Постанова № 52515317, 13.10.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2015 року 12 год. 56 хв. Справа № 813/3615/15

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого-суддя ОСОБА_1,

за участю секретаря судового засідання Козак О.О.,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України у Львівській області №1712 від 12.06.2015 p., в частині, яким ОСОБА_2, лейтенанта міліції, слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, накладено дисциплінарне стягнення - звільнення з органів внутрішніх справ;

- поновити ОСОБА_2, на посаді слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області з 12.06.2015 року;

- стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 12 червня 2015 року по день ухвалення рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваний наказ відповідачем видано передчасно, оскільки жодного судового рішення, яке набрало законної сили стосовно позивача з приводу вчинення ним кримінального правопорушення немає. Підстави для накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ, зазначені в Наказі №1712 від 12.06.2015 року, є надуманими та необґрунтованими, що, у свою чергу, дозволяє припускати про наявність упередженого ставлення до позивача з боку керівництва ГУ МВС України у Львівській області. Крім того, позивач зазначає, що Наказ №1712 від 12.06.2015 року є таким, що виданий без достатньої правової підстави та з порушенням порядку його видання, а тому підлягає скасуванню з одночасним поновленням позивача на займаній раніше посаді.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечила повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, суть яких зводиться до того, що за наслідками службового розслідування, наказом ГУМВС України у Львівській області №1712 від 12.06.2015 року, за грубі порушення положень Закону України "Про міліцію", ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилось у вимаганні та отриманні неправомірної вигоди та призвело до надзвичайної події внесенні відомостей до ЄРДР, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, у відповідності до ст.12 Дисциплінарного статуту ОВС України, на слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення звільнення з органів внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховувалась тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо. Вважає, що вина позивача в порушенні службової дисципліни матеріалами службового розслідування, у чіткій відповідності до Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, доведена повністю. При визначенні виду дисциплінарного стягнення враховано всі обставини, тому дії відповідача в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є правомірними і вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. Просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_2, проходив службу в органах внутрішніх справ з червня 2013 року і на час притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ перебував на посаді слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

Пунктом 1 наказу Головного Управління внутрішніх справ України у Львівській області № 1712 від 12.06.15 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області", за грубі порушення службової дисципліни, положень Закону України "Про міліцію", ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, що виразилось у вимаганні та отримання неправомірної вигоди та призвело до надзвичайної події внесення відомостей до ЄРДР, дискредитацію звання працівника органів внутрішніх справ, у відповідності до ст..12 Дисциплінарного статуту ОВС України, на слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 накладено дисциплінарне стягнення звільнення з органів внутрішніх справ (а.с.14).

Відповідно до витягу з наказу №445 о/с від 25.06.2015р. лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС, з 25 червня 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с.45).

Підставою для наказу № 1712 від 12.06.15 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області" став висновок службового розслідування від 09.06.2015р. за фактом повідомлення про підозру слідчому СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС лейтенанту міліції ОСОБА_2 (27-31), проведеного згідно наказу №1485 від 21.05.2015 року (а.с.26).

Службове розслідування відповідачем проведено у звязку з тим, що 03 квітня 2015 року прокуратурою Львівської області розпочато кримінальне провадження №42015140000000071 по ч. 3 ст. 368 КК України за зверненням ОСОБА_5 щодо вимагання у неї службовою особою Галицького РВ ЛМУ ГУМВС неправомірної вигоди в сумі 1300 доларів США. 20.05.2015 слідчим прокуратури Львівської області в межах досудового розслідування у вище вказаному кримінальному провадженні повідомлено слідчому СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанту міліції ОСОБА_2 про те, що він підозрюється у прийнятті пропозиції та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Згідно із вказаним висновком службового розслідування від 09.06.2015 р. (а.с.27-31), проведеним службовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_2 працюючи, на посаді слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС, в силу службового становища, будучи наділеним КПК України повноваженнями щодо здійснення досудового розслідування у кримінальних провадженнях, на підставі доручення першого заступника начальника СВ Галицького РВ ОСОБА_6 від 19.12.2014 здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014140050004659, розпочатого 19.12.2014 за фактом застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, відкритого заволодіння у ОСОБА_7 його мобільним і телефоном марки «Самсунг-Гелексі», а також грошовими коштами в сумі 150 грн., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України.

