Постанова № 52515392, 13.10.2015, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

13.10.2015 р. № 814/2222/15

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н.В. за участю секретаря судового засідання Ткач Г. С. розглянув адміністративну справу

за позовомПервомайського міськрайонного центру зайнятості, вул. Шевченка, 18, м. Первомайськ, Миколаївська область,55213

доДержавної фінансової інспекції у Миколаївській обл., вул. Спаська, 42-А, м. Миколаїв, 54001 провизнання результатів ревізії протиправними, визнання такою, що не підлягає виконанню, вимоги від 12.06.2015 р. № 14-04-14-14/3046,від позивача: ОСОБА_1; ОСОБА_2

від відповідача: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

Позивач Первомайський міськрайонний центр зайнятості, звернувся з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Миколаївській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування п. 1-2 вимоги від 12.06.2015 р. № 14-04-14-14/3046.

Скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 137 КАС України, позивач 23.09.2015 р. уточнив позовні вимоги і просить суд визнати результати ревізії протиправними в частині порушення порядку проведення перевірки та перевищення службових повноважень, а також визнати такою, що не підлягає виконанню, вимогу від 12.06.2015 р. № 14-04-14-14/3046.

В обґрунтування позову зазначено, що результати ревізії складено з порушенням Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 р. № 550 (далі Порядок № 550). Вимога про перерахунок заробітних плат є перевищенням службових повноважень. Акт ревізії надіслано позивачу з порушенням строків. Висновки щодо порушених нормативно-правових актів у тексті акту ревізії та висновку, різняться між собою. Результати ревізії та дії посадових осіб є протиправними, а оскаржувана вимога суперечить законам України.

Відповідач надав письмові заперечення, в яких вказано, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами в майбутньому і є обовязковою для виконання. Про наявність збитків, завданих державі, може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги.

У судовому засіданні представники позивача підтримали свої вимоги, а представник відповідача просила в їх задоволенні відмовити.

У судовому засіданні 13.10.2015 р. в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов не належить задоволенню, виходячи з наступного:

У лютому-квітні 2015 р. відповідач провів ревізію використання коштів Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття за період з 01.10.2011 р. по 31.01.2015 р. Результати ревізії оформлені актом від 29.04.2014 р. № 14-24/26.

Під час ревізії встановлено наступні порушення:

1)в порушення ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" № 803, ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067, п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 р. № 198, встановлено випадки отримання особами, які зареєстровані в МРЦЗ, допомоги по безробіттю та одночасного отримання державної допомоги на догляд за інвалідом І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії потребує постійного стороннього нагляду; грошового забезпечення батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу, прийомним батькам; грошової допомоги, компенсації та/або надбавки непрацюючій працездатній особі, яка фактично здійснює догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом І групи або особою похилого віку, яка потребує стороннього догляду, або досягла 80-річного віку, що призвело до незаконного отримання допомоги по безробіттю 3 особами на загальну суму 35765,96 грн.;

2)в порушення ст. 4 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067, п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 р. № 219, позивачем надано статус безробітного, призначено допомогу по безробіттю та в подальшому працевлаштовано на умовах дотації особу, яка за даними Первомайської ОДПІ ГУ ДФС зареєстрована як фізична особа-підприємець, що призвело до незаконного призначення допомоги по безробіттю на суму 561,76 грн. та незаконного покриття витрат на заробітну плату та сплату єдиного соціального внеску на загальну суму 23234,85 грн.;

3)в порушення наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 24.03.2006 р. № 86 "Про умови оплати праці працівників державної служби зайнятості" допущено безпідставне завищення посадових окладів директора та заступника директора МРЦЗ, що призвело до зайвого нарахування та виплати заробітної плати протягом періоду, охопленого контролем, на загальну суму 4180,33 грн., на яку нараховано єдиний соціальний внесок на суму 1538,47 грн.

На підставі акту ревізії 12.06.2015 р. відповідач прийняв вимогу про усунення порушень № 14-04-14-14/3046, якою вимагає:

1) опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями, в установленому законодавством порядку;

2) розглянути питання про притягнення працівників, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.

Для усунення порушень позивачу запропоновано:

-стягнути матеріальну шкоду, завдану внаслідок надання недостовірних даних, у розмірі 35765,96 грн., 561,76 грн., 23234,85 грн.;

-вжити заходи щодо відшкодування збитків у сумах 4180,33 грн. та 1538,47 грн.

Вирішуючи спір між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі Закон № 2939), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері фінансового контролю.

Державна фінансова інспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.п. 4 п. 4 Положення).

Відповідно до п. 6 Положення Державна фінансова інспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначити їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням передбачено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Державна фінансова інспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону № 2939, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Процедура інспектування встановлена Порядком № 550, так, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (п. 2 Порядку № 550).

Водночас, згідно п.п. 4 п. 4 Положення Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Держфінінспекція України відповідно до п.п. 15 п. 6 Положення для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями ст. 10 Закону № 2939, якими визначено права органу державного фінансового контролю.

Так, п. 7 ст. 10 вказаного Закону передбачено право Держфінінспекції пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Приписами п. 10 ст. 10 Закону № 2939 органу державного фінансового контролю надано право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

При виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, органи державного фінансового контролю мають право визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (п. 13 ст. 10 зазначеного Закону).

Орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів, та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Разом з тим, вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і в цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Як встановлено з матеріалів справи, в оскаржуваній вимозі, відповідач зазначив про виявлені збитки, їхній розмір та про їх стягнення. Суд наголошує на тому, що збитки стягуються в судовому порядку за відповідним позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не суд при розгляді адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною та її скасування. Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена в постановах Верховного Суду України від 15.04.2014 р. у справах № 21-40а14 та № 21-63а14, від 13.05.2014 р. у справі № 21-89а14, від 20.05.2014 р. у справі № 21-93а14, від 18.09.2014 р. у справі № 21-332а14.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Повний тест постанови

виготовлено та підписано суддею 16.10.2015 р.

Суддя Н. В. Лісовська