Постанова № 52520403, 13.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 757/4491/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Цокол Л.І.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Строяновській О.В.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Обухівської міської ради Київської області, третя особа - Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся у суд із позовом до Обухівської міської ради Київської області, за участю третьої особи - фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 28.04.2011 №113-7-VI в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років в м. Обухові по АДРЕСА_1, а також рішення від 11.12.2014 №786 частково - в частині результатів розгляду його заяви від 05.11.2014, визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не розгляду вказаної заяви в частині вимог передати в оренду земельну ділянку на конкурентних засадах (земельних торгах) та зобов'язати останнього розглянути його заяву в указаній частині й прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства України.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено встановлений законом строк звернення до адміністративного суду з вимогами, які стосуються рішення Обухівської міської ради Київської області від 28.04.2011 №113-7-VI, і що рішення ради від 11.12.2014 №786, прийняте за результатами розгляду його заяви від 05.11.2014, є правомірним, адже скасування прийнятих раніше власних рішень є правом, а не обов'язком органу місцевого самоврядування.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися.

Колегією суддів установлено, що рішенням Обухівської міської ради Київської області від 28.04.2011 №113-7-VI затверджено пропозиції виконавчого комітету ради, викладені в рішенні №383 від 19.04.2011, про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років під реконструкцію існуючого десертного бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Обухові по АДРЕСА_1 на території Обухівської міської ради. Цим рішенням надано третій особі по справі зазначений дозвіл, а також вказано на необхідність замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду у землевпорядної організації, яка має відповідну ліцензію, та погодження такого проекту в органах земельних ресурсів, містобудування та архітектури, санітарно-епідеміологічному, природоохоронному та органів охорони культурної спадщини з подальшим поданням на розгляд виконавчому комітету та сесії Обухівської міської ради.

Матеріали справи свідчать про те, що право власності на указаний в рішенні міської ради десертний бар «ІНФОРМАЦІЯ_1» не зареєстроване у встановленому законом порядку, а проект землеустрою, щодо якого надано дозвіл, не розроблений. Зазначені обставини визнаються учасниками судового розгляду, а тому не потребують доказування.

Як убачається із матеріалів справи, 14 жовтня 2014 року позивач звертався до Обухівської міської ради Київської області із запитом на отримання публічної інформації, яким просив, зокрема, повідомити реквізити та надати копію рішення органу місцевого самоврядування щодо передання (відчуження, передання в оренду тощо) земельної ділянки, розташованої під кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1 в м. Обухові, рішення з приводу організації земельних торгів щодо цієї земельної ділянки, а також відомості про її кадастровий номер, площу, цільове призначення та осіб, які мають відповідні права щодо неї (власності, оренди).

У відповідь на вказаний запит виконавчий комітет Обухівської міської ради Київської області листом від 20.10.2014 №56 повідомив заявника про те, що земельна ділянка під приміщенням бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» була передана в користування на умовах оренди ФОП ОСОБА_4 рішенням ради від 28.04.2011 №113-7-VI, що вона перебуває у комунальній власності, кадастровий номер та поштова адреса їй не присвоювалися.

Однак, така інформація частково не відповідає дійсності, адже рішення Обухівської міської ради Київської області від 28.04.2011 №113-7-VI не підтверджує передачу в оренду земельної ділянки, а свідчить лише про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо цієї земельної ділянки.

Після отримання згаданої відповіді на запит, вважаючи, що вказане рішення Обухівської міської ради Київської області прийнято без достатніх правових підстав та з порушенням частини другої статті 124 Земельного кодексу України, позивач звернувся до відповідача із заявою від 05.11.2014, у якій просив скасувати це рішення та будь-які інші рішення ради чи виконавчого комітету, що стосуються передання прав на вказану земельну ділянку без проведення земельних торгів, а також передати таку в оренду строком на 15 років відповідно до вимог глави 21 Кодексу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Зазначена заява була розглянута відповідачем на сесії ради, на якій прийнято рішення №786 від 11.12.2014, яким відмовлено у її задоволенні.

Не погоджуючись із правомірністю рішень відповідача №113-7-VI від 28.04.2011 в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років в м. Обухові по АДРЕСА_1, рішенням від 11.12.2014 №786 в частині результатів розгляду його заяви від 05.11.2014, а також вважаючи протиправною бездіяльність органу місцевого самоврядування щодо не розгляду його заяви в частині вимог про передачу в оренду земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах), позивач звернувся у суд.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується із днем, коли особа дізналась, або мала можливість дізнатись про порушення своїх прав чи інтересів.

