Постанова № 52514991, 30.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року 810/981/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі Ірпінська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.02.2015 №0000033172, №0000034172; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 №Ф-0000036172; рішення про застосування штрафних санкцій від 16.02.2015 №0000035172.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 30.01.2015 №127/173/НОМЕР_1 про порушення позивачем податкового законодавства з огляду на включення до складу витрат на послуги з охорони, комунальні послуги та не включенням до складу доходів суми коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок у банку.

Позивач стверджує, що всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, показники доходів та витрат сформовані правомірно, підтверджуються оформленими належним чином документами первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про оплату послуг та їх використання у власній нотаріальній діяльності.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а рішення, прийняті за результатами перевірки є законними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2015 відкрито провадження в адміністративній справі №810/981/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 29.09.2015, не зявились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Водночас матеріали справи містять клопотання сторін про розгляд справи за відсутності уповноважених представників.

Частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких обставин, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва ОСОБА_2 юстиції України від 17.11.2005 №6045 ОСОБА_1 має право займатись нотаріальною діяльністю. 22 червня 2007 року позивач зареєстрована як приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, що підтверджується реєстраційним посвідченням №653 від 22.06.2007.

У період з 31.01.2015 по 23.01.2015 посадовою особою Ірпінської ОДПІ на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок на перший квартал 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку платника податку, який проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 31.01.2015 №127/173/НОМЕР_1 (далі Акт перевірки) (т.1, а.с. 86-104), який містить висновки про порушення позивачем:

- пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження оподатковуваного (чистого) доходу в сумі 93903,43 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в сумі 15484,25 грн.;

- підпункту 3.3, 3.4, 3.5, 3.6, 3.10 пункту 3, пункту 12 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого ДПА України від 24.12.2010 №1025, зареєстрованого ОСОБА_2 юстиції України 30.12.2010 за №1425/18720 та підпункту «а» пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України в частині неналежного ведення книги обліку доходів і витрат за період з 01.01.2011 по 31.12.2013;

- абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 32584,50 грн. в частині заниження суми чистого доходу на 93903,43 грн.

На підставі Акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, Ірпінською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.02.2015:

- №0000033172, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб на суму 19355,31 грн., у тому числі 15484,25 грн. за основним платежем та 3871,06 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (т.1, а.с. 105);

- №0000034172, яким до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за порушення порядку ведення Книги обліку доходів і витрат;

Також Ірпінською ОДПІ відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 №Ф-0000036172 у розмірі 32584,50 грн. (т.1, а.с. 107) та прийнято рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.02.2015 №0000035172 на суму 6822,17 грн. (т.1, а.с. 108)

Не погоджуючись із вказаними рішеннями податкового органу позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись із даним позовом до суду.

Розглядаючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0000033172, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, суд виходив з наступного.

Як вбачається з Акта перевірки, у ході перевірки правильності визначення витрат, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи самозайнятої особи ОСОБА_1, було встановлено їх завищення на суму 40699,43 грн., у тому числі за 2011 рік на суму 14595,16 грн., за 2012 рік на суму 12587,15 грн., за 2013 рік на суму 13517,12 грн.

Виявлене порушення повязане з включенням до складу витрат за період з 2011 по 2013 рік вартості послуг, що не пов'язані з нотаріальною діяльністю, а саме: послуги з охорони майна та обслуговування пожежної сигналізації в сумі 28535,80 грн.; житлово-комунальні та інші послуги в сумі 7942,19 грн.; телекомунікаційні послуги в сумі 2113,83 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов у звязку з тим, що приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і використовується позивачем для здійснення нотаріальної діяльності знаходиться у житловому фонді та належить чоловікові ОСОБА_1 ОСОБА_3 При цьому, договір оренди на зазначене приміщення відсутній.

Крім того, перевіркою правильності визначення доходів, відображених у податкових деклараціях про майновий стан і доходи, встановлено його заниження на суму 53204,38 грн. у звязку з не включенням до складу доходів коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок №26208508066980 у ПАТ «Діамантбанк».

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнятою особою є платник податку, який провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до частини 4 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

У силу положень пункту 178.3 статті 178 Податкового кодексу України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

Отже, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено у ході перевірки, позивач здійснює нотаріальну діяльність у приміщенні, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Судом встановлено, що 10.08.2008 між ОСОБА_1 (орендар) та ОСОБА_3 (орендодавець) був укладений довір оренди, у силу якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування належну орендодавцю квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, площею 45,30 кв.м.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що орендоване приміщення надається у володіння та користування орендарю у якості офісу під нотаріальну контору.

За умовами договору строк оренди складає 11 місяців, але якщо сторони не висловили своєї волі щодо розірвання договору, останній продовжує свою дію на той же строк на тих самих умовах.

Відповідно до пункту 3.5 договору, на орендаря покладається обовязок оплачувати усі витрати, повязані з утриманням приміщення, у тому числі комунальні платежі, телефонний звязок, Інтернет.

Отже, зауваження податкового органу, що приміщення у якому позивач здійснює нотаріальну діяльність не належить самозайнятій особі ОСОБА_1 та використовується на безоплатній основі без складання договору оренди, спростовується матеріалами справи.

Щодо посилань відповідача в Акті перевірки на ту обставину, що приміщення за адресою АДРЕСА_2, площею 45,30 кв.м. належить до житлового фонду і не може використовуватись у якості офісу, суд звертає увагу на наступне.

Статтею 24 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головним управлінням юстиції ОСОБА_2 юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та акта про сертифікацію про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам. У заяві зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде займатися нотаріальною діяльністю.

Робоче місце (контора) приватного нотаріуса повинно розташовуватися в межах визначеного для нього нотаріального округу. Вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановлюються ОСОБА_2 юстиції України.

До заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності додаються: свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена копія; документ, що підтверджує право власності або право оренди на приміщення для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення, та його засвідчена копія.

Таким чином, реєстрація приватної нотаріальної діяльності можлива виключно за умови наявності у нотаріуса на праві власності або користування приміщення, яке відповідає вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, що підтверджується реєстраційним посвідченням №653 від 22 червня 2007 року. Відповідно до вказаного посвідчення адресою розташування робочого місця є: АДРЕСА_3.

Наказом ОСОБА_2 юстиції України від 12.06.1998 №36/5 затверджено Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням, зареєстрованим ОСОБА_2 юстиції України 12.06.1998 за №376/2816 (чинний на момент реєстрації приватної діяльності позивача) (далі Положення).

Пунктом 3 Положення передбачено, що робоче місце (контора) приватного нотаріуса має знаходитись у межах нотаріального округу, в якому приватний нотаріус здійснює нотаріальну діяльність.

Приміщення повинно забезпечувати дотримання нотаріальної таємниці, схоронність нотаріальних документів, печатки нотаріуса, спеціальних бланків нотаріальних документів та архіву нотаріуса, відповідати державним будівельним нормам для житлових будинків та нежитлових приміщень.

Згідно з пунктом 4 Положення, приміщення повинно використовуватись приватним нотаріусом на підставі відповідного документа про право власності, договору про оренду, договору позички або договору про співпрацю з іншим приватним нотаріусом.

Якщо приміщення розташоване в житловому будинку, робота приватного нотаріуса не повинна порушувати права громадян, які проживають у цьому будинку, чи перешкоджати здійсненню їх законних інтересів. Нотаріус зобов'язаний дотримуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572. У цьому випадку вхід до Приміщення повинен розташовуватися не вище другого поверху. Якщо Приміщення приватного нотаріуса розміщене в житловій квартирі, ця квартира повинна мати окремий вхід з вулиці. Ця вимога не застосовується, якщо Приміщення розташоване в нежитловому будинку.

Відтак законодавство щодо регулювання нотаріальної діяльності, чинне на момент реєстрації позивача як приватного нотаріуса, передбачало можливість здійснення нотаріальної діяльності у приміщеннях, віднесених до житлового фонду, у тому числі, в квартирах.

Більш того, Житловий кодекс України забороняє надавати приміщення у жилих будинках лише для потреб промислового характеру (стаття 6 Житлового кодексу України), проте не забороняє використовувати квартири для зайняття незалежною професійною діяльністю.

У свою чергу, Податковий кодекс України не ставить в залежність формування відповідних витрат, повязаних з утриманням приміщення та забезпечення його охорони до складу витрат, необхідних для провадження незалежної професійної діяльності із здійсненням такої діяльності виключно у приміщенні, що належить до нежитлового фонду.

ОСОБА_2 юстиції від 02.02.2006 №31-35/20 визначено перелік документально підтверджених витрат, пов'язаних з організацією роботи приватних нотаріусів.

Так, при оподаткуванні доходів приватних нотаріусів за звітний податковий період слід враховувати документально підтверджені обов'язкові витрати, пов'язані з організацією їх роботи, зокрема, користування приміщенням (оренда плата, платежі за надання комунальних послуг та інші обов'язкові платежі), яке є робочим місцем приватного нотаріуса (ст. 25 Закону України «Про нотаріат»); користування телефонним зв'язком; придбання канцелярського приладдя.

Згідно Узагальнюючої податкової консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженої наказом Державної податкової служби України від 24.12.2012 №1185, до витрат приватного нотаріуса можуть бути віднесені, зокрема:

- оренда робочого місця нотаріуса, у тому числі його поточний ремонт, обладнання пандусу для під'їзду інвалідів;

- технічне забезпечення діяльності робочого місця нотаріуса та його обслуговування: а) охоронна та пожежна сигналізація; б) металеві двері або металеві ролети; в) металеві грати, захисні ролети та броньована ударостійка плівка на вікнах; г) металеві шафи; д) вогнестійкий сейф; е) інформаційна вивіска; є) обслуговування технічного обладнання (комп'ютери, у тому числі їх програмне забезпечення, принтери, сканер, ксерокс, факс, телефон тощо); ж) підключення та користування мережею Інтернет без обмеження кількості провайдерів, включаючи мобільний Інтернет; з) телекомунікаційні послуги; и) меблі;

- витрати на придбання канцелярського приладдя (картонажі, архівні папки, твердий картон, канцелярський папір, технічні засоби для прошивання документів тощо);

- витрати на забезпечення збереження документів нотаріального діловодства.

Таким чином, за умови, що нотаріус здійснює свою діяльність у житловій квартирі, витрати, повязані з оплатою житлово-комунальних послуг, зокрема, послуги з утримання квартири та прибудинкової території, опалення, холодного та гарячого водопостачання і тепловідведення, є витратами, що безпосередньо повязані з нотаріальною діяльністю.

Крім цього, необхідність здійснення витрат на охорону майна, обслуговування пожежної сигналізації, телекомунікаційні послуги прямо передбачено положеннями Закону України «Про нотаріат» та Положенням про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності.

За таких обставин, врахування вказаних витрат при визначенні об'єкта оподаткування відповідає приписам статті 178 Податкового кодексу України і є правомірним.

Тому, висновок податкового органу про завищення позивачем витрат за період з 2011 по 2013 року на загальну суму 40699,43 грн. не ґрунтується на вимогах закону та спростовується доказами, наявними у матеріалах справи.

З приводу висновків податкового органу про заниження суми загального оподатковуваного доходу позивача у звязку з не відображенням в Книзі обліку доходів та витрат суми коштів, які надійшли на банківський рахунок, суд зауважує наступне.

Облік доходів та витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність ведуть у Книзі обліку доходів і витрат, форма та порядок ведення якої у період перевірки було врегульовано Порядком, затвердженим наказом ДПА України від 24.12.2010 № 1025 (втратив чинність 18.10.2013) (далі Порядок).

За змістом пункту 1 Порядку, фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Відповідно до пункту 3.3 Порядку у графі 3 щоденно відображається фактично отримана сума доходу від здійснення діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік. У разі необхідності реєстрації нової Книги протягом звітного року записи в ній продовжуються наростаючим підсумком, а попередня Книга залишається у самозайнятої особи.

Згідно з пунктом 3.4 Порядку до графи 4 записуються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, виконанням робіт та наданням послуг (номер, дата і назва документа). Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, товарно-транспортна та/або податкова накладна, платіжне доручення, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші розрахункові документи.

