Постанова № 52514489, 13.10.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2015 року м.Житомир справа № 806/3102/15

час прийняття: 16 год. 11 хв. категорія 8.3.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Павлюк В.О.,

за участю: представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІНКО-ФУД" до Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІНКО-ФУД" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області № НОМЕР_1 від 06 серпня 2015 року про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 203160, 00 грн. основного платежу і 101580, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що господарські операції по взаємовідносинам з ПП "Абсолют Транс" повністю підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, що надавали йому, згідно з вимогами податкового законодавства, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у січні-березні 2015 року.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю і просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог. Пояснила, що оспорюване податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає, оскільки прийняте на підставі обгрунтованих висновків перевірки про завищення податкового кредиту в загальній сумі ПДВ 203160, 00 грн. за січень-березень 2015 року у зв'язку з відсутністю належного документального підтвердження господарських операцій з ПП "Абсолют Транс" та його фіктивністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що під час проведеної працівниками Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області позапланової документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім ІНКО-ФУД" з питань достовірності визначення суми податкового кредиту з податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ПП "Абсолют Транс" за період з 01 січня по 31 березня 2015 року виявлено порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на 203160, 00 грн., в тому числі: за січень 2015 року - 99130, 00 грн., лютий 2015 року - 16075, 00 грн., березень 2015 року - 87955, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 925/22-00/38745831 від 21 липня 2015 року (а.с. 16-24 том 1).

На підставі вказаного акта контролюючим органом 06 серпня 2015 року прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06 серпня 2015 року про збільшення Товариству суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на 203160, 00 грн. основного платежу і 101580, 00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с. 25 том 1).

Як зазначено в акті (а.с. 19-22 том 1), під час проведення перевірки посадовими особами підприємства були надані первинні документи щодо фінансово-господарських взаємовідносин з ПП "Абсолют Транс", а саме: договір, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, які містять ознаки дефектності, та є такими, що оформлялися з метою, спрямованою на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Відповідно до інформаційної бази Державної фіскальної служби України, ПП "Абсолют Транс" перебуває у стані 9 - "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням".

Бердичівською ОДПІ отримано від ГУ ДФС у Житомирській області матеріали щодо відпрацювання контрагентів - суб'єктів "фіктивного" підприємництва, де зазначено, що ПП "Абсолют Транс" зареєстроване (перереєстроване) на недійсні (втрачені, загублені) і підроблені документи.

Також перевіркою встановлено, що в товарно-транспортних накладних містяться недоліки: не заповнені графи "Пункт розвантаження" і "Відпуск за довіреністю вантажоодержувача".

В результаті вказаного встановлено, що надані документи, є дефектними і свідчать про те, що фактичне надання послуг ПП "Абсолют Транс" не відбулося, має місце факт невиконання договірних зобов'язань.

З такими висновками контролюючого органу суд не погоджується з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України (пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України).

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що 01 жовтня 2014 року між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством "Абсолют Транс" (Виконавець) укладено договір № 0110-3 про транспортно-експедиційне обслуговування (а.с. 27-29 том 1), за умовами якого Замовник замовляє, а Виконавець зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги з перевезення товару, продукції Замовника (в тому числі, але не виключно, ковбасних виробів, м'ясопродуктів, м'яса, продуктів харчування, іншої сировини тваринного походження та ін.) згідно із заявкою Замовника.

Вартість послуг узгоджується сторонами в ОСОБА_1 виконаних робіт при виконанні кожного окремого замовлення.

Розрахунок за цим Договором здійснюється в безготівковій формі згідно з актами виконаних робіт після надання Виконавцем Замовнику оригіналів товарно-транспортної, видаткової накладних з відмітками про отримання протягом 2 банківських днів з моменту отримання передбачених цим пунктом документів.

Про виконання зазначених договірних зобов'язань свідчать акти прийняття-здачі виконаних робіт, договори-заявки, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, податкові накладні (а.с. 31-175 том 1), копія витягу з журналу обліку виїзду автотранспорту, завантаженого продукцією з території підприємства (а.с. 195-250 том 1, а.с. 1-112 том 2).

При цьому суд зазначає, що юридичним фактом, який породжує право платника на формування податкового кредиту, є реальність господарської операції, а тому, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного.

Одним із етапів встановлення обґрунтованості права платника податку на формування податкового кредиту і визначення розміру грошового зобов'язання по податку на додану вартість є встановлення факту здійснення господарської операції шляхом дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договорів, актів виконаних робіт, документів про перевезення, зберігання товарів тощо. Відсутність належних первинних документів може свідчити про нездійснення самих господарських операцій. Крім того, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на формування розміру податкового кредиту; добросовісність цього платника податку, яка полягає у відповідності вчинених господарській операцій меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на віднесення сплачених коштів до складу кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як на одну з підстав необгрунтованого формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за січень-березень 2015 року контролюючий орган посилається на окремі недоліки товарно-транспортних накладних.

Слід зазначити, що підтвердження отримання позивачем послуг товарно-транспортними накладними не є визначальною умовою для отримання права на податковий кредит, оскільки законодавчі норми не ставлять в залежність наявність чи відсутність транспортної документації з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість.

Крім того, товарно-транспортні накладні не відносяться до документів суворої звітності та не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».

Також окремий недолік первинного документа сам по собі не може бути безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, тобто позбавлення цього документа сили звітного податкового документа, а відтак платника податків права на формування податкового кредиту.

Доказів щодо нікчемності договору № 0110-3 від 01 жовтня 2014 року та рішень суду про визнання його таким відповідачем не надано. Не надано також відповідачем як суб'єктом владних повноважень і доказів щодо умислу укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також припинення підприємницької діяльності контрагента.

Згідно із статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України).

Також Податковий кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника права на формування податкового кредиту від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього субєкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Податковим кодексом України або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено будь-яких обмежень, ніж наявність належним чином оформлених первинних документів, не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 203160, 00 грн. з вартості наданих Приватним підприємством "Абсолют Транс" транспортно-експедиційних послуг, тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість по таким господарським операціям є необґрунтованим.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все викладене вище, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області № НОМЕР_1 від 06 серпня 2015 року прийняте з порушенням норм податкового законодавства, а тому позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Житомирській області № НОМЕР_1 від 06 серпня 2015 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 19 жовтня 2015 р.