Вирішуючи справу, місцевий суд дійшов висновку, що позивач мав можливість дізнатись про порушення своїх прав та інтересів рішенням відповідача №113-7-VI від 28.04.2011 у лютому та вересні 2011 року, оскільки вступав у відносини з третьою особою та відповідачем з приводу оренди нежитлових приміщень десертного бару «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Проте, з таким висновком суду не можна погодитись, оскільки у лютому 2011 року взагалі не існувало спірного рішення, яке прийняте у квітні цього року, а предметом договору оренди між позивачем та третьою особою від 21 червня 2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи, виступала не земельна ділянка, а нежитлові приміщення.

Із рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області від 06.09.2011 №912, яким задоволено заяву ОСОБА_2 про надання ТОВ «Бістро «Тіфліс» (керівником якого на той час був позивач), слідує, що цьому підприємству надано дозвіл на відкриття кафе «Бістро Тіфліс», розташоване в орендованому приміщенні, яке перебуває у власності ОСОБА_4, за адресою: м. Обухів, АДРЕСА_1. Тобто, із указаного рішення позивач також не міг дізнатись про існування рішення Обухівської міської ради Київської області №113-7-VI від 28.04.2011, так само як і про те, що вказана у ньому інформація про майнові права третьої особи на відповідне нежитлове приміщення є такою, що не відповідає дійсності.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції надано невірну оцінку обставинам справи з приводу дотримання позивачем строків звернення до адміністративного суду, адже з матеріалів справи не вбачається, що останній дізнався чи мав можливість дізнатись про оскаржуване рішення раніше, ніж до отримання копії такого на запит, поданий у жовтні 2014 року.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що при вирішенні справи суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, а саме статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої наслідком пропуску строку звернення до суду є не відмова у задоволенні позову, а залишення такого без розгляду.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що позов в частині оскарження рішення відповідача №113-7-VI від 28.04.2011 підлягає розгляду по суті.

Аналізуючи правомірність вказаного рішення, колегія суддів зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Основним нормативно-правовим актом з регулювання земельних правовідносин є Земельний кодекс України. Завданням Кодексу, разом з іншими нормативно-правовими актами, що регулюють земельні відносини, є забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. «в» ст. 12 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Положеннями частини першої статті 123 Земельного кодексу України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Відповідно до частин другої, третьої цієї норми особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Положеннями частин першої - третьої статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною першою статті 134 цього Кодексу встановлено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно положень частини другої цієї правової норми, не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Отже, передача земельних ділянок в оренду відноситься до компетенції місцевих рад і здійснюється на підставі відповідного рішення, яке, у свою чергу, приймається на підставі проекту землеустрою щодо відведення ділянки. Вказаний проект розроблюється після отримання зацікавленою особою відповідного дозволу від місцевої ради, який також надається на підставі її рішення, що приймається за наслідками розгляду клопотання особи з доданими до нього графічними матеріалами.

Разом з тим, обов'язковою умовою передачі в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, є проведення земельних торгів, якщо відсутні обставини, передбачені частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України.

Синтез наведених норм свідчить на користь висновку, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, до якої не застосовуються умови, визначені частинами другою та третьою статті 134 Земельного кодексу України, в оренду, не може прийматись уповноваженим органом. Адже передача відповідної ділянки не здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу, а проводиться на конкурентних засадах у порядку, закріпленому Главою 21 Кодексу.

Як установлено судом, рішенням Обухівської міської ради Київської області №113-7-VI від 28.04.2011 третій особі надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років під реконструкцію існуючого десертного бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Обухові по АДРЕСА_1 на території Обухівської міської ради.

Проте, під час судового розгляду справи з'ясовано, що вказане нерухоме майно - бар (кафе) «ІНФОРМАЦІЯ_1» не належить третій особі на праві власності, адже відповідне право не зареєстроване у встановленому порядку. Із заперечень відповідача проти позову слідує, що йому було відомо про те, що згадані нежитлові приміщення збудовані самовільно.

Положеннями частини першої статті 182 та частини другої статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Умовою, яка виключає необхідність проведення земельних торгів при передачі земельної ділянки в оренду, є розташування на ній об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності осіб. Тому, наявність на земельній ділянці самовільно збудованого кафе, право власності на яке не зареєстроване в установленому порядку, не свідчить про існування підстав для не проведення земельних торгів при передачі в оренду цієї земельної ділянки.

Отже, у відповідача не було законних підстав для прийняття спірного рішення щодо надання третій особі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років під реконструкцію існуючого десертного бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Обухові по АДРЕСА_1 на території Обухівської міської ради.

