Ухвала суду № 52520794, 07.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/995/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Вербицької Н.В., Кравця О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби пр. визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про збільшення сум грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» подало апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Постановою від 01 березня 2013 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 січня 2013 року №0000272301 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 17709 грн. та №0000062334 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 14166,25 грн.

Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, а також не повно дослідив докази по справі, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції, отримавши всю наявну первинну бухгалтерську та податкову документацію, в частині правовідносин з контрагентами ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг», дійшов помилкового висновку щодо ознак нікчемності правочинів, вчинених позивачем з цими підприємствами, посилаючись лише на відсутність доказів використання придбаних товарів (послуг) у власній господарській діяльності позивача.

Також, апелянт посилається на те, що на час вчинення правочинів та виписки контрагентами позивача податкових накладних, ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг» перебували на податковому обліку та були зареєстровані платниками ПДВ; договори підписані уповноваженими особами контрагентів (директорами), скріплені печатками цих підприємств; наявні акти виконаних робіт.

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби письмових заперечень на апеляційну скаргу не надала.

Ухвалюючи постанову про відмову в задоволені адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 13.12.2012р. посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» з питань правових відносин з платниками податків ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг» за період березень 2010 року, за результатами якої складений акт перевірки №2570/22-34/36289417 від 13 грудня 2012 року. Актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню, в сумі 14167 грн. (в т.ч. за І квартал 2010 року в сумі 14167 грн.), а також порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - березень 2010 року на 11333,30 грн.

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що в березні 2010р. ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» мало взаємовідносини з ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг», якими виписано позивачу податкові накладні, за якими останній формував податковий кредит з ПДВ на суму 11333,30 грн. За висновками відповідача у позивача відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість операцій з вказаними контрагентами-постачальниками в розумінні ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Так, ДПІ у Київському районі м. Одеси зафіксовано, що від ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС надійшли акти від 06.04.2011р. №465/23-5/36919295 про неможливість проведення документальної перевірки ПП «Юніком Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2010р. по 30.11.2010р., а також від 07.04.2011р. №502/23-5/13/36921440 про неможливість проведення перевірки ПП «Юніком Плюс» з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за березень-жовтень 2010 р., якими зафіксовано відсутність підприємства за юридичною адресою, відсутність у нього основних засобів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, у IV кварталі 2010 року на підприємстві працювала 1 особа, яка, враховуючи загальний обсяг доходів, що задекларований від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг роботи. За висновками податкового органу, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. ПП «Юніком Плюс» не відображено у складі податкових зобов'язань суму у розмірі 13641503,77 грн., яка відображена у складі податкового кредиту контрагентами підприємства, а тому, за висновками ДПІ, взаємовідносини ПП «Юніком Плюс» з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками не відповідають ст.3 Господарського Кодексу України, що свідчить про порушення ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на штучне формування податкового кредиту по податку на додану вартість. Згідно Протоколу допиту підозрюваного від 23.01.2012р., складеного старшим слідчим СВ ПМ ДПА в Одеській області Вдовиченко Д.М., Арнаут В'ячеслав Петрович за винагороду невстановлених осіб погодився стати засновником та директором ПП «Юніком Плюс», проте фінансово-господарську діяльність на ПП «Юніком Плюс» не здійснював, документів по взаємовідносинах з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав і нікому цього не доручав.

В акті перевірки №2570/22-34/36289417 від 13 грудня 2012 року, також, зазначено, що в провадженні СУ ДПС в Одеській області знаходиться кримінальна справа №201201100058, порушена за фактом фіктивного підприємництва і навмисного ухилення від сплати податків з використанням ПП «Софітек Плюс» за ознаками складу злочинів, передбачених ст.205 та ст.212 КК України. ПП «Юніком Плюс» входило до складу «конвертаційного центру», підприємства якого невстановлені особи використовували у незаконних схемах та під прикриттям таких підприємств документально оформляли неіснуючі операції з продажу товарів (робіт, послуг), після чого такі документи передавались замовникам «послуг» (підприємствам - контрагентам) для їх відображення в бухгалтерському і податковому обліках з метою незаконного формування податкового кредиту і валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток. У зв'язку з цим, ДПІ у Київському районі м. Одеси дійшла висновку, що ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» фактично фінансово-господарські операції з ПП «Юніком Плюс» не здійснювало, підприємства обмінювались документами на продаж товару, який контрагентом не відвантажувався.

Щодо контрагента позивача ПП «Орвіл-Трейдінг», то в акті перевірки зазначено, що загальна чисельність працюючих у ПП «Орвіл-Трейдінг» за IV квартал 2010р. становить одну особу, основні засоби, складські, торгівельні, виробничі та інші приміщення, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово - господарської діяльності, у підприємства відсутні. ПП «Орвіл-Трейдінг» не відображено у складі податкових зобов'язань суму у розмірі 13641503,77 грн., яка відображена у складі податкового кредиту контрагентами підприємства.

