Ухвала суду № 52522782, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/53213/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області (далі - Інспекція)

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014

у справі № 824/2153/14-а

за позовом приватного акціонерного товариства "Буковинапродукт" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням подальшої зміни позовних вимог) подано про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 16.05.2014 № 0000442200, № 00004222200 та № 0000452200.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.07.2014 у позові відмовлено з посиланням на недотримання платником законодавчих вимог щодо документальної підтвердженості даних податкового обліку та відповідності податкових наслідків дійсним фактам економічної діяльності.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 назване рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000452200; у цій частині позов задоволено з посиланням на реальний характер операцій з поставки позивачеві підрядних робіт у рамках взаємовідносин з товариством з обмеженою відповідальністю «Секвойя-СК» (далі - ТОВ «Секвойя-СК»); в решті постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.07.2014 залишено без змін з тих самих підстав.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Чернівецького окружного адміністративного суду зі справи як скасоване помилково.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 25.04.2014 № 171/24-10-22-05398421.

Під час цієї перевірки Інспекція дійшла висновку про завищення платником витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податку на прибуток, за рахунок витрат, які не підтверджені документами первинного обліку.

Крім того, у розділі 3.2.2 акта перевірки відображено висновок Інспекції про завищення платником податкового кредиту з ПДВ на 175 709 грн. Названий висновок мотивований посиланням на невідповідність поданих платником податкових накладних вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК) в силу відсутності у цих накладних коду товару згідно з УКТ ЗЕД. Також Інспекція не визнала право позивача на податковий кредит за операціями з придбання ремонтних робіт у ТОВ «Секвойя-СК» у зв'язку з номінальним характером цих операцій та їх неналежним оформленням.

Наведені висновки були покладені Інспекцією в основу прийняття податкових повідомлень-рішень:

від 16.05.2014 № 0000442200 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з ПДВ на 59602 грн. за основним платежем та на 14899 грн. за штрафними санкціями;

від 16.05.2014 № 0000422200, згідно з яким Товариству визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 163 030 грн.;

від 16.05.2014 № 0000452200 про визначення платникові суми завищення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 116 107 грн. із застосуванням 29027 грн. штрафних санкцій.

Фактично предметом оскарження в касаційному порядку є лише податкове повідомлення-рішення від 16.05.2014 № 0000452200, винесене по епізоду за операціями Товариства з ТОВ «Секвойя-СК». З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині другій статті 220 КАС, у Вищого адміністративного суду України відсутні підстави для надання правової оцінки висновкам судів по іншим епізодам.

Досліджуючи правовідносини Товариством з названим контрагентом, суди встановили, що за договором від 03.05.2013 № 03/05-01 ТОВ «Секвойя-СК» (підрядник) зобов'язалося виконати роботи з капітального ремонту будівель Товариства (замовник). Виконання цих робіт оформлено довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, кошторисами, платіжними дорученнями про оплату цих робіт позивачем.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

Відтак адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм, а повинен дослідити та оцінити фактичні правовідносини учасників поставок з метою встановлення як власне наявності активу у вигляді товару, результату виконаної роботи, послуги, так і факту одержання платником активу саме від указаного у первинних документах контрагента.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції визнав доведеними обставини, якими Інспекція мотивує необґрунтованість податкової вигоди платника за операціями з ТОВ «Секвойя-СК», щодо відсутності провадження цим контрагентом фактичної господарської діяльності за місцезнаходженням, відсутності у ТОВ «Секвойя-СК» об'єктивної можливості виконати задекларовані роботи в силу відсутності майна, основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, необхідних для виконання розглядуваних операцій, а також витрат, пов'язаних з виконанням договірних зобов'язань перед позивачем (як-от - придбання будівельних матеріалів, залучення сторонніх осіб до виконання даних робіт) та супутніх звичайній господарській діяльності, нетиповості виконання зазначених видів робіт для діяльності ТОВ «Секвойя-СК» (основним видом діяльності цього постачальника є здійснення роздрібної торгівлі різними видами товарів), недоцільність залучення цього підрядника до виконання розглядуваних робіт з огляду на його віддаленість від об'єктів робіт (ТОВ «Секвойя-СК» зареєстровано у м. Харкові, тоді як підрядні роботи нібито здійснювалися у будівлях позивача у Чернівецькій області).

На підставі вказаних обставин суд першої інстанції встановив відсутність реальних господарських правовідносин позивача та ТОВ «Секвойя-СК». При цьому суд обґрунтовано визнав допустимим доказом у справі одержаний Інспекцією поза межами податкової перевірки, однак у рамках власних повноважень, акт про результати зустрічної звірки названого постачальника, складений іншим податковим органом за податковою адресою контрагента.

Вказані обставини не знайшли свого спростування в апеляційному суді, який, заперечуючи проти висновків суду першої інстанції, фактично обмежився наведенням переліку документів, представлених позивачем; апеляційним судом не було встановлено інших фактів або досліджено нових доказів, які б давали підстави для іншої правової оцінки обставин даної справи.

Оцінка судом доказів на своїм внутрішнім переконанням не означає допустимості їх необґрунтованої оцінки, при якій змістовно тотожні обставини отримують діаметрально протилежне тлумачення, без зазначення причин для цього. Така оцінка обставин справи не може бути визнана об'єктивною.

Апеляційний суд помилково визнав проявом Товариством належного ступеня обачливості при укладенні договору зі спірним контрагентом перевірку наявності державної та податкової реєстрації у останнього, адже сам по собі даний критерій не може розглядатися як достатній при виборі постачальника за операцією, реальність якої не підтверджена.

Доведення ж Інспекцією факту нереальності виконання операції з поставки саме заявленим контрагентом платника є підставою для висновку про недостовірність відомостей, що містяться у поданих первинних документах (зокрема, податкових накладних), та є підставою для відмови у визнанні податкової вигоди, на яку претендує платник.

За таких обставин у апеляційного суду не було законних мотивів для скасування правильної та вмотивованої постанови Чернівецького окружного адміністративного суду зі спору.

В силу статті 226 КАС суд касаційної інстанції вправі скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області задовольнити.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 824/2153/14-а скасувати.

3. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 11.07.2014 у справі № 824/2153/14-а залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко