Постанова № 52514638, 07.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року о/об 14 год. 39 хв.Справа № 808/2801/15 ПР/808/37/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Гудименко Я.А., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення

до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя

про визнання протиправними та скасування розрахунку,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення (надалі позивач, Запорізька філія Концерну РРТ) до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області (надалі відповідач, УПФУ в Пологівському районі Запорізької області), у якому позивач просить суд: визнати протиправними та скасувати розрахунок №507 фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з квітня 2015 року, складений ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області.

У позові позивач зазначив, що 24.04.2015 на адресу позивача надійшов Розрахунок №507 фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з квітня 2015 року. Згідно з вказаним розрахунком Запорізька філія Концерну РРТ повинна відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_2. Позивач вважає, що розрахунок не підлягає сплаті та має бути скасований з наступних підстав. ОСОБА_2 працював на підприємстві позивача з 12.12.1979 по 09.11.1987. Запорізька філія Концерну РРТ 18.07.2012 видала ОСОБА_2 довідку №376/10 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, про те, що з 12.12.1979 по 09.11.1987 (7 років 10 місяців 28 днів) ОСОБА_2 працював повний робочий день за професією електромонтера і виконував роботи з обслуговування СВЧ генераторів. Зазначена професія включена до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Робота за цією професією дає ОСОБА_2 право на призначення пільгової пенсії відповідно до ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Закон України «Про пенсійне забезпечення» набув чинності з 01.01.1992. Посилаючись на приписи п.3 «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого 18.11.2005 Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, та п.20 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого 12.08.1993 постановою Кабінету Міністрів України №637, позивач наполягає на тому, що надаючи довідку ОСОБА_2, позивач визначив його право на пенсію за ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прямо зазначивши, що професія, за якою працював ОСОБА_2, дає йому право на отримання пільгової пенсії за Списком №2 (розділ XXXI «Зв'язок»), затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Як вбачається з викладеного вище, ОСОБА_2 мав на день введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» більше половини стажу на зазначених вище роботах. У період роботи ОСОБА_2 чинним був Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Список №2, згідно з яким пільгова пенсія призначається на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.1994 №162, а порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442. Таким чином, законодавчі акти, відповідно до яких відбувається призначення пенсій на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», набули чинності після набуття ОСОБА_2 пільгового стажу на підприємстві позивача. Звідси, на думку позивача, підстави для призначення ОСОБА_2 пенсії на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відсутні. Виходячи з викладеного, розрахунок №507 складено відповідачем та направлено на адресу Запорізької філії позивача без належних правових підстав, тому не підлягають оплаті. Розрахунок №507 складено ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, але направлені на адресу Запорізької філії Концерну РРТ ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.

Позивач, повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи у судове засідання не прибув. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув. Подав до суду письмові заперечення, в яких, зокрема, зазначив, що для підтвердження права працівників на пільгову пенсію органами Пенсійного фонду приймаються уточнюючі довідки підприємств, передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, де зазначається період роботи, що зараховується до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи та інше. При цьому, відповідно до п.3 «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого 18.11.2005 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383, для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. Відповідач посилаючись на приписи п.6.2, п.6.4 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої 19.12.2003 постановою правління Пенсійного фонду України №21-1, зокрема, зазначає, що згідно з протоколом від 23.01.2013 №433 колишньому працівнику позивача ОСОБА_2 у віці 55 років з 19.11.2012 призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Загальна кількість стажу за списком №2 пенсіонера становить 15 років 00 місяців 14 днів (стаж набутий за період роботи у ПАТ «Запорізькій абразивний комбінат» 7 років 01 місяць 16 днів та у позивача 7 років 10 місяців 26 днів), що дає право на зниження пенсійного віку, встановленого для чоловіків (60 років) на 5 років. Для призначення пенсії ОСОБА_2 позивачем надана уточнююча довідка від 18.07.2012 №376/10, яка підтвердила його зайнятість повний робочий день у період з 12.12.1979 по 09.11.1987 на роботах, що дають право на пенсію на пільгових умовах. Розмір плати з квітня 2015 року на виплату та доставку пенсії ОСОБА_2, що повинен щомісяця вносити позивач, був визначений відповідачем у Розрахунку від 14.04.2015, який за вих.№2966/02 направлений до УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя. Частка плати позивача з урахуванням стажу набутому на ньому, що дає право на зниження пенсійного віку, становить 42,98% від розміру загальних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії його колишньому працівнику. Позивачем було оскаржено до суду правомірність дій відповідача щодо призначення пенсії ОСОБА_2 на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №808/5452/13-а у задоволенні позову відмовлено. 10.03.2015 ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №808/5452/13-а залишено без змін. Таким чином, ця постанова набрала законної сили.

