Постанова № 52514475, 01.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року (16 год. 05 хв.) Справа № 2а-0870/10946/11 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2011 року 24.11.2011 Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі ПАТ «Мотор Січ», позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби (далі СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі, відповідач), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.05.2011 №0001250802 та №0001260802.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема, вказують, що порушення, вчинені на думку податкового органу постачальниками позивача і по ланцюгу контрагентами постачальників позивача, використовуються в якості підстави звинувачення саме позивача в недотриманні ним вимог податкового законодавства. Покладення відповідальності за дії третіх осіб (контрагента і його постачальників по ланцюгу) на позивача свідчить про запровадження податковим органом колективної відповідальності за порушення податкового законодавства, що суперечить вимогам ст. 61 Конституції України. Зазначають, що його контрагенти ТОВ «Річбуд», ТОВ «Торговий дім Інвестресурс», ТОВ «Юкун», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «ЗМТК», ТОВ «МеталТехГруп», ПП «Метал-Приватсервіс Груп», ПП «Віза-Сервіс», ПП «Спецбудкомплект-плюс», ТОВ «ТД»«Технол», ТОВ «Електротехснаб» на момент вчинення господарських операцій з позивачем, мали не анульоване свідоцтво платників податку на додану вартість та були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі. Облік операцій з вказаними контрагентами здійснювався товариством на підставі первинних документів, що підтверджують придбання товарів і послуг, сплату на користь контрагента коштів та отриманих податкових накладних. Первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст. 44 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак є належними та допустимими доказами реальності вчинення господарських операцій. Вважають що податковий орган в обґрунтування правомірності винесених податкових повідомлень-рішень не надав жодного належного і допустимого доказу нереальності або фіктивності вчинення позивачем господарських операцій з безпосередніми постачальниками, переліченими в акті перевірки, зокрема, вироків суду про притягнення посадових осіб підприємств до кримінальної відповідальності з підстав встановлення в їх діях складу злочину при вчиненні господарських операцій; рішень суду про визнання договорів позивача з переліченими в акті контрагентами фіктивними, удаваними, недійсними, чи рішень суду про застосування наслідків нікчемного правочину; даних проведеної у позивача інвентаризації, дослідженні технологічного процесу і документів складського обліку. Окрім того позивач обґрунтовуючи своє право, як імпортера, на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, фактично сплаченого ним митному органові при розмитненні ввезених товарів за «84» характером угоди зазначив, що таке ввезення відбулось в звязку з необхідністю виконання позивачем і його контрагентом - нерезидентом зовнішньоекономічних контрактів купівлі-продажу і поставки в частині здійснення гарантійної заміни бракованого товару. Враховуючи, що такі операції є імпортом товару, то право на бюджетне відшкодування імпортеру податку на додану вартість регламентоване вимогами абз. «в» п. 185.1 ст. 185, п.188.1 ст.188, п. 187.8 ст.187, п.198.2 ст. 198, п. 201.12 ст.201, п.198.3 ст.198 ПК України. З урахуванням викладеного, вважають , що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, не відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на припущеннях та суперечать вимогам чинного законодавства, а тому спірні рішення є протиправними та просять суд їх скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив із підстав, наведених у наданих запереченнях від 19.12.2011 №10935/10/10-013. Зокрема, зазначає, що перевіркою встановлено, що позивач в порушення вимог Податкового кодексу України включив за правилом першої події до складу податкового кредиту ПДВ з придбання матеріалів, обладнання та будівельно-монтажних послуг від постачальників, якими не задекларовано податкові зобовязання, які не знаходяться за адресою, зокрема, ТОВ «Річбуд», ТОВ «Торговий дім Інвестресурс», ТОВ «Юкун», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «ЗМТК», ТОВ «МеталТехГруп», ПП «Метал-Приватсервіс Груп», ПП «Віза-Сервіс», ПП «Спецбудкомплект-плюс», ТОВ «ТД»«Технол», ТОВ «Електротехснаб». Вказує, що за результатами відпрацювання підприємств контрагентів позивача по ланцюгу постачання встановлено відсутність у них трудових ресурсів, основних фондів, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів, які є необхідними для здійснення господарської діяльності в частині купівлі-продажу, реалізації, зберігання, відвантаження ТМЦ. Вважає, що метою господарських операцій позивача з вищевказаними контрагентами є штучне формування податкового кредиту, а самі операції по суті не мають реального товарного характеру. Крім того, з первинних документів та обставин вбачається, що контрагенти ПАТ «Мотор Січ» не виготовляли імпортований товар, тобто таке обладнання було придбано в складі придбаного раніше обладнання, при цьому, укладання договорів купівлі-продажу при ввезенні обладнання по ВМД не відбулось, факт придбання та розрахунки були здійсненні раніше. З урахуванням викладеного, вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень на підставі та у спосіб, встановлений законом, а тому просить у задоволені позову відмовити повіністю.

На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

В період з 10.05.2011 по 20.05.2011 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі була проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ «Мотор Січ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2011 року, за результатами якої складений відповідний акт від 27.05.2011 №80/08-02/14307794.

ОСОБА_4 перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема,

пп. 14.1.18, пп. 14.1.181 п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 абз. «а», п.200.4 ст. 200, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010 №1002, п.4.1 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41:

- підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 3 617 603,00 грн.;

- підприємством завищено відємне значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за лютий 2011 року на суму 106 219,00 грн.;

п. 201.15 ст.201 Податкового кодексу України, пп.3.4 п.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 №166, платником порушено податковий облік в частині безпідставного збільшення обсягів імпортованих товарів звільнених від податку на додану вартість (рядок 12.3 декларації) на 16 730 503,00 грн.

На підставі ОСОБА_4 та вказаних порушень відповідачем 16.06.2011 були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № НОМЕР_1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року на суму 3 617 603,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн.;

- № НОМЕР_2, яким позивачу зменшено розмір відємного значення з ПДВ за лютий 2011 року на суму 106 219,00 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями ПАТ «Мотор Січ» оскаржило їх у адміністративному порядку, проте за наслідками розгляду скарги рішенням Державної податкової служби України від 10.11.2011 № 5231/6/10-2115 було залишене без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення ДПА у Запорізькій області, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи прийняті відповідачем рішення протиправними позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваних рішень, між сторонами відсутній.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України), який набрав законної сили 01.01.2011.

В пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому, за приписами пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Бюджетне відшкодування за визначенням, наведеним у пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

За приписами пунктів 200.1 200.4 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. В даному пункті ПК України перелічені обов'язкові реквізити, що мають міститися в податковій накладній.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Пунктом 201.10. ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних..

Виходячи з приписів вищевказаних норм, податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Доказів того, що матеріальні цінності, які придбавалися у постачальників, не призначалися для використання ПАТ «Мотор Січ» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності відповідачем суду надано не було.

ОСОБА_4 з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За правилами п. 201.14, п. 201.15 ст. 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.

Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.

Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV також визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Такими реквізитам є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