Суд першої інстанції зазначив, що встановлення обставин, які викладені вище, надало відповідачу підстави для визнання суми ПДВ, віднесеної ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» до податкового кредиту, як неправомірної і для визнання відсутності у нього права на формування валових витрат по операціях з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд першої інстанції встановив, що 18 січня 2013 року, на підставі акту перевірки №2570/22-34/36289417 від 13.12.2012р., ДПІ у Київському районі м. Одеси прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000272301 про збільшення ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 14167 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 3542 грн.; №0000062334 про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 11333 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2833,25 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» про визнання протиправними та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду адміністративної справи висновки ДПІ у Київському районі м. Одеси щодо недійсності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами-постачальниками ПП «Юніком Плюс» і ПП «Орвіл-Трейдінг», тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, знайшли підтвердження.

Одеський окружний адміністративний суд не взяв до уваги доводи ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» щодо підтвердження господарських операцій з вказаними підприємствами первинними документами та зазначив, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції; якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Під час розгляду адміністративної справи, суд першої інстанції дослідив акт виконаних робіт від 31.03.2010р., підписаний ПП «Юніком Плюс» та позивачем щодо оренди приміщень, за березень 2010 року загальною вартістю робіт 8000 грн. (в т.ч. ПДВ 1333,33 грн.), в результаті чого суд встановив, що у вказаному акті не зазначено ані площу орендованого приміщення, ані адресу його розташування; в акті виконаних робіт зазначено, що його було складено на підставі договору оренди №4-АС/03 від 01.03.2010р., проте сам договір позивачем ні до перевірки, а ні під час розгляду справи в суді не надано, а також не зазначено, яким чином орендоване у ПП «Юніком Плюс» приміщення використовувалось у господарській діяльності товариства.

Що стосується господарських відносин між позивачем та ПП «Орвіл-Трейдінг», то суд першої інстанції встановив, що 26.02.2010р. між цими підприємствами був укладений договір на сервісно-експлуатаційне обслуговування кавових апаратів та складено 31.03.2010р. акт виконаних робіт на загальну вартість 60000 грн. (в т.ч. ПДВ 10000 грн.), згідно якого, у період з січня по березень 2010 року ПП «Орвіл-Трейдінг» здійснило сервісне обслуговування 96 кавових апаратів. Однак, під час розгляду справи представник позивача не змогла надати суду доказів придбання ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» кавових апаратів, а також доказів знаходження їх на балансі підприємства.

У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність реального вчинення господарських операцій ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» з ПП «Юніком Плюс» і ПП «Орвіл-Трейдінг» та про юридичну дефектність відповідних первинних документів, що не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце апеляційного розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Предметом спору є податкові повідомлення-рішення від 18.01.2013р. №0000272301 та №0000062334, які прийнято на підставі акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» з питань правових відносин з платниками податків ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг» за період березень 2010 року, яким зафіксовано порушення позивачем п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» занижено податок на прибуток, що підлягає нарахуванню, в сумі 14167 грн., та порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточних звітних (податкових) періодів з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду - березень 2010 року на 11333,30 грн.

Висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на врахуванні ДПІ у Київському районі м. Одеси інформації, отриманої від інших податкових органів, щодо обставин діяльності ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг», а також на дослідженні, наданих ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» до перевірки, первинних бухгалтерських та податкових документів, які податковий орган вважає такими, що не підтверджують реальність господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг».

Відповідно до приписів ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару (роботи, послуги), до податкового кредиту, а витрат платника податку до складу валових, виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару (роботи, послуги), тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару (роботи, послуги) та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару (роботи, послуги) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Відповідно до матеріалів справи, у березні 2010 року ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» декларувало податковий кредит за податковим накладними, виписаними ПП «Юніком Плюс» на виконання договору оренди нежитлового приміщення №4-АС/03 від 01.03.2010р. та за податковими накладними, виписаними ПП «Орвіл-Трейдінг» на виконання договору сервісно-експлуатаційного обслуговування кавових автоматів №3-СЄО/01 від 26.02.2010р.

Апелянт вважає, що ним виконано всі умови для віднесення сум ПДВ за вказаними господарськими операціями до податкового кредиту - отримано відповідні послуги, які в повному обсязі підтверджено первинними документами, зокрема, щодо господарських операцій з ПП «Юніком Плюс»: договором оренди нежитлового приміщення №4-АС/03 від 01.03.2010р. (який відсутній в матеріалах справи), актом виконаних робіт від 31.03.2010р., рахунком №57 від 01.03.2010р. та податковою накладною №57 від 01.03.2010р.; щодо господарських операцій з ПП «Орвіл-Трейдінг»: договором №3-СЄО/01 від 26.02.2010р. з додатками, актом виконаних робіт від 31.03.2010р., рахунком №62 та податковою накладною №62 від 31.03.2010р.

