Ухвала суду № 52521003, 13.10.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

13.10.2015 р.Справа № 592/7242/15-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.08.2015р. по справі № 592/7242/15-а

за позовом ОСОБА_1

до Державної фіскальної служби України Сумської Митниці Державної фіскальної служби в особі в.о. начальника Шуть Сергія Петровича

про визнання постанови протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України Сумської Митниці ДФС в особі в. о. начальника Шуть Сергія Петровича, в якому просив суд: поновити строк на оскарження постанови № 0298/80502/15 від 13.05.2015 в.о. начальника Державної фіскальної служби України Сумської області ДФС Шуть С.П., у зв'язку з пропуском з поважних причин визнати протиправною та скасувати постанову № 0298/80502/15 від 13.05.2015 в.о. начальника Державної фіскальної служби України Сумської області ДФС Шуть С.П. про стягнення адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 470 МК України у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.; провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 470 МК України - закрити.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 серпня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_1 - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, позивач просить ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 серпня 2015 року скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ч. ч. 1-3 ст. 99, ст. ст. 100, 181, 110, 111 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 13.05.2015 року в. о. начальника Сумської митниці ДФС Шуть С.П. прийнято постанову у справі про порушення митних правил № 0298/80500/15, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 8500 гривень (п'ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).

Копію зазначеної постанови надіслано громадянину ОСОБА_1 14.05.2015 року (вихідний № 1619/10/18 70-26-02) (а.с. 9).

Із змісту довідки директора Представництва "ГЕНЕСІА ГРУП Сп з о. о. " ОСОБА_5 № б/н без дати вбачається, що вона дана ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, про те, що з 17 травня 2015 року по 21.07.2015 року перебував у відрядженні у м. Львів у службових справах Представництва польської фірми "ГЕНЕСІА ГРУП Сп з о. о. " у відповідності з укладеним договором № 07/10/2014 від 07.10.2014 року про комерційне використання ТЗ.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ст. 289 КУпАП.

За висновком суду першої інстанції, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними, враховуючи наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Таким чином, дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави, зокрема, для залишення її без розгляду.

Згідно із частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 4 ст. 529 МК України скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов) , може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Відповідно до ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Зі змісту вказаних правових норм слідує, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду розпочинається від дня виникнення права на подання адміністративного позову, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 цього Кодексу, за приписами частини 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Аналіз змісту наведених норм права свідчить про те, що залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з'ясування причин пропуску цього строку.

Разом з тим, з оскаржуваної ухвали не вбачається з'ясування судом часу, з якого розпочався перебіг строку для подання даної позовної заяви, суд не встановлював обставин, коли позивач дізнався про обставини, які стали підставою для звернення до суду, а лише формально зазначив про пропуск ОСОБА_1 цього строку, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідачем 13.05.2015 року, тобто за 82 дні до дня звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, початок перебігу строку звернення до суду з даним позовом суд першої інстанції пов'язує із датою, коли позивачу було надіслано копію постанови по справі про порушення митних правил № 0298/80500/15 від 13.05.2015 року, а саме - 14.05.2015 року.

Однак, колегія суддів зазначає, що строк на оскарження постанови про застосування адміністративного стягнення повинен обраховуватися з дня, коли позивач дізнався про її зміст, отримавши постанову на руки, а не з дати коли вона була винесена, направлена або коли його було повідомлено про її існування, що позбавляє позивача можливості обґрунтування позову відповідно до вимог ст. 106 КАС України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу суду першої інстанції на те, що десятиденний строк на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 289 КУпАП, у разі відсутності особи при винесені оскарженої постанови, починається з моменту отримання такою особою копії постанови, оскільки без її отримання є неможливим захист прав особи, що притягнута до адміністративної відповідальності.

Водночас, матеріали справи не містять доказів отримання позивачем копії постанови № 0298/80502/15 від 13.05.2015 про застосування адміністративного стягнення у розмірі 8500 грн.

При цьому, судом першої інстанції не враховано та не надано правової оцінки доводам позивача, якими він обґрунтовував дотримання строків звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Так, позивач зазначив, що постановою № 0298/80502/15 від 13.05.2015 року в. о. начальника Державної фіскальної служби України Сумської митниці ДФС Шуть С. П. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 470 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн. У період з 17.05.2015 року по 21.07.2015 року він перебував у відрядженні за межами м. Суми - у м. Львові, що підтверджується довідкою про відрядження від 31.07.2015 року, тому з поважних причин не зміг її оскаржити у встановлений законом термін. Постанова № 0298/80502/15 від 13.05.2015 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 470 МК України йому була надіслана поштою. Отримав він її 21.07.2015 року, що, на думку позивача, і стало поважною причиною пропуску строку на оскарження.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув уваги, їх не перевірив та прийняв ухвалу, яка перешкоджає позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В Рішенні по справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. Європейський суд з прав людини констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частини четвертої статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та приписів чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано обставин та не досліджено питання пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, у зв'язку із чим він прийшов до передчасного висновку про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, чим фактично позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси при розгляді даної справи по суті, гарантовані ст.6 КАС України.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 06 серпня 2015 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим, апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 06.08.2015р. по справі № 592/7242/15-а - скасувати.

Справу № 592/7242/15-а за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України Сумської Митниці Державної фіскальної служби в особі в.о. начальника Шуть Сергія Петровича про визнання постанови протиправною та скасування постанови про адміністративне стягнення направити до Ковпаківського районного суду м. Суми на розгляд зі стадії вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 19.10.2015 р.