Постанова № 52520438, 15.10.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Андреєв В.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року справа №225/1756/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., при секретарі судового засідання - Челаховій О.О., за участю позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Васіної І.О., діючою за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 02 червня 2015 року у справі № 225/1756/15-а за позовом ОСОБА_2 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про оскарження дій державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В:

02 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулась до Дзержинського міського суду Донецької області з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зобов'язання начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти виконавчий документ до виконання, відкрити виконавче провадження, винести постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 3).

Постановою Дзержинського міського суду Донецької області від 02 червня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Зобов'язано начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти виконавчий документ - виконавчий лист № 2а/225/57/2014 до виконання, відкрити виконавче провадження, винести постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с. 37-38).

Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги управлінням зазначено, що позивачу для виконання виконавчого листа необхідно звернутись до органів Державної казначейської служби, у зв'язку з тим, що державні виконавці позбавлені можливості проводити списання коштів за виконавчими документами за якими боржниками є бюджетні установи, про що відповідачем надано відповідь позивачу. Крім того, відповідачем наголошено, що державний виконавець не може порушувати вимоги ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та відкривати провадження по цьому виконавчому документу (а.с. 48-51, 67-74).

Позивач у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просила суд постанову суду першої інстанції залишати без змін.

Представник відповідача у судовому засідання підтримала апеляційної скарги, надала пояснення аналогічні викладеним в ній, просила суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду першої інстанції скаути, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05 лютого 2015 року Дзержинським міським судом Донецької області видано виконавчий лист № 2а/225/57/2014 про стягнення з Дзержинської міської ради на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 28 971,36 грн. та у відшкодування моральної шкоди грошову компенсацію у сумі 2 000,00 грн. (а.с. 9).

11 лютого 2015 року ОСОБА_2 надала відповідачу заяву про прийняття вищевказаного виконавчого листа до виконання та просила накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника (Дзержинської міської ради) (а.с. 7-8).

18 лютого 2015 року відповідачем листом № 110 повернуто без виконання виконавчий лист № 2а/225/57/2014 у зв'язку з проведенням в Донецькій області активної фази АТО, у зв'язку з чим, дії примусового виконання на території м. Дзержинська не проводяться та не уявляється можливим надати вичерпану інформацію по суті викладених питань та вжити відповідних заходів реагування (а.с. 6).

Не погодившись з зазначеними діями відповідача, позивач 19 березня 23015 року звернулась до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про зобов'язання начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти виконавчий документ до виконання, відкрити виконавче провадження, винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

Тільки 29 квітня 2015 року відповідачем на адресу позивача направлено лист № Г-7299/20.3 в якому зазначено, що листом від 18 лютого 2015 року помилково повернуто виконавчий документ стягувачу та роз'яснено порядок виконання виконавчого документу шляхом подачі його до виконання до органів Казначейства, посилаючись на положення ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 30-31).

Спірним питанням цієї справи є правомірність дій відповідача щодо повернення позивачу виконавчого листа без виконання, здійсненим листуванням.

Відповідно до ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно із ч. 1 ст. 181 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (із змінами та доповненнями) (далі - Закон № 606-XIV) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 2 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Так, у відповідності до Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 2 Закону № 606-ХІV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ст. 5 Закону № 606-ХІV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом.

Таким чином, відповідач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок по примусовому виконанню рішень.

Відповідно до ст. 11 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з п. 3.1. Інструкції по примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 17 Закону.

Статтею 17 Закону № 606-XIV передбачено, що державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:

виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів;

посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про

адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Як вбачається з п. 3.3. Інструкції, виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону № 606-XIV у виконавчому документі зазначаються:

назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб -платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

резолютивна частина рішення;

дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Таким чином, при прийнятті виконавчого документу до виконання, державний виконавець має встановити: до належного відділу він поданий; коли саме виданий виконавчий документ, який строк його пред'явлення до виконання; чи відповідає він вимогам ст. 18 вказаного Закону.

Згідно ч. 4 ст. 47 Закону № 606-ХІV про повернення стягувачу виконавчого документа державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу повернуто виконавчий лист без виконання листом від 18 лютого 2015 року (а.с. 6), тобто з порушенням встановленого законодавчо порядку прийняття виконавчого листа до виконання та його повернення.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновки суду першої інстанції щодо зобов'язання начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області прийняти виконавчий документ - виконавчий лист № 2а/225/57/2014 до виконання, відкрити виконавче провадження, винести постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки обов'язок щодо прийняття виконавчого документу до виконання є обов'язком загального характеру державного виконавця, покладеного на нього безпосередньо Законом № 606-ХІV.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог позивача та зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про прийняття виконавчого документа до виконання від 11 лютого 2015 року у межах та на підставі ,встановлених Законом № 606-XIV та Інструкцією, засадах.

Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання прийняття та відкриття виконавчого провадження , винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції вважає їх передчасними та не підлягаючими задоволенню з огляду на те, що державний виконавець при вирішенні питання, про можливість відкриття або відмовити у відкритті провадження ,зобов'язаний перевірити виконавчий документ на відповідність вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 18 Закону № 606-XIV

Відповідно до приписів ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції згідно ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 02 червня 2015 року у справі № 225/1756/15-а - задовольнити частково.

Постанову Дзержинського міського суду Донецької області від 02 червня 2015 року у справі № 225/1756/15-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Зобов'язати Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області розглянути заяву позивача про прийняття виконавчого документа до виконання від 11 лютого 2015 року у межах та на підставі встановлених Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року та Інструкцією з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 2 квітня 2012 року засадах.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 15 жовтня 2015 року.

Повний текст постанови виготовлено 20 жовтня 2015 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Судді: Т.Г.Арабей

І.В. Геращенко

Г.М. Міронова