Під час розгляду справи відповідачем не доведено, у відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірності зазначеного рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Обухівської міської ради Київської області №113-7-VI від 28.04.2011 прийняте з порушенням вимог частини другої статті 124 Земельного кодексу України. При цьому, це рішення перешкоджає реалізації прав та інтересів позивача, як особи, яка виявила бажання набути право оренди щодо вищезгаданої земельної ділянки у встановленому законом порядку.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що згадане рішення в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років в м. Обухові по АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Обговорюючи правомірність рішення відповідача від 11.12.2014 №786 в частині результатів розгляду заяви позивача від 05.11.2014, колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається із матеріалів справи, у заяві від 05.11.2014 позивач просив відповідача скасувати вище досліджене рішення та будь-які інші рішення ради чи її виконавчого комітету, що стосуються передання прав на вищезгадану земельну ділянку без проведення земельних торгів, а також передати цю земельну ділянку в оренду строком на 15 років відповідно до вимог глави 21 Кодексу на конкурентних засадах (земельних торгах).

Відповідачем відмовлено у задоволенні вимог заявника. Така відмова пояснюється відсутністю встановленого законом обов'язку щодо скасування власних рішень органом місцевого самоврядування, а також розташуванням на відповідній земельній ділянці десертного бару «ІНФОРМАЦІЯ_1», який фактично належить ОСОБА_4

Обговорюючи правомірність цього рішення, колегія суддів зазначає, що підстави та порядок скасування актів органів місцевого самоврядування, зокрема міських рад, визначено частиною десятою статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Так, вказаною нормою права встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Наведена юридична норма кореспондується із приписами частини 2 статті 144 Конституції України, згідно з якою рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Конституційним Судом України було здійснене офіційне тлумачення ч. 2 ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування (рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009).

У вказаному рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування мають право приймати рішення, вносити до них зміни та скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, керуючись у своїй діяльності ними та актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Ураховуючи викладене, відмовляючи у задоволенні звернення позивача про скасування раніше прийнятого Обухівською міською радою Київської області рішення, рада діяла у спосіб, передбачений чинним законодавством. Тому, відсутні підстави для скасування рішення відповідача від 11.12.2014 №786 в частині результатів розгляду заяви позивача від 05.11.2014.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зважаючи на те, що неправомірність рішення органу місцевого самоврядування, про скасування якого просив позивач у зверненні до цього органу, встановлена в судовому порядку, скасування рішення Обухівської міської ради Київської області від 11.12.2014 №786 в частині результатів розгляду заяви позивача, не призведе до захисту та відновлення прав останнього.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення відповідача, прийнятого за результатами розгляду його заяви від 05.11.2014.

Також, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Обухівської міської ради Київської області щодо не розгляду вказаної заяви в частині вимог про передачу в оренду земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах (земельних торгах) та про зобов'язання відповідача розглянути в цій частині вказану заяву й прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства.

Аналіз змісту та суті рішення відповідача від 11.12.2014 №786 в частині результатів розгляду заяви позивача від 05.11.2014 свідчить про те, що ця заява була розглянута місцевою радою на позачерговій сесії, і у зв'язку з тим, що заявнику відмовлено у скасуванні рішення ради №113-7-VI від 28.04.2011 в частині надання дозволу третій особі на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, питання щодо проведення земельних торгів з продажу права оренди цієї земельної ділянки не могло бути задоволене.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає протиправної бездіяльності щодо не розгляду вищезгаданої заяви позивача Обухівською міською радою Київської області. Тому, похідні вимоги щодо зобов'язання відповідача розглянути у відповідній частині заяву позивача й прийняти рішення згідно з вимогами чинного законодавства не підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зауважує, що з аналізу положень частин третьої, четвертої статті 135 та статті 136 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час звернення позивача до відповідача із заявою) випливає, що організатором земельних торгів є власник земельної ділянки, в тому числі орган місцевого самоврядування, який здійснює реалізацію права комунальної власності на земельні ділянки. Проведення земельних торгів щодо земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них здійснюється за рішенням організатора земельних торгів. Організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами, забезпечує підготовку лотів до проведення земельних торгів тощо.

Наведені норми свідчать про те, що вирішення питання про проведення земельних торгів та обрання земельних ділянок, щодо яких здійснюватимуться торги, відноситься до виключної компетенції відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Отже, суд не вправі втручатись у дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питань, які відносяться до його виключної компетенції, та зобов'язувати його приймати рішення про передачу в оренду земельної ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта спростовують висновки суду першої інстанції, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню в цілому, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову, а саме в частині визнання протиправним та скасування рішення Обухівської міської ради Київської області №113-7-VI від 28.04.2011 в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення третій особі земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років під реконструкцію існуючого десертного бару «ІНФОРМАЦІЯ_1» в м. Обухові по АДРЕСА_1. У решті відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 13 липня 2015 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Обухівської міської ради Київської області від 28.04.2011 №113-7-VI в частині надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,0200 га в оренду строком на 10 років в м. Обухові по АДРЕСА_1, на території Обухівської міської ради Київської області.

У решті позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

(Повний текст постанови складено 16 жовтня 2015 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.