Відповідачем подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання не прибув. Подав до суду письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначив, що відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює порядок призначення пільгових пенсій. Вказана норма делегує Пенсійному фонду повноваження з виплати пільгових пенсій до створення професійних та корпоративних фондів, а також у частині відшкодування пенсій, зокрема призначених відповідно до п.«б» ст.13 Закону «Про пенсійне забезпечення», відсилає до раніше чинного законодавства. До вступу в дію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України керувався, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1992 №1788-ХІІ та Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 27.06.1997 №400/97-ВР. Відповідно до абз.4 п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана норма внесена до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» згідно з п.1 Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» від 17.02.2000 №1461-III (далі - Закон №1461). Окрім того, п.1 ст.2 розділу І Закону України №1461 встановлює ставку збору у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацами третім і четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону (мається на увазі Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування»). На підставі розділу II Закону №1461 частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виключено. Вказана норма передбачала обов'язок відшкодування пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Тобто після виключення ч.2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у 2000 році і до вступу в дію з 01.01.2004 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» діюче на той час законодавство не передбачало обов'язку підприємств, установ та організацій відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій. Навпаки, норма щодо покриття витрат по пільговим пенсіям не була виключена із законодавства остаточно, її законодавець лише перемістив із Закону України «Про пенсійне забезпечення» у Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» і почав розглядати як одну із ставок названого збору. Оскільки збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до обов'язкових платежів і законодавчо встановлено обов'язок його сплати, то, відповідно, до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було передбачено і обов'язок відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», як однієї з його ставок. Окрім того, до вступу в законну силу Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування регулювався «Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України», затвердженою 03.06.1999 постановою правління Пенсійного фонду України №4-6, зареєстрованою 05.07.1999 в Міністерстві юстиції України за №436/3729, та «Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України», затвердженою 19.10.2001 постановою правління Пенсійного фонду України №16-6, зареєстрованою 29.11.2001 в Міністерстві юстиції України за №998/6189, які втратили чинність. На теперішній час діє «Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затверджена 19.12.2003 постановою правління Пенсійного фонду України №21-1, зареєстрована 16.04.2004 у Міністерстві юстиції України за №64/8663, в якій збережено порядок відшкодування пільгових пенсій, встановлений попередніми Інструкціями. Відповідно до пп.6.1 п.6 Інструкції №21-1, відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для підприємств, установ й організації, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Тобто обов'язок відшкодування пільгової пенсії, зокрема, за списком №2 передбачено як законодавством, що діяло до 01.01.2004, так і законодавством, що діє сьогодні. У зв'язку з тим, що Концерн РРТ є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на підставі наведених вище норм у нього є обов'язок відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії пенсіонерам, які отримали пільговий стаж за списком №2, працюючи на вказаному підприємстві. Позивач надав пенсіонеру ОСОБА_2 довідку про підтвердження пільгового стажу, чим визнав його право на призначення пільгової пенсії. Фактів, викладених у довідці, позивач не оспорив. У зв'язку з досягненням встановленого законодавством віку ОСОБА_2 була призначена пільгова пенсія по п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». З цього моменту у Запорізької філії Концерну РРТ виник обов'язок відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсії вказаному пенсіонеру.

Представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача подано до суду клопотання про розгляд справи за її відсутністю.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.4 ст.128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зясував наступне.

Згідно з п.1.7, п.1.9 «Положення про Запорізьку філію Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення» філія не є юридичною особою, її місцезнаходженням є: 69057, м.Запоріжжя, вул.Олександра Матросова, буд.24-А (а.с.46-55).

Запорізька філія Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення має ідентифікаційний код 34927037, організаційно-правова форма філія (інший відокремлений підрозділ), без права юридичної особи (а.с.56).

Концерн радіомовлення, радіозвязку та телебачення є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», а також платником страхових внесків відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Відповідач перебуває на обліку в ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя.

Зясовано, що колишньому працівнику Запорізька філія Концерну РРТ: ОСОБА_2 призначено пенсію на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Судом досліджено Довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (вих.№376/10 від 18.07.2012), в якій зазначено, що ОСОБА_2 за період з 12.12.1979 по 09.11.1987 працював повний робочий день за посадами, передбаченими Списком №2 у позивача 7 років 10 місяців 28 днів (а.с.28).

Згідно з п.«б» ч.1 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (у редакції, чинній на момент виходу ОСОБА_2 на пенсію) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від міста останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначено, що порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається статтею 100 даного Закону.

Згідно з ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Відповідно до п.8. «Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах», затвердженого 18.11.2005 наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються «Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах» і «Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных раз мерах», затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.56 №1173.

Згідно матеріалам справи, пенсія призначена ОСОБА_2 після введення у дію Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Звідси, позивач дійшов хибної думки про відсутність підстав для призначення ОСОБА_2 пенсії на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.1 ст.72 КАС України).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №808/5452/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2015, у задоволенні позову Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення про: визнання протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язання ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області призначити ОСОБА_2, пенсію за віком на пільгових умовах на підставі ст.100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з тяжкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, з дати звернення за призначенням пенсії відмовлено у повному обсязі (а.с.162-164).

У Постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 у справі №808/5452/13-а, яка набрала законної сили, зокрема, зазначено: «… відповідно до Акту №384 від 04.12.2012 зустрічної перевірки факту пільгової роботи, підписаного, як представником пенсійного фонду, так і представником позивача, у результаті проведеної перевірки встановлено, що гр.ОСОБА_2 працював з 12.12.1979 по 09.11.1987 в якості електромонтера РРС м.Пологи по обслуговуванню СВЧ генераторів. Документи, а саме: наказ №49-к від 05.12.1979; наказ №137-к від 09.11.1987; штатний розклад; посадові інструкції; паспорти по обслуговуванню обладнання; відомості по нарахуванню заробітної плати; особова картка ф.№Т-2 у якій всі записи відповідають записам у трудовій книжці, надані у повному обсязі …».

Крім того, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.05.2015 у справі №808/3002/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.08.2015, відмовлено у задоволенні позову Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення в особі Запорізької філії Концерну радіомовлення, радіозвязку та телебачення до ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя про визнання протиправним та скасування розрахунку №198 фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 2014 року, складений ОСОБА_1 Пенсійного фонду України в Пологівському районі Запорізької області (а.с.168-171).

Адміністративними судами у межах справи №808/3002/14, як вбачається із судових рішень по справі №808/3002/14, вирішений спір за аналогічними позовними вимогами за участю таких же учасників адміністративного процесу, але щодо іншого «Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Позивач не надав до суду доказів протиправності дій УПФУ в Пологівському районі Запорізької області при призначенні ОСОБА_2 пенсії на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Вказана пенсія виплачується пенсіонеру ОСОБА_2 Доказів зворотного позивач документально не довів.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»).

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»).

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом, а саме відповідно до норм Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» (п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»).

Згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обовязкове державне пенсійне страхування є, зокрема, субєкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, бюджетні, громадські та інші установи та організації, обєднання громадян та інші юридичні особи.

Як зазначено у п.1 ст.2 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування», для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до п.1 ст.4 Закону України «Про збір на обовязкове державне пенсійне страхування» на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону: 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Виходячи з наведених норм, відповідач, як юридична особа, є платником збору на обовязкове державне пенсійне страхування.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Аналогічно визначається поняття страхових внесків «Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663 (далі «Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»).

Отже, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди осіб, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, суми відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах таким особам, сплачуються як збір на обовязкове державне пенсійне страхування і відносяться до страхових внесків за визначенням, наведеним у Законі України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».

Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначений главою 6 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України».

Як ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», так і пп.2.1.1 п.2.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» визначено перелік роботодавців, що є страхувальниками, якими, зокрема, є: підприємства, установи, організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки та політичні партії, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи, які використовують працю фізичних осіб, на умовах трудового контракту, або на інших умовах, передбачених законодавством або за договорами цивільно-правового характеру.

Згідно з п.6.1 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень цього Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій (п.6.4 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України»).

Відповідно до п.6.7 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

Позивачем та відповідачем надано до суду «Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року №507» (вих.№2966/02 від 14.04.2015), який був надісланий позивачу (а.с.27, 161).

У суду не викликає зауважень пропорційність суми відшкодування відпрацьованому ОСОБА_2 стажу у позивача на роботі із шкідливими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем дотримані наведені приписи нормативно-правових актів щодо складання та направлення позивачу «Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року №507» (вих.№2966/02 від 14.04.2015).

Крім того, позивачем не доведено, що «Розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року №507» (вих.№2966/02 від 14.04.2015), складений відповідачем, за своїм змістом та формою є рішенням субєкта владних повноважень, яке тягне за собою настання певних правових наслідків щодо прав та інтересів позивача або покладає на нього певні обовязки.

Аналогічна правова позиція викладена і в ОСОБА_3 адміністративного суду України вих.№984/12/13-13 від 16.07.2013 в якому, зокрема, зазначено, що «… визначення органами Пенсійного фонду України розміру сум до відшкодування та надіслання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не тягнуть за собою безспірне стягнення вказаних у розрахунках сум. Ці суми стягуються у судовому порядку. У звязку з цим відповідач у справі має право надати заперечення проти такого розрахунку при розгляді справи щодо стягнення сум на підставі розрахунків. Відповідно суд зобовязаний вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є актами індивідуальної дії, у звязку з чим не можуть бути окремим предметом оскарження в адміністративній справі …» (а.с.9).

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, довів правомірність складання та направлення позивачу «Розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до п.«б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з квітня 2015 року №507» (вих.№2966/02 від 14.04.2015), дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Платіжним дорученням №1024 від 21.05.2015 позивачем сплачено судовий збір у сумі 73 грн. 08 коп. (а.с.25).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 94, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 07.10.2015.

Суддя О.О. Прасов