В ході проведення досудового розслідування вказаного кримінального провадження слідчий СВ ОСОБА_2 отримав від сектору карного розшуку Галицького РВ ЛМУ відомості про можливу причетність громадянина ОСОБА_8 до скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. 13.03.2015 слідчий СВ Галицького РВ ОСОБА_2 на підставі ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова провівши обшук за місцем проживання ОСОБА_8 та встановив відсутність предмета злочину у кримінальному провадженні № 12014140050004659, а саме мобільного телефону марки «Самсунг Гелексі». Незважаючи на вказаний факт, ОСОБА_2, діючи умисно, з корисливих мотивів, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби та з метою власного незаконного збагачення, розробив план та викликав ОСОБА_8 повісткою до слідчого відділу Галицького РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, з метою вимагання у нього грошових коштів за не притягнення його до відповідальності за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України. Виконуючи вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_8 прибув тич Галицький РВ ЛМУ ГУМВС України та піднявся в службовий кабінет ОСОБА_2, в якому останній, з метою доведення до кінця свого злочинного умислу, спрямованого на одержання від ОСОБА_8 грошових коштів начебто за не притягнення його до відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, провів допит ОСОБА_8 як свідка, у ході якого переконував його про те, що доказів достатньо та той буде притягнутий до відповідальності за скоєння вказаного злочину. Крім того, під час проведення допиту ОСОБА_8 як свідка, ОСОБА_2 діючи вмисно, всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів та з наміром власного незаконного збагачення, висловив ОСОБА_8 вимогу про передачу йому грошових коштів в сумі 2000 доларів США у вигляді неправомірної вигоди.

06 квітня 2015 року, близько 12:40, ОСОБА_5, перебуваючи біля приміщення службового кабінету ОСОБА_2 на четвертому поверсі Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, будучи запевненою ОСОБА_2В, у наявності по кримінальному провадженню № 12014140050004659 від 19.12.2014 достатніх доказів винуватості ОСОБА_8, розуміючи, що внаслідок дій ОСОБА_2, які проявилися у породженні в ОСОБА_5, шляхом переконань, рішучості до передачі неправомірної вигоди за не притягнення її сина до кримінальної відповідальності по вищевказаному провадженню, виконуючи вказівку ОСОБА_2, поклала грошові кошти в сумі 1300 доларів США у середину записної книжки, яка знаходилась на підвіконні в коридорі біля службового кабінету останнього, після чого, пройшла разом з ним у середину його кабінету. ОСОБА_2, маючи умисел на отримання від ОСОБА_5 неправомірної вигоди в розмірі 1300 доларів США, залучив до свого злочинного плану невстановлену слідством особу, яка забрала записну книжку з грошима, чим сприяла ОСОБА_2 в одержанні неправомірної вигоди в сумі 1300 (тисяча трьохсот) доларів США начебто за не притягнення ОСОБА_8 до передбаченої законом відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Таким чином, у процесі службового розслідування відповідачем установлені грубі порушення службової дисципліни, зі сторони слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 що виразились у вимаганні та одержанні неправомірної вигоди 06.04.2015 у громадянки ОСОБА_5 у сумі 1300 доларів США, що призвело до внесення відомостей про його протиправні дії до Єдиного реєстру досудових розслідувань чим скомпрометував авторитет міліції, як правоохоронного органу перед громадянами, грубо порушив обов'язки рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ щодо дотримання дисципліни, неухильне виконання яких передбачено ст. 7 Дисциплінарного статуту ОВС України, зокрема дотримання законодавства, захист від протиправних посягань прав та свобод громадян, дотримання норм професійної та службової етики, а також положення Закону України "Про міліцію", та скоїв вчинок, який дискредитує звання працівника органів внутрішніх справ.

Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 55 ОСОБА_9 України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 8 ОСОБА_9 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

ОСОБА_9 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_9 України повинні відповідати їй.

ОСОБА_9 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_9 України гарантується.

Із наведеними нормами ОСОБА_9 України кореспондуються норми, закріплені у ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності ОСОБА_9 чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 15 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України публічна служба це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відносини публічної служби з приводу прийняття громадян на службу в органи внутрішніх справ, її проходження та звільнення з неї урегульовані спеціальним законодавством, до якого належать: Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ, затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV.

Частиною другою статті 19 ОСОБА_9 України закріплено обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_9 України та Законами України.

Громадянам згідно статті 43 ОСОБА_9 України гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22 лютого 2006 року N 3460-IV визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу ОСОБА_9 і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до положень ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, особи рядового та начальницького складу зобов'язані дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Стаття 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачає види дисциплінарних стягнень, що можуть накладатись на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, а саме: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч.10 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ відповідно до ч.15 ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Звільнення з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни як крайній захід впливу до осіб начальницького складу повинен застосовуватись з урахуванням усіх обставин скоєння порушення, коли інші заходи дисциплінарного впливу виявились безрезультатними або коли працівник міліції скоїв проступок, несумісний з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 71 ч.2 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості.

Слід зауважити, що у даному випадку мова йде не лише про справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень фізичними чи юридичними особами, а про всі адміністративні справи, у яких оскаржується рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов.

Відповідно до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право в будь-який час взяти у ньому участь, пояснювати факти, робити заяви, подавати відповідні документи, порушувати клопотання про витребування і долучення нових документів, вимагати додаткового вивчення пояснень осіб, причетних до цієї справи, та документів, знайомитись після закінчення службового розслідування із затвердженим висновком і оскаржувати його у порядку, встановленому Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.

Суд також зауважує, що у спірних правовідносинах до спеціального законодавства, яке урегульовує питання, повязані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням) належать, зокрема:

- Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року, який передбачає, що на службу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, здатні за своїми особистими, діловими і моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкою і станом здоровя виконувати покладені на міліцію завдання, відповідно до вимог ст.10 цього Закону України "Про міліцію" працівник міліції діє на території України незалежно від посади, місцезнаходження і часу;

- Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №.114 від 29 липня 1991 року, яким визначено умови прийняття на службу, призначення на посади, переміщення та просування по службі, звільнення зі служби;

- Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, прийнятий Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460, який врегульовано порядок застосування до працівників міліції заохочень та накладення стягнень.

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Згідно висновку службового розслідування від 09.06.2015 року, таке проводилося за фактом відкриття прокуратурою Львівської області кримінального провадження №4201514000000001 за ч.3 ст. 368 КК України.

Однак жодних доказів того, що провадження в кримінальній справі на час прийняття спірного наказу закінчене, матеріали справи не містять.

Крім того, на час прийняття наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, позивач ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 20.05.2015 року був відсторонений від посади до 20.07.2015 року.

Відповідно до п.2 ст. 7 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р. кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Відповідно до ст. 62 ОСОБА_9 України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ст. 19 ОСОБА_9 України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_9 та законами України.

Всупереч вищенаведеному, відповідач провівши службове розслідування за фактом відкриття прокуратурою Львівської області кримінального провадження тим самим встановив вчинення позивачем кримінального правопорушення та фактично підмінив собою як компетентний слідчий орган так і компетентний суд, і як наслідок без вироку який набрав законної сили звільнив позивача з органів внутрішніх справ.

При цьому згідно відповіді на адвокатський запит, кримінальне провадження №42015140000000071 відносно ОСОБА_2 який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, ще перебуває в провадженні Галицького районного суду м. Львова.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_9 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням встановлених фактичних обставин справи та вищенаведених норм діючого законодавства, суд дійшов висновку про прийняття наказу Головного Управління внутрішніх справ України у Львівській області № 1712 від 12.06.15 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області" в частині позивача з недотриманням вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відтак, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління внутрішніх справ України у Львівській області № 1712 від 12.06.15 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області" в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1. ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:

1) суд вирішує справи відповідно до ОСОБА_9 та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України;

2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені ОСОБА_9 та законами України.

Суд розглядає адміністративні справи згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

З огляду на протиправність наказу ГУ МВС України у Львівській області № 1712 від 12.06.15 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області" в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ підлягає визнанню протиправним та скасуванню також наказ №445 о/с від 25.06.2015р. в частині звільнення з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС, з 25 червня 2015 року, оскільки такий є похідним.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право позивача на проходження служби в органах внутрішніх справ підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки відповідно до п. 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством, а позивач перебував на посаді слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області, з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області слід стягнути з урахуванням про доходи вих.№67/11530 від 07.08.2015 року Галицького РВ ЛМУ ГУМВСУ у Львівській області на користь ОСОБА_2 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 25.06.2015р. по 13.10.2015 року в сумі 12 230 (дванадцять тисяч двісті тридцять ) грн.00 коп.

Відповідно до ст. 94 КАС України, судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного Управління внутрішніх справ України у Львівській області № 1712 від 12.06.15 р. "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області" в частині накладення на слідчого СВ Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанта міліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.

3.Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №445 о/с від 25.06.2015р. - в частині звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_2, слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС, з 25 червня 2015 року з органів внутрішніх справ у запас збройних сил України за п.64 "є" (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

4.Поновити лейтенанта міліції ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого відділення Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС з 25 червня 2015 року.

5.Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (м. Львів, пл. Генерала Григоренка 3; ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_2 (Львівська область, м. Новояворівськ, вул. С.Бандери 3/123; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 12 230 грн. (дванадцять тисяч двісті тридцять) 00 коп. за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів та сум виплачених при звільненні.

6.Постанову в частині поновлення лейтенанта міліції ОСОБА_2 в органах внутрішніх справ на посаді слідчого слідчого відділення Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС та стягнення на його користь заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2710 грн. (дві тисячі сімсот десять) 00 коп. за відрахуванням зборів і обов'язкових платежів звернути до негайного виконання.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 19 жовтня 2015 року.

Суддя Сакалош В.М.