Ухвала суду № 52522754, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/2175/14

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Приходько І.В., Юрченко В.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - Інспекція)

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013

у справі № 2а-456/11/1370

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиції УП" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У січні 2011 року Товариство звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2010 № 0001872320/0 та № 0001882320/0, а також від 30.12.2010 № 0001872320/1 та № 0001882320/1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за наявності документального підтвердження реальності виконання господарських операцій порядок відображення останніх у податковій звітності постачальників та їх правовідносини з іншими особами не можуть впливати на податковий облік позивача у справі.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0002032320/1, а також податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0002022320/1 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 230 040 грн. (у тому числі 153360 грн. за основним платежем та 76680 грн. за штрафними санкціями); в решті позову відмовлено.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що платником не подано належних первинних документів, складенням яких опосередковується поставка підрядних робіт, тоді як фіктивність правовідносин постачальника позивача - колективного підприємства «Західтурбуд» з контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Луфорсталь», виключає існування активу, який виступав предметом поставки позивачеві.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за той самий період, оформлену актом від 03.11.2010 № 1916/23-2/30477944.

Перевіркою виявлено, зокрема:

завищення валових витрат на загальну суму 244 354 грн. шляхом включення до їх складу витрат на оплату робіт з капітального ремонту, наданих приватним підприємством «Картельбудпостач», які не підтверджені необхідними документами (під час перевірки платником не подано локальні та об'єктні кошториси, типові форми первинних облікових документів у будівництві) та не відображені у податковому обліку названого контрагента;

протиправне віднесення до валових витрат вартості товарно-матеріальних цінностей за операціями з вигодоформуючими суб'єктами господарювання - товариством з обмеженою відповідальністю «Велас» та з товариством з обмеженою відповідальністю «Євротон», які не відобразили кореспондуючу суму доходу у податковій звітності;

врахування у податковому обліку витрат у сумі 369 086 грн. за операціями з придбання підрядних робіт у колективного підприємства «Західтурбуд», яке у перевіреному періоді перебувало у номінальних господарських правовідносинах з фіктивним суб'єктом господарювання - товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Луфорсталь».

Також Інспекція не визнала право платника на податковий кредит за операціями з переліченими контрагентами.

Наведені обставини з урахуванням результатів процедури адміністративного оскарження слугували підставою для прийняття Інспекцією:

податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0002032320/1, за яким Товариству визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 184 032 грн. (у тому числі 122 688 грн. за основним платежем та 61344 грн. за штрафними санкціями);

податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 № 0002022320/1 про нарахування позивачеві податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 238 230 грн. (у тому числі 158 820 грн. за основним платежем та 79410 грн. за штрафними санкціями).

На час виконання розглядуваних операцій порядок формування валових витрат був врегульований статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який визначав порядок формування податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналізовані законодавчі положення пов'язують податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на прибуток та ПДВ на суму понесених витрат (у тому числі по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг)) з реальним виконанням господарської операції та з наявністю первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі її виконання.

А відтак за умови дотримання наведених вимог податкового законодавства платник вправі претендувати на одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту та витрат при обчисленні сум ПДВ та податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету. Подання платником усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, є підставою для отримання податкової вигоди, якщо податковим органом не доведено, що відомості, які містяться у таких документах, є неповними, недостовірними та (або) суперечливими; податкова вигода не може бути визнана добросовісною, якщо одержана платником не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

Керуючись наведеними правилами оподаткування при дослідженні податкових наслідків господарських операцій позивача з приватним підприємством «Картельбудпостач», суди встановили, що за договором підряду від 24.06.2008 № АС-24/06 названий підрядник зобов'язався виконати роботи по капітальному ремонту фасаду будівлі Товариства. На підтвердження фактичного виконання цих робіт позивач подав акт приймання виконаних будівельних робіт типової форми КБ-2В, довідку про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів, тим самим спростувавши висновок акта перевірки про відсутність у нього облікових документів, що складаються на будівництві.

Зазначені первинні документи, як встановили суди, оформлені з дотриманням вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять необхідні для цілей оподаткування відомості про обсяг і зміст розглядуваних операцій та їх учасників.

У зв'язку з цим суди обґрунтовано відхилили доводи Інспекції щодо відсутності приватного підприємства «Картельбудпостач» за місцезнаходженням на час податкової перевірки, позаяк дана обставина не свідчить про відсутність фактичних правовідносин між позивачем та розглядуваним контрагентом у минулому та не підтверджує відсутність останнього за місцем реєстрації на час виконання спірних операцій.

А відтак суди цілком об'єктивно визнали у податковому обліку Товариства задекларовані податкові наслідки розглядуваних операцій.

Правильною є і надана судами юридична оцінка господарських операцій Товариства з колективним підприємством «Західтурбуд». Так, заперечуючи проти відображення позивачем цих операцій у податковому обліку, Інспекція послалася виключно на фіктивність правовідносин колективного підприємства «Західтурбуд» з товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Луфорсталь». При цьому будь-яких доказів того, що підрядні роботи, поставлені позивачеві колективним підприємством «Західтурбуд», були придбані останнім саме у товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Луфорсталь», відповідачем не подано.

Слід зазначити, що платник не вправі втручатися в оперативно-господарську діяльність його постачальників та не може впливати на їх правовідносини з третіми особами.

Інспекцією не спростовано зафіксованого в первинних облікових документах факту поставки колективним підприємством «Західтурбуд» підрядних робіт з будівництва об'єкта.

Не можна визнати слушними і посилання відповідача на виявлені розбіжності у податковій звітності Товариства та його постачальників за відсутності будь-яких доказів, що свідчили б про узгодженість дій позивача та задекларованих контрагентів, спрямованих на ухилення від оподаткування та збагачення за рахунок бюджетних коштів.

Податкове законодавство не пов'язує податкову вигоду платника з діями його контрагентів по виконанню своїх податкових обов'язків, з наявністю у платника інформації про взаємовідносини його постачальників з податковими органами. Чинне законодавство не надає покупцеві товару (робіт, послуг) необхідних повноважень по контролю за відображенням його контрагентами у податковій звітності операцій по реалізації товарів (виконанню робіт, послуг) та їх оплаті, а також за сплатою ними податку до бюджету і поданням до податкового органу будь-яких документів. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків за дії інших осіб, що перебувають поза межами його контролю та впливу.

За таких обставин суди цілком правомірно задовольнили позов у відповідній частині.

В частині відмови у задоволенні позову ухвалені у справі судові акти учасниками провадження не оскаржуються, а відтак з огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, визначені у частині другій статті 220 КАС, касаційний суд не вправі надавати правовий аналіз відповідним висновкам.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Городоцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 у справі № 2а-456/11/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.В. Приходько В.П. Юрченко