Пунктами 3.5 та 3.6 Порядку встановлено, що у графі 5 відображається загальна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, а в графі 6 відображається сума витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу.

Як пояснила позивач, з огляду на особливий порядок вчинення нотаріальних дій, кошти, які надійшли на розрахунковий рахунок №26208508066 у ПАТ «Діамантбанк» відображались у Книзі обліку доходів і витрат у день фактичного вчинення нотаріальної дії, а не у день фактичного надходження коштів. При цьому, зазначена обставина не спричинила виникнення різниці між сумою річного оподатковуваного доходу, вказаного у декларації про майновий стан і доходи та сумою доходу, зазначеної у книзі обліку доходів і витрат.

Водночас, податковий орган вважає, що не відображення грошових коштів у день їх фактичного надходження у книзі обліку доходів і витрат є свідченням того, що такі кошти (доходи) не брали участі при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету.

У ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем облік доходів здійснюється на підставі Реєстру для реєстрації нотаріальних дій, тобто датою обліку доходу була дата вчинення нотаріальної дії.

Загальні правила вчинення нотаріальних дій передбачені главою 4 Закону України «Про нотаріат».

Статтею 42 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів. Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.

За приписами статті 52 Закону України «Про нотаріат», кожна нотаріальна дія реєструється під окремим порядковим номером. Номер, під яким нотаріальна дія зареєстрована, зазначається на документі, що видається нотаріусом, чи в посвідчувальному написі. Запис у реєстрі є доказом вчинення нотаріальної дії.

Суд зазначає, що у ході співставлення даних оглянутого у судовому засіданні Реєстру для реєстрації нотаріальних дій, Книги обліку доходів і витрат та банківських виписок судом не було встановлено обставин, що свідчать про не внесення до книги обліку доходів і витрат відомостей про суми коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок.

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума чистого оподатковуваного річного доходу, вказана у податковій звітності позивача співпадає з загальними річними показниками Книги обліку доходів і витрат.

При цьому, записам у книзі обліку доходів і витрат про суми отриманого доходу кореспондують відповідні записи у Реєстрі для реєстрації нотаріальних дій.

Суд також зауважує, що у ході перевірки розбіжностей між сумою коштів, що надійшли на банківський рахунок позивача та сумою доходів, що були задекларовані позивачем у відповідний період, податковим органом також не встановлено, що також не заперечувалось представником відповідача.

Відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем математичного розрахунку доходів у декларації про майновий стан і доходів в контексті загальної суми коштів, що надійшли на розрахунковий рахунок позивача.

За таких обставин, викладений в Акті перевірки висновок податкового органу про заниження загального оподатковуваного доходу на суму 53204,38 грн., є необґрунтованим.

Беручи до уваги, що матеріалами справи спростовуються доводи відповідача про завищення позивачем витрат на суму 42807,04 грн. та заниження доходів на суму 53204,38 грн., податкове повідомлення-рішення Ірпінської ОДПІ від 16.02.2015 №0000033172 є протиправним та підлягає скасуванню.

Також, враховуючи, що позивач доходи та витрати у Книзі обліку відображав у спосіб, що не суперечить вимогам Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, суд не знаходить підстав для застосування до позивача штрафних санкцій. Тому, податкове повідомлення-рішення від 16.02.2015 №0000034172 також підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача в частині визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000036172 від 16.02.2015 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000035172 від 16.02.2015, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо не донарахування та несплати позивачем до бюджету єдиного внеску на загальну суму 32584,50 грн. ґрунтуються на твердженні про заниження позивачем задекларованого показника загального оподатковуваного доходу на суму 93903,43 грн.

Оскільки у ході судового розгляду висновки податкового органу про завищення позивачем витрат на суму 40699,43 грн. та про заниження доходів на суму 53204,38 грн. не знайшли свого підтвердження, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000036172 від 16.02.2015 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000035172 від 16.02.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Водночас, докази подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані. Оскільки жодних клопотань з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено судові витрати компенсації не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України від 16.02.2015 №0000033172 та №0000034172.

Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.02.2015 №Ф-0000036172 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 16.02.2015 №0000035172.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Постанову виготовлено у повному обсязі та підписано 30.09.2015.