Постанова № 52514528, 29.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року (12 год. 00 хв.)Справа № 808/6036/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Стратулат С.В.,

представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Мотор Січ до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2015 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (далі позивач, ПАТ «Мотор Січ») до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС України (далі відповідач, СДПІ з ОВП в м. Запоріжжі МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_1 від 13.08.2015, № НОМЕР_2 від 13.08.2015 в сумі 398889 грн.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акту перевірки № 6/28-04-48-00/14307794 від 29.07.2015, за наслідками проведеної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з ПВКП «Апрель» (код 31182860). Відповідач зазначив, що під час перевірки позивачем порушено вимоги п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України та завищено суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по взаємовідносинам з ПВКП «Апрель» за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 на загальну суму 1 116 074 грн., а також п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України та завищено суму податкового кредиту у розмірі 266 241,00 грн. На підставі вище викладеного вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом у порядку встановленому чинним законодавством, а тому підстави для їх скасування відсутні. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В період з 23.06.2015 по 28.07.2015, на підставі направлень № № 216,217,218 від 19.06.2015, СДПІ з ОВП в м. Запоріжжі МГУ ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку платника податків - ПАТ «Мотор Січ» на предмет дотримання вимог податкового законодавства під час проведення господарських операцій з ПКВП «Апрель» за періоди з жовтня 2012 року по лютий 2015 року, за результатами якої складено акт № 6/28-04-48-00/14307794 від 29.07.2015.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем вимог:

п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9, п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України , в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 207 424 грн., у тому числі: за 2012 рік в сумі 23 084 грн.; за 2013 рік в сумі 61 435 грн.; за 2014 рік в сумі 122 905 грн.

абз. «б» пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 п. 200.3 абз. «а» п. 200.4 ст. 200 (в редакції до 01.01.2015) та п. 200.1 абз. «б» п. 200.4 ст. 200 (в редакції з 01.01.2015) Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування у сумі 266 241 грн., в тому числі: жовтень 2012 року - 21 985 грн., серпень 2013 року -14 071 грн., жовтень 2013 року - 8 107 грн., листопад 2013 року - 16 261 грн., грудень 2013 року - 26 231 грн., лютий 2014 року -18 076 грн., березень 2014 року -12 385 грн., квітень 2014 року - 19 397 грн., червень 2014 року - 43 213 грн., вересень 2014 року - 23 414 грн., листопад 2014 року - 20 076 грн., січень 2015 року 315 грн., лютий 2015 року - 42 710 грн.

пп. 4.3 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджено наказом МФУ № 1492 від 25.11.2011, зареєстр. в Мінюсті України 20.12.2011 за № 1490/20228; пп. 3 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на вдану вартість, затверджено наказом МФУ № 678 від 13.11.2013, зареєстр. в Мінюсті України 11.12.2013 за № 2094/24626 та пп. 3 п. 4 розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з матку на додану вартість, затверджено наказом МФУ № 966 від 23.09.2014, зареєстр. в Мінюсті країни 14.10.2014 за № 1267/26044, в результаті чого завищено показник р. 14.1 (декларацій з ПДВ) «обсяг придбання на митній території України товарів/послуг з метою їх використання не в господарській діяльності» на суму 5 407 780 грн., в т.ч.: серпень 2012 року -213 917 грн., вересень 2012 року 145 278 грн., жовтень 2012 року 141 398 грн., грудень 2012 року 380 658 грн., січень 2013 року 217 688 грн., лютий 2013 року 226 320 грн., березень 2013 року 180 785 грн., квітень 2013 року 271 792 грн., травень 2013 року 179 399 грн., серпень 2013 року 388 235 грн., вересень 2013 року 493 619 грн., жовтень 2013 року 181 015 грн., листопад 2013 року - 215 120 грн., лютий 2014 року 259 494 грн., березень 2014 року 262 203 грн., квітень 2014 року 444 542 грн., червень 2014 року 236 777 грн., липень 2014 року 180 130 грн., вересень 2014 року 280 277 грн., листопад 2014 року 133 343 грн., лютий 2015 року 375 790 грн.

