Ухвала суду № 52515042, 15.10.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

15 жовтня 2015 року справа №810/3849/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є.;

при секретарі судового засідання Гай А.В.;

за участю:

представника боржника ОСОБА_1;

розглянувши заяву про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Київській області до комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Бориспільводоканал" про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

постановою Київського окружного адміністративного суду від 17.09.2015 р. з відповідача було стягнуто податковий борг у розмірі 1272305,61 грн. на користь Державного бюджету України.

05.10.2015 р., відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочення виконання рішення суду, своє клопотання обґрунтовує тим, що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі.

У судовому засіданні представник боржника вимоги заяви підтримала з підстав, вказаних у заяві, просила заяву задовольнити.

Дослідивши мотиви заяви та матеріали справи, суд вважає, що подана заява не підлягає задоволенню, з огляду на таке:

розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду допускається лише за наявності виняткових підстав, що передбачено ч. 1 ст. 263 КАСУ. Так, із змісту вказаної норми слідує, що за наявності обставин, які ускладнюють виконання судового рішення державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Отже, виходячи із положень ст.263 КАСУ необхідною умовою для вирішення питання про відстрочення виконання судового рішення є: по-перше, наявність, власне, виконавчого провадження; по-друге, виняткових обставин, що ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення взагалі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і його порядку виконання, суд повинен враховувати не тільки матеріальні інтереси сторін та їх майновий стан, а і ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність дефіциту бюджету, деструктивних процесів в економіці держави та інші обставини.

У п. 10 постанови ВСУ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 вказано, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події).

Отже, підставою для відстрочення та розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні виняткові обставини особливого характеру, що ускладнюють виконання рішення або роблять його виконання неможливим у строк встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Із заяви про відстрочення виконання судового рішення вбачається, що заявник посилається на складність свого матеріального становища. З огляду на заявлені відповідачем підстави, суд звертає увагу на таке:

підприємства України, за винятком малих і бюджетних установ, у першому півріччі 2014 року одержали 135,952 мільярда гривень збитку проти 8,724 мільярда гривень прибутку за аналогічний період 2013 року. За офіційною інформацією Держстату, в другому півріччі 2014 року порівняно з аналогічним періодом 2013 року фінансовий результат прибуткових підприємств зменшився у 1,9 рази - до 159,712 млрд. гривень.

У червні-грудні 2014 року порівняно із аналогічним періодом 2013 року збиток підприємств зріс у 3,9 разу - до 295,664 млрд. гривень. Найбільше зростання збитку відбулося в таких галузях як промисловість, наукова діяльність, харчування, сільське господарство. Держстатом України оприлюднено дані про те, що у другому півріччі 2014 року порівняно з аналогічним періодом 2013 року кількість збиткових підприємств по відношенню до загальної їх кількості зросла на 4,5 п.п. - до 45,4%. Отже, майже половина підприємств України перебуває у скрутному фінансовому становищі, що межує з банкрутством.

Крім того, за даними Міністра соціальної політики ОСОБА_2 тільки дефіцит Пенсійного фонду України у 2015 р., поповнення відбувається здебільшого за рахунок надходження податків становить 90 мільярдів гривень.

В 2015 р. Верховною Радою України був прийнятий урядовий законопроект № 4576 «Про запобігання фінансовій катастрофі та створення передумов для економічного зростання в Україні». У ньому уряд вдався до непопулярних заходів економії, зокрема, підвищення податків, урізання соціальних виплат та пільг, скорочення держапарату.

Вказаний закон також передбачає проведення нарахування на пенсійні виплати, зменшення заробітних плат та стипендій, підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги, згортання соціальних програм.

При ухваленні даного рішення, суд також враховує, що наразі країна перебуває під загрозою дефолту та фактичного банкрутства.

Крім того, у звязку з набранням чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та вирішення питань, повязаних із соціальними виплатами, ВАСУ своїм листом від 13.06.2013 № 846/12/13-13 звернув увагу адміністративних судів на гарантування державою виконання рішення суду про стягнення коштів та зобовязання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Єдиною підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення є обставини, що роблять виконання судового рішення взагалі неможливим.

Наведена боржником причина як скрутне фінансове становище не є обставинами, у розумінні Закону та суду, що роблять виконання судового рішення неможливим.

Як зазначено у листі ВАСУ № 846/12/13-13 лише зміни у правовому регулюванні порядку виконання судових рішень, боржником за якими є державний орган, яким не передбачено виконання рішень зобовязального характеру, унеможливлюють їх виконання.

Така обставина є підставою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, при цьому зазначено в листі «суди повинні звертати увагу на те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації такого рішення. І головне, що ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення».

Суд також приймає до уваги, що 04.06.2015 р. КМУ прийняв постанову №375, якою визначив порядок, умови та механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування. Постановою передбачено надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у звязку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджуються або погоджуються органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 6, 9,12 постанови визначені конкретні строки та документи, які необхідні для визначення обсягу зобов'язань та прийняття рішення про відрахування коштів.

Отже, доводи позивача про неможливість погашення ним боргу спростовуються наявними доказами та документами.

Крім того, на день звернення боржника із заявою про відстрочення боргу відсутнє виконавче провадження з приводу виконання рішення суду від 17.09.2015 р., що є основною передумовою згідно ч.1 ст.263 КАСУ для звернення із подібними заявами до суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 165, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду,-відмовити.

Ухвала суду набуває законної сили в порядку та строки, визначені статтею 186 КАСУ

Суддя Брагіна О.Є.