентом позивача податкових зобов'язань за операціями з ПП «Еверест», відсутністю у ТОВ «Перун» обладнання, складських, торговельних приміщень, транспорту, трудових ресурсів та інших умов для здійснення фінансово-господарської діяльності.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції виходить з такого.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також підстави виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема щодо відсутності контрагента позивача за адресою місцезнаходження чи відсутністю умов для здійснення господарської діяльності. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст та призначення яких узгоджується з характером господарських операцій, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про неможливість реального її здійснення та ведення господарської діяльності.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинення таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

В результаті дослідження питання щодо фактичного придбання позивачем товару (цукру вагового у мішкотарі по 50 кг) судами попередніх інстанцій достовірно встановлено, що господарські операції реально відбулися, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (договори поставки, акти приймання-передачі, видаткові накладні, податкові накладні, акти обстеження якості товару на складі, платіжні доручення), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, які відповідають дійсності, складені з врахуванням економічної сутності проведених операцій. Товар реалізовано ТОВ «Вега ЛТД», ТОВ «Акіла», ТОВ «Арт Фудз», ТОВ «Дружківська харчосмакова фабрика», ЗАТ «РК «Євротек», ПП «Київпродзбут», ТОВ «Наші страви ТМ», ПП «Київпродзбут», ТОВ «Нью-Парс ЛТД», ФОП ОСОБА_2, ПП «Садкосервіс» та ТОВ «Флариш ЛТД».

Доводи податкового органу щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту та від'ємного значення, які викладені у касаційній скарзі та які збігаються з наведеними в акті перевірки обставинами, суд касаційної інстанції знаходить безпідставними.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.07.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун