Ухвала суду № 52520658, 06.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 876/6016/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

представника позивача Шиманської Н.М.,

представника відповідача Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з додатковою відповідальністю ,,Івано-Франківський міськмолокозавод" до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В :

09 серпня 2011 року товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) ,,Івано-Франківський міськмолокозавод" звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) за №0001942302 від 01.08.2011 року та №0001962302 від 01.08.2011 року.

Постановою від 15 травня 2015 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення за №0001962302 від 01.08.2011 року. Визнав протиправним частково та скасував податкове повідомлення-рішення за №0001942302 від 01.08.2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання в розмірі 90 000 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 15 000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції залишив поза увагою доводи податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій підприємства позивача з ТОВ ,,ТД ,,Вентум" та ТОВ ,,Елко Пак". Даний факт підтверджується, зокрема, відсутністю сертифікату відповідності та висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на обладнання для виробництва молочної продукції (сепаратори Ж5-ОХ-2-НС, ванни сироробні СВ-5, прийомну станцію), документів на підтвердження факту виконання вантажно- розвантажувальних робіт, передачі товарів від продавця до покупця, приймання товарів за кількістю та якістю, документів, що засвідчують факт зберігання товарів. Позивач також не надав товарно-транспортні документи, які б відображали шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Крім того, відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено розбіжність ТДВ ,,Івано-Франківський міськмолокозавод" (завищення податкового кредиту) з контрагентами ТОВ ,,ТД ,,Вентум" та ТОВ ,,Елко Пак".

Також суд першої інстанції не дав належної оцінки факту протиправного заниження позивачем податку на прибуток в сумі 900000,00грн. по господарських операціях з оренди вантажного автомобіля у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, оскільки договір оренди нотаріально не був посвідчений та відсутній тимчасовий реєстраційний талон.

З огляду на викладене, податковий орган вважає правомірними оскаржені податкові повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої в частині задоволення позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник податкового органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками планової виїзної документальної перевірки ТДВ ,,Івано-Франківський міськмолокозавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року, оформленої актом за №5779/23-2/00445676 від 18.07.2011 року, ДПІ у м. Івано-Франківську прийняла податкові повідомлення-рішення: №0001942302 від 01.08.2011 року, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 105 788,00 грн.(90 675,00 грн. за основним платежем та 15 113,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);

№0001962302 від 01.08.2011 року, яким збільшила позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 290 687,00 грн. та застосувала штрафні санкції на суму 1 840,00 грн. (т.1, а.с.57).

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення вимог п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5, п.п.7.9.6 п.7.9 ст.7, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України ,,Про оподаткування прибутку підприємств" допустив заниження податку на прибуток на суму 90 675 грн..

Крім того, на порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.2 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України ,,Про податок на додану вартість", ст.187 Податкового кодексу України позивач допустив заниження податку на додану вартість в сумі 290 687,00 грн..

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач правомірно, у відповідності до вимог податкового законодавства сформував податковий кредит та валові витрати при здійсненні господарських операцій з контрагентами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 28 грудня 2009 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (Орендодавець) та ТДВ ,,Івано-Франківський міськмолокозавод" (Орендар) уклали договір № 010-10 оренди вантажного автомобіля у фізичної особи-підприємця, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар бере в оренду вантажний автомобіль ГАЗ 33021 ( державний номерний знак НОМЕР_1), що є власністю орендодавця. Орендар зобов'язався виплачувати орендну плату в розмірі 40000,00 грн. щомісячно (т.1 а.с. 15).

Аналогічний договір за № 11-01 та на аналогічних умовах вказані сторони уклали 28 січня 2011 року (т.1 а.с. 16).

Факт здійснення ОСОБА_4 підприємницької діяльності підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_3 від 29.04.2004 року, довідкою про взяття на облік платника податку (Форма № 4-ОПП) від 12 травня 2004 року № 773, Свідоцтвом про сплату єдиного податку серії НОМЕР_2 від 01 січня 2011 року, згідно якого основними видами діяльності ФОП ОСОБА_4 є роздрібна торгівля, здавання в найм транспортних засобів ( т.1 а.с.12, 13, 14).

Пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу (ЦК) України визначено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За змістом ч.1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до статті 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з п. 6 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженої постановою КМ України від 07.09.1998 року № 1388, транспортні засоби реєструються за юридичними та фізичними особами в реєстраційно-екзаменаційних підрозділах Державтоінспекції. Транспортні засоби, що належать фізичним особам-підприємцям, реєструються за ними як за фізичними особами.

За таких обставин апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності обов'язку нотаріального посвідчення договору оренди вантажного автомобіля, укладеного між господарюючими суб'єктами, оскільки такі вимоги обов'язкові лише для договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи. В даному випадку договір укладений між фізичною особою-підприємцем та юридичною особою.

Виходячи з системного аналізу наведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність тимчасових реєстраційних талонів та нотаріального посвідчення вказаного правочину не впливає на правомірність формування позивачем валових витрат по господарських операціях з оренди вантажного автомобіля у ФОП ОСОБА_4.

Наведені обставини спростовують висновки податкового органу щодо протиправності завищення позивачем валових витрат в сумі 360000 грн., сплачених за оренду вантажного автомобіля у ФОП ОСОБА_4, та відповідно заниження податку на прибуток в сумі 90 000,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку щодо визнання частково протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення за №0001942302 від 01.08.2011 року в частині збільшення грошового зобов'язання в розмірі 90 000 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 15 000 грн..

Матеріалам справи підтверджено, що 11.01.2011 року ТДВ ,,Івано-Франківський міськмолокозавод" (покупець) та ТзОВ ,,Торговий дім ,,Вентум" (постачальник) уклали договір купівлі-продажу № 110101, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити позивачу устаткування (т.1 а.с.22).

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач надав копії первинних документів: договору за № 110101; видаткової накладної за № 240205 від 24 лютого 2011 року на відпуск сепаратора Ж5-ОХ-НС, ванни сироробної СВ-5, прийомної станції; платіжних доручень за № 741 від 29 квітня 2011 року та №1020 від 14 червня 2011 року; реєстра вхідного ПДВ з відбором по складах за 01.11.10 - 30.06.2011року; податкової накладної №240205 від 24.02.2011 року (т. 1 а.с. 24, 25, 26, 192, 193 ).

На підставі виданої ТзОВ ,,Торговий дім ,,Вентум" податкової накладної №240205 від 24.02.2011 року позивач відніс до складу податкового кредиту за лютий 2011 року ПДВ в сумі 283333,33 грн.

На підтвердження транспортування наведених товарів позивач надав договір оренди вантажного автомобіля № 009-05 від 03.01.2011р. (орендар - ТзОВ ,,Хімнафтосервіс"), шляховий лист № 0933 від 23-25.02.2011р. з маршрутом Івано-Франківськ - Київ - Івано-Франківськ; відрядне посвідчення та наказ про відрядження, а також журнал реєстрації виданих довіреностей (а.с.79-81).

Згідно із договором від 14.10.2010 року №12/1 позивач придбав у ТзОВ ,,Елко Пак" товар, який використовувався для власних виробничих потреб (кришки-етикетки з фольги в асортименті).

На підтвердження виконання договірних зобов'язань та оплати придбаних товарів позивач надав копії первинних документів: договору за №12/1; видаткової накладної за №ЕЛ-0000246 від 17 грудня 2010 року; платіжних доручень; податкової накладної №271 від 17.12.2010 року; реєстру вхідного ПДВ з відбором по складах з 01.11.10 р. - 30.06.2011 р.; карток рахунку з зазначенням місця зберігання товару (т. 1 а.с. 27-28, 30, 39-67, 164, 173, 175-191 ).

На підставі виданої ТзОВ ,,Елко Пак" податкової накладної №271 від 17.12.2010 року позивач відніс до складу податкового кредиту за грудень 2010 року ПДВ в сумі 7353,67 грн..

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні норми містив Закон України ,,Про податок на додану вартість", який був чинним до 01.01.2011 року.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що господарські операції підприємства позивача з його контрагентами ТзОВ ,,Торговий дім ,,Вентум" та ТзОВ ,,Елко Пак" мали реальний характер, оскільки вони підтверджені належними та допустимими доказами, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку: договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, шляховими листами.

Відповідність вказаних документів вимогам Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а податкових накладних - вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України податковим органом не спростовується.

Придбані товари відображені позивачем у бухгалтерському обліку та використані у власній господарській діяльності.

На час здійснення господарських операцій позивач та його контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мали свідоцтва платників ПДВ.

Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит та формування витрат, враховуючи те, що законодавчі норми не ставлять в залежність відсутність транспортних документів на перевезення вантажу (товару) з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Крім того, в матеріалах справи наявні первинні документи, які підтверджують здійснення позивачем господарських операцій з придбання товарів у тих же контрагентів, однак, в інших податкових періодах. Під час перевірки податковий орган не поставив під сумнів вказані операції, що свідчить про наявність у цих контрагентів реальної можливості здійснення господарської діяльності.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у в м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 травня 2015 року у справі № 2а-2608/11/0970 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 12 жовтня 2015 року.