Дослідивши зазначені первинні документи, на які посилається апелянт в обґрунтування правомірності формування ним податкового кредиту за березень 2010 року, апеляційний суд встановив, що з акту виконаних робіт від 31.03.2010р., рахунку №57 від 01.03.2010р. та податкової накладної №57 від 01.03.2010р. не можливо встановити характеристики об'єкту оренди за договором №4-АС/03 від 01.03.2010р., укладеним з ПП «Юніком Плюс», а саме: його місцезнаходження та площу. Відсутність в матеріалах справи договору №4-АС/03 від 01.03.2010р. апелянт пояснює його втратою.

ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанцій доказів придбання ним 96 кавових апаратів та знаходження їх на балансі підприємства, сервісно-експлуатаційне обслуговування яких здійснювало ПП «Орвіл-Трейдінг» за договором №3-СЄО/01 від 26.02.2010 р.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності надання послуг із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо правосуб'єктності сторін господарського договору, можливості реального надання послуг тощо.

Апеляційний суд враховує інформацію, надану ДПІ у Приморському районі м. Одеси, про відсутність у ПП «Юніком Плюс» та ПП «Орвіл-Трейдінг» основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, а також не відображення вказаними підприємствами у складі податкових зобов'язань сум, які відображені у складі податкового кредиту їх контрагентами, так як ознаками відсутності реального характеру операції є: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Також апеляційний суд зазначає, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2012р. у справі №1522/10373/12 ОСОБА_1 (засновника та директора ПП «Орвіл-Трейдінг») визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205 КК України. Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_1, за грошову винагороду в розмірі 800 доларів США в місяць, зареєстрував на своє ім'я ПП «Орвіл-Трейдінг» та призначив себе директором підприємства. Вчинивши пособницькі дії у державній реєстрації ПП «Орвіл-Трейдінг», ОСОБА_1 веденням фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства не займався, документів, пов'язаних з веденням діяльності підприємства не складав і не підписував, в результаті чого сприяв встановленим у ході слідства особам у прикритті незаконної діяльності.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 22.07.2013р. у справі №522/5115/13-Арнаута В.П. (засновника та директора ПП «Юніком Плюс») визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України. Зазначеним вироком встановлено, що в січні 2010 року ОСОБА_2, не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, переслідуючи корисливу мету, за грошову винагороду надав згоду невстановлений особі зареєструвати на своє ім'я підприємство ПП «Юніком Плюс». Фінансово-господарську діяльність підприємства ОСОБА_2 не здійснював, нікого не уповноважував на її здійснення, документів по взаємовідносинах з контрагентами не підписував, податкову звітність не складав.

Оскільки дії щодо заснування контрагентів позивача ПП «Орвіл-Трейдінг» та ПП «Юніком Плюс» визнано судом такими, що кваліфікуються як фіктивне підприємництво, що за своєю суттю передбачає відсутність наміру створення правових наслідків, що обумовлені відповідною господарською діяльністю, в тому числі окремими господарськими операціями, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних поварів (послуг), апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що ДПІ у Київському районі м. Одеси дійшла вірного висновку щодо недоведеності факту реальності здійснення позивачем господарських операцій із вказаними контрагентами.

Позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши стосунки з особами, які штучно створювали документообіг з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту. Позивач є суб'єктом господарювання, повинен знати порядок складання і оформлення первинних бухгалтерських та податкових документів, зобов'язаний вживати заходи запобігання будування схем ухилення від сплати податків за його участі.

З урахуванням наведених у вказаних вироках Приморського районного суду м. Одеси висновків, надані до суду первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій є такими, що підписані неповноважними особами, що свідчить про їх невідповідність вимогам законодавства, що визначають вимоги до складання первинних документів.

При розгляді даної справи суд не обмежується виключно формальним застосуванням приписів податкового законодавства, а віддає перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів.

Апеляційний суд вважає, що ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанцій не довело факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Надані податковому органу первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

На підставі викладеного апеляційний суд погоджується з висновки акту перевірки №2570/22-34/36289417 від 13.12.2012р. про порушення ТОВ «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого відсутні правові підстави для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень відповідача від 18 січня 2013 року №0000272301 та №0000062334.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-72,195, п. 2 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Вендінг Сервіс Плюс» залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: суддя С.Д Домусчі

суддя Н.В.Вербицька

суддя О.О.Кравець