Постанова № 52515018, 15.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2015 року 810/4740/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Домобуд Інвест» звернулось до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23 квітня 2013 року №0000601602, №0000591602.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податковим органом зроблено помилкові висновки про безпідставність віднесення ТОВ «Домобуд Інвест» до податкового кредиту та валових витрат сум, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року у даній справі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду 10 липня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2015 року призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні, про що повідомлено сторін належним чином.

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, проте в письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що винесення спірних податкових повідомлень-рішень є наслідком обґрунтованих та документально підтверджених висновків про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентом, а тому спірні рішення є правомірними.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області з 29 березня по 4 квітня 2013 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при взаємовідносинах із Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт №15/16-018/36010165 від 11 квітня 2013 року, згідно висновків якого ТОВ «Домобуд Інвест» порушено вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139, пункту 10 підрозділу 4 розділу ХХ Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на 80255 грн. за ІІ-ІV квартали 2011 року; пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що потягло за собою заниження податку на додану вартість на 24167 грн. за листопад 2011 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0000591602 із визначенням грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 24167 грн. і штрафних санкцій у сумі 6041,75 грн., №0000601602, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 80255 грн.

Підставою висновків про наявність порушень з боку позивача податкового законодавства, була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ».

Досліджуючи господарські відносини між вказаними підприємствами, судом встановлено, що у період з січня по грудень 2011 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» укладено два договори постачання матеріалів будівельного призначення.

Зокрема, 1 вересня 2011 року укладено договір №2/11, відповідно до умов якого продавець (ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ»), на підставі заявки покупця (ТОВ «Домобуд Інвест») зобов'язується передати у власність останнього матеріали будівельного призначення на суму 253 100 грн., а покупець - прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

На підтвердження виконання умов такого договору позивачем надано копії наступних документів:

- рахунок-фактура №163 від 5 вересня 2011 року у сумі 253100 грн.;

- видаткова накладна №163 від 5 вересня 2011 року;

- платіжне доручення №1 від 29 вересня 2011 року.

Також, 25 жовтня 2011 року між ТОВ «Домобуд Інвест» та ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» укладено договір про постачання матеріалів будівельного призначення №4/11 з аналогічними умовами, на засвідчення виконання якого надано копії таких документів:

- рахунок-фактура №СФ-0000031 від 17 листопада 2011 року у сумі 30000 грн.; видаткова накладна №РН-0000031 від 17 листопада 2011 року, податкова накладна №31 від 17 листопада 2011 року; платіжне доручення №7 від 17 листопада 2011 року;

- рахунок-фактура №СФ-0002602 від 26 жовтня 2011 року у сумі 30000 грн. (ПДВ 5000 грн.), видаткова накладна №РН-0002602 від 26 жовтня 2011 року, податкова накладна №2602 від 26 жовтня 2011 року, платіжне доручення №3 від 26 жовтня 2011 року;

- рахунок-фактура №СФ-0000016 від 9 листопада 2011 року у сумі 60000 грн. (ПДВ 10000 грн., видаткова накладна №РН-000016 від 9 листопада 2011 року, податкова накладна №16 від 9 листопада 2011 року, платіжне доручення №5 від 8 листопада 2011 року;

- рахунок-фактура №СФ-0000023 від 15 листопада 2011 року у сумі 25000 грн. (ПДВ 4166,67 грн., податкова накладна №23 від 15 листопада 2011 року; платіжне доручення №6 від 14 листопада 2011 року.

Окрім вказаних документів позивачем також надано товарно-транспортні накладні, копію договору оренди нерухомого майна на підтвердження наявності складських приміщень та докази використання придбаної продукції у власній господарській діяльності (договори підряду, акти приймання виконаних будівельних робіт).

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в п. 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані ТОВ «Домобуд Інвест», на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають встановленій законодавством формі.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних ТОВ «Домобуд Інвест» було зареєстрованим платником податку на додану вартість та мало свідоцтво платника такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту на підставі господарських операцій з ТОВ «Домобуд Інвест» підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні договори, податкові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «Домобуд Інвест» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у звязку з оплатою за роботи (послуги) контрагентам на виконання зобовязань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит та валові витрати.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 26 грудня 2012 року по справі № 1/2609/1026/12, яким визнано винною директора ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» - ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 (фіктивне підприємництво, підробка документів) Кримінального кодексу України. Вказаний вирок лише містить обставини того, що ОСОБА_1 погодилась стати засновником та директором ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» на користь третіх невстановлених осіб, які і здійснювали фактичне керування підприємством.

Суд звертає увагу на те, що Солом'янським районним судом міста Києва в результаті розгляду кримінальної справи № 1/2609/1026/12 не досліджувалось та не робилось висновків стосовно товарності господарських операцій ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» загалом, і з позивачем зокрема.

Між тим, відповідач, обґрунтовуючи висновок про безтоварність господарських операцій позивача з контрагентом, також, послалися на відсутність письмових заявок, на підставі яких здійснювалася поставка, обумовлених умовами договорів.

Натомість, зі змісту договорів №2/11 від 1 вересня 2011 року та 4/11 від 25 жовтня 2011 року не вбачається жодних застережень щодо здійснення покупцем замовлення саме у письмовій формі.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з ТОВ «ЕДВЕТАЙЗИНГ-ЕКСПЕРТ» в перевіряємий період.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього Кодексом адміністративного судочинства України обовязок і не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірних рішень.

Позивач же надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно завищення позивачем сум податкового кредиту з ПДВ та заниження податкових зобовязань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, то податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2013 року №0000601602, №0000591602 є протиправними та підлягають скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 128, 158 - 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 23 квітня 2013 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.