Ухвала суду № 52522935, 05.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/81823/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Ричека В.В.

представника відповідача Перепелюка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012

у справі № 2а-4840/12/2670

за позовом Приватного акціонерного товариства «Спортивно-оздоровчий комплекс «Монітор»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС від 15.03.2012 № 0000312260, № 0000322260, № 0000302260. Зобов'язано відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. на користь позивача за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунків ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС.

ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2012 № 0000322260 грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 537500,00 грн. за основним платежем та в сумі 134715,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки документальної позапланової виїзної перевірки, викладені в акті від 17.02.2012 № 404/30437959, про порушення позивачем вимог п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР, п.п. 49.18.2 п. 49.18 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу валових витрат за ІІІ квартали 2010 року витрати в сумі 2150000 грн. за операціями з придбання товару - запчастин у ТОВ «Прайм Аутдор» за договором від 30.09.2010 № 30/09-1.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 15.03.2012 № 0000312260 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 430000,00 грн. за основним платежем та в сумі 134715,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки вказаної вище перевірки про порушення вимог п.п. 7.2.3, п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за вересень 2010 року податку на додану вартість в сумі 430000 грн. за операціями з придбання запчастин у ТОВ «Прайм Аутдор» за договором від 30.09.2010 № 30/09-1. У податковому повідомленні-рішенні вказано на порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Висновки про неправомірне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за операціями з придбання у вересні 2010 року запчастин у ТОВ «Прайм Аутдор» податковий орган обґрунтовує тим, що згідно з поясненнями директора ТОВ «Прайм Аутдор» ОСОБА_6., наданими СВ ПМ ДПІ у Солом'янському районі м.Києва у кримінальній справі № 79-00227, порушеній за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205 та ч. 3 ст. 212 КК України, підприємство зареєстроване за грошову винагороду без мети здійснення господарської діяльності, документи ним підписані без розуміння їх суті. Податковий орган вважає, що позивач повинен був перевіряти повноваження своїх контрагентів. Договори, укладені між позивачем та ТОВ «Прайм Аутдор», є такими, що порушують публічний порядок, відповідно є нікчемними.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 15.03.2012 № 0000302260 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 76833,12 грн. за основним платежем та в сумі 19208,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки позапланової невиїзної документальної перевірки позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ТОВ «А.НЕТ» за вересень 2011 року, викладені в акті від 17.02.2012 № 93/23-404/30437959, про порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Згідно з актом перевірки порушення вимог цих норм закону полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за вересень 2011 року податку на додану вартість в сумі 17938 грн. за операціями з придбання товару у ТОВ «А.НЕТ».

Висновки про неправомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання у вересні 2011 року товару у ТОВ «А.НЕТ» податковий орган обґрунтовує тим, що згідно з поясненнями засновника і директора цього підприємства ОСОБА_5, наданими ГВПМ у Шевченківському районі м.Києва, останній надав документи за грошову винагороду для створення підприємства і не має відношення до ведення господарської діяльності, документи ним не підписувались. Договори, укладені ТОВ «А.НЕТ», є такими, що порушують публічний порядок, відповідно є нікчемними.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податку на додану вартість при формуванні податкового кредиту за вересень 2010 року повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), а за вересень 2011 року -у відповідності до вимог ст. 198 Податкового кодексу України. Платник податку на прибуток при формуванні валових витрат за ІІІ квартали 2010 року повинен був діяти у відповідності до вимог п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту та валових витрат є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі якщо господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обґрунтовуватись лише допущеними постачальником порушеннями вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення фінансово-господарської діяльності.

Аналіз положень п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів (послуг) з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з поставки товарів (послуг) повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, а податковий кредит обов'язково має бути підтверджено податковою накладною, виписаною платником податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, суди повинні надавати належну оцінку усім таким доказам у їх сукупності.

Також доведенню у таких справах підлягають обставини щодо придбання платником податків товарів з метою використання у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим необхідно встановлювати мету здійснення господарських операцій (призначення товару) тощо.

З метою дослідження фактичного придбання товарів (послуг) у межах господарської діяльності необхідно було аналізувати договірні умови їх поставки, належним чином досліджувати первинні бухгалтерські документи, складені під час здійснення господарських операцій, порядок поставки, зміст, обсяги товарів (послуг), мету придбання.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно із ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином їх оцінити, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, з'ясувати результат розгляду кримінальної справи, на яку посилається відповідач, та з'ясувати, чи стосується кримінальна справа обставин щодо взаємовідносин контрагентів з позивачем, зокрема у межах поставок товарів (робіт, послуг), реальність яких оспорена податковим органом.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.05.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун