Постанова № 52515731, 20.10.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3438/15

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Гіглави О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом управління Пенсійного Фонду України в м. Комсомольську Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В:

25 серпня 2015 року управління Пенсійного Фонду України в м. Комсомольську Полтавської області звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій в розмірі 304,11 грн та пені в сумі 270,66 грн.

Конверт з копією ухвали про відкриття скороченого провадження, направлений відповідачу за адресою: АДРЕСА_1, 39800, яка зазначена у довідці УДМС України в Полтавській області, повернувся до суду з відміткою пошти від 07.10.2015 "за закінченням терміну зберігання". З огляду на положення абзацу 2 частини 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про відкриття скороченого провадження вважається врученою відповідачу. У строк, встановлений частиною 3 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не подано до суду заперечень проти позову.

Розглянувши подані позивачем документи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи, до 03.07.2015 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) перебував зареєстрованим в якості фізичної особи-підприємця; станом на момент виникнення спірних правовідносин останній також перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до статей 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.08.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) та статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали торговий патент) є страхувальниками - платниками страхових внесків.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобовязані нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачено статтями 19, 20 Закону № 1058-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розділом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1).

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати статтю 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", так як положеннями цієї статті закону унормовані правовідносини з приводу сплати страхових внесків, а саме, встановлено, що страхові внески повинні сплачуватись не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду, а в разі, коли до настання зазначеної дати відбувається одержання (перерахування) коштів на оплату праці (виплати доходу), то одночасно з таким одержанням (перерахуванням); страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Згідно з частинами другою, третьою статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.

Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.

Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.

У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.

У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.

Як слідує з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року управлінням винесено вимогу від 12.05.2011 №Ф-362, якою відповідачу нараховано фінансові санкції в сумі 304,11 грн та пеню в розмірі 270,66 грн. Вказана вимога направлялася на адресу ОСОБА_1 та отримана останнім 16.05.2011.

Доказів оплати вказаної вимоги, її узгодження, скасування або невідповідність закону та фактичним обставинам сторонами до матеріалів справи не надано, а судом самостійно при виконанні приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України у частині офіційного з'ясування всіх обставин у справі не встановлено.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України визначено, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Суд зазначає, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 припинена 03.07.2015, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 2 584 010 0003 002867, що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 26.08.2015.

Разом з тим, у випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи -підприємця зобов'язання не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою. ОСОБА_1, незважаючи на реєстрацію припинення його підприємницької діяльності, несе відповідальність за своїми зобов'язаннями, у тому числі, і за зобов'язаннями по сплаті фінансових санкцій в сумі 304,11 грн та пені в розмірі 270,66 грн, які застосовані до нього до припинення його підприємницької діяльності за несплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за квітень 2010 року.

Відповідно до частини 15 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, оскільки існування у відповідача боргу в сумі 574,77 грн перед управлінням Пенсійного фонду України в м. Комсомольську Полтавської області доведено матеріалами справи, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 фінансових санкцій та пені в загальній сумі 574,77 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7 - 11, 71, 160-162, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов управління Пенсійного Фонду України в м.Комсомольську Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення фінансових санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України в м.Комсомольську Полтавської області (код ЄДРПОУ 22529681, 39800, м. Комсомольськ, вул.Миру, буд. 24) пеню в сумі 270 (двісті сімдесят) гривень 66 (шістдесят шість) копійок та фінансові санкції в сумі 304 (триста чотири) гривні 11 (одинадцять) копійок.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Гіглава