На підставі акту перевірки № 6/28-04-48-00/14307794 від 29.07.2015, СДПІ з ОВП в м. Запоріжжі МГУ ДФС винесені податкові повідомлення-рішення від 13.08.2015:

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 266 241 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 133 120,50 грн.;

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем 207 424 грн. та за штрафними (фінансовими) санкції 103 712 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями № НОМЕР_1 від 13.08.2015, № НОМЕР_2 від 13.08.2015 в сумі 398889 грн., позивач звернувся до суду із вимогами про їх скасування.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Підставами для вищенаведених висновків та прийнятих на їх основі спірних податкових повідомлень-рішень, відповідно акту перевірки, є наявність у ПКВП «Апрель» господарських взаємовідносин з підприємствами, що мають ознаки здійснення фіктивної господарської діяльності та негативна інформація про зазначеного платника податків в базах даних податкового органу. Окрім того, проведеними податковим органом розрахунків трудомісткості наданих позивачеві ПКВП «Апрель» послуг та співставленням таких розрахунків з наявною в звітності 1-ДФ ПКВП «Апрель» штатної кількості працівників не підтверджується наявність трудових ресурсів у зазначеної підрядної організації виконувати будівельні роботи.

Також, як зазначили представники відповідача, за даними ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя, де перебуває на обліку ПВКП «Апрель», встановлено що на адресу ПВКП «Апрель» виписані податкові накладні у відповідних періодах підприємствами ТОВ «Анкей», ПП «Рембудкомплект-плюс», ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «Снінвест», ТОВ «ТДТП», ТОВ «Капітал Хауз», ТОВ «Укртрейдбуд», ТОВ «Старт-ТАП», ТОВ «Івнс-трейд», ТОВ «Легардо-груп», ТОВ «Ротмент», ТОВ «Алінсо» з номенклатурою поставки аналогічною номенклатурі, наведеної в податкових накладних, виписаних на адресу АТ «Мотор Січ».

Відповідно до п.44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платник податків зобов'язаний вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п. 2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 з урахуванням п.2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 за № 168/704 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, первинні документи, для надання юридичної сили і доказовості повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та відповідати нормам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996-ХІУ (із змінами та доповненнями).

Будь-які документи (у тому числі договори, акти, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Так, податковим органом в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки можна зробити висновок, що АТ «Мотор Січ» ремонтно-будівельні послуги від ПВКП «Апрель» не отримував, тому відповідні первинні документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право платника податків на витрати. Взаємовідносини АТ «Мотор Січ» з ПВКП «Апрель» не підтверджені відповідними первинними документами та не відповідають задекларованим даним учасників цієї господарської операції.

Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та витрат.

Таким чином, податковий орган в акт перевірки зазначає, що перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із постачальником ПВКП «Апрель» за перевіряємий період.

З такими висновками, викладеними у акті перевірки суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно з п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, до складу витрат, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку відносяться «витрати не підтверджені відповідними розрахунковими документами, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем з ПВКП «Апрель» укладено договори на здійснення будівельних робіт, що полягають у капітальному ремонті низки об'єктів нерухомості, які як належать на правах власності позивачеві, так і є об'єктами соціальної інфраструктури. Висновки податкового органу ґрунтуються на інформації щодо придбання таких послуг самим підрядником у низки інших підприємств, а саме: ТОВ «Будбізнеспром-Т», ТОВ «Страт-ТАП», ТОВ «Укртрейдбуд», ТОВ «Кепітал Хауз», ТОВ «Снінвест» та інш. Податковий орган на сторінках 11-35 акту перевірки детально аналізує трудомісткість будівельно-монтажних робіт по кожному договору, та наводить інформацію, отриману від податкових інспекцій, в яких зареєстровані субпідрядники, про кількість штатних працівників та наявність основних засобів. На підставі такого аналізу та даних щодо субпідрядників, представниками податкового органу сформовано висновок про неможливість реального виконання ПВКП «Апрель» зазначеного в первинних документах обсягів робіт. На підставі чого позивачеві зменшено податковий кредит та (як наслідок) бюджетне відшкодування, та витрати, що враховуються у зменшення оподатковуваного прибутку.

У судовому засіданні представником позивача пояснено, що на підтвердження факту здійснення господарських операцій позивачем під час проведення перевірки надано усі первинні документи, що передбачено чинним законодавством в разі приймання будівельних робіт (усі вони описані податковим органом в додатку до акту перевірки) та копії містяться в матеріалах справи.

Окрім того, з метою підтвердження факту присутності на об'єктах підприємства осіб, що виконували роботи від імені ПВКП «Апрель» позивачем у в матеріали справи надано листи та службові записки відповідальних осіб щодо оформлення перепусток та отримання дозволів на в'їзд та виїзд транспорту підрядника на територію підприємства, а також внос/винос необхідного інструменту.

Представником позивача у судовому засіданні зазначено, що оскільки згідно регламенту підприємства відповідальність за дотримання сторонніми працівниками правил техніки безпеки та вимог трудового розпорядку покладається на сторону, з якою такі працівники уклали трудовий договір чи іншим чином оформили відносини, у позивача не має ані обов'язку, ані підстав щодо контролю за дотриманням вимог законодавства щодо офіційного працевлаштування таких осіб.

З огляду на такі обставини суд зазначає, що використання в якості аргументу доказування порушень з боку відповідача інформації про відсутність трудових ресурсів у підрядної організації та її субпідрядників є неправомірним, оскільки така інформація повинна бути предметом розслідування та перевірок правомірності та законності господарської діяльності таких організацій, аж ніяк ні споживача послуг. Також судом встановлено, що данні податкового органу про наявність претензій щодо завищення податкового кредиту самим ПКВП «Апрель», які містяться в матеріалах перевірки ДПІ в Шевченківському районі м. Запоріжжя та оформлені відповідним актом перевірки та податковими повідомленнями рішеннями не є узгодженими, оскільки оскаржуються ПКВП «Апрель» в судовому порядку відповідно статті 56 Податкового кодексу в ході розгляду справи № 808/1857/15.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п.198.3. Статті 198 ПКУ «Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.»

При цьому датою виникнення права на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПКУ є дата події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно п. 201.1. статті 201 ПКУ, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. (п. 201.4 ст. 201 ПКУ).

Щодо формування витрат по податкових деклараціях з податку на прибуток, слід зазначити, що відповідно до п. 138.2. ст. 138 ПКУ, вони визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків витрат, обовязковість ведення яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі №1936/11/13-11 від 01.11.2011 з приводу відсутності або недоліків деяких первинних документів зазначив, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Взагалі в акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності між АТ «Мотор Січ» та його постачальників пов'язується податковим органом лише з обставинами діяльності третіх осіб по ланцюгу постачання, які безпосередньо до позивача жодного відношення не мають, що є неприпустимим як за законодавством України так і міжнародними нормами.

Зокрема, ст. 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

В свою чергу Податковий кодекс України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Аналізуючи положення ст.ст.: 54, 58, 76, 86 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №985, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає в тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомлення-рішеннях.

Проте в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагента позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про фіктивність правочинів та їх вчинення без мети реального настання правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України».

Таким чином, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми постачальниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

З огляду на викладене вище, суд доходить до висновку, що висновки акту перевірки є недоказовими, необґрунтованими та такими, що не можуть бути покладені в основу прийняття рішень за наслідками перевірки.

Згідно із ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно із ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адіністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13 серпня 2015 року, - повністю.

3.Визнати протиправними та частково скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 13 серпня 2015 року в сумі 398889 грн.

4. Присудити на користь Публічного акціонерного товариства Мотор Січ (код ЄДРПОУ 14307794) здійснені судові витрати у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

СуддяЮ.В.Калашник