ОСОБА_4 з п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом шляхом дослідження первинних документів встановлено наступне.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «Річбуд» був укладений договір № 2000/10-Д(УЗ) від 23.02.2010р. про поставку продукції (фільтроелемент, електромеханізм, фільтр тощо). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «Торговий дім Інвестресурс» був укладений договір № 1059/10-Д (УЗ) від 21.01.2010р. про поставку продукції (фероматеріали, кольоровий та титановий прокат, Порошки, молібденові та вольфрамові штабики, нікель та нікелеві аноди). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «Юкун» був укладений договір № 94 (УСиСР) від 26.02.2010р. про виконання ремонтно-будівних робіт обєктів підприємства ВАТ Мотор Січ; договір № 3041/1 від 01.04.10 про поставку дизельного палива; договір № 3041/1 від 01.04.10 про постачання допоміжного матеріалу (папір тощо). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, акт виконаних робіт.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «Мультіфлекс» був укладений договір № 0662/11-Д(УЗ) від 15.12.2010р. про поставку продукції (сплав алюмінію АК-12П, заготовки, круги та інше). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «Співдружність Буд» був укладений договір №3 від 04.01.2010р. про виконання будівельних робіт на обєкті : 69068, ОСОБА_5. Пр. Моторобудівників, 15 ВАТ «Мотор Січ» (капітальний ремонт будівель та споруд ВАТ «Мотор Січ»). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні документи, акт виконаних робіт.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «ЗМТК» був укладений договір №114/12-10Д (КП) від 16.12.2010р. про постачання молока. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «МеталТехГруп» був укладений договір № 6029/09-Д(УЗ) від 13.10.2010р. про поставку продукції (пруток вольфрамовий, лист, пруток молібденовий, нікель анодний та нікель Н1У). На адресу АТ «МОТОР СІЧ» від ПП «Метал-Приватсервіс Груп» був виставлений рахунок № СФ-0000152 від 13.01.2011р. про постачання запчастин до автотранспорту. В підтвердження виконання умов зазначених договорів позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ПП «Віза-Сервіс» був укладений договір № 4913/08-Д(43) від 07.08.2008р. про поставку продукції (сталь сортова інструментальна, сталь сортова швидкоріжуча, конструкції нікелезмістуючи тощо). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ПП «Спецбудкомплект-плюс» був укладений договір № 01-02 Д(УСиСР) від 15.02.2010р. про виконання власними та залученими силами та засобами роботи по обєкту ЗМЗ, корпус 208 будівництво корпусу (ідальні) із зміною профілю під механоскладальне виробництво. В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, акт виконаних робіт.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «ТД»«Технол» був укладений договір № 0042/11-Д від 25.01.2011р. про постачання допоміжних матеріалів (технічні мастила, змазки тощо). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери.

Між ПАТ «Мотор Січ» і ТОВ «Електротехснаб» був укладений договір № 0596/10-Д(УЗ) від 24.12.2009р. про постачання продукції (графітові заготовки). В підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано до матеріалів справи первинні документи, а саме: податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери.

В матеріалах справи містяться також платіжні документи, які підтверджують перерахування на користь постачальників позивача грошових коштів та засвідчують факт виконання позивачем зобовязань по оплаті вартості товарів, робіт (послуг) за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують наявність витрат на придбання товару по господарських операціях позивача з ТОВ «Річбуд», ТОВ «Торговий дім Інвестресурс», ТОВ «Юкун», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «ЗМТК», ТОВ «МеталТехГруп», ПП «Метал-Приватсервіс Груп», ПП «Віза-Сервіс», ПП «Спецбудкомплект-плюс», ТОВ «ТД»«Технол», ТОВ «Електротехснаб» (договори, податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні, реєстри виданих та отриманих податкових накладних, додатки до контрактів, бухгалтерські рахунки, тощо), які також було надано підприємством під час перевірки, що саме представником відповідача не заперечено.

Складені контрагентами позивача податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку оформлення. Придбаний товар в подальшому був використаний у власній господарській діяльності.

Враховуючи наявність у ПАТ «Мотор Січ» податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо їх невідповідності вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, контрагенти позивача на момент здійснення операцій зареєстровані у встановленому законом порядку як платники ПДВ, тому позивачем цілком правомірно включені суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про нікчемність або недійсність угод з вказаними контрагентами позивача.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Так, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину є: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України ); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2 ст.203 ЦК України); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6 ст.203 ЦК України).

ОСОБА_4 із ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, суд вважає, що відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували зроблені в ОСОБА_4 висновки щодо нікчемності і безтоварності договорів, укладених між позивачем і ТОВ «Річбуд», ТОВ «Торговий дім Інвестресурс», ТОВ «Юкун», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «ЗМТК», ТОВ «МеталТехГруп», ПП «Метал-Приватсервіс Груп», ПП «Віза-Сервіс», ПП «Спецбудкомплект-плюс», ТОВ «ТД»«Технол», ТОВ «Електротехснаб», та доказів, що вказують на недодержання позивачем та його контрагентом під час укладення відповідного договору вимог ст.203 ЦК України, а тому твердження відповідача щодо нікчемності правочинів є лише його припущенням.

Щодо господарської діяльності контрагентів позивача ТОВ «Річбуд», ТОВ «Торговий дім Інвестресурс», ТОВ «Юкун», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Співдружність Буд», ТОВ «ЗМТК», ТОВ «МеталТехГруп», ПП «Метал-Приватсервіс Груп», ПП «Віза-Сервіс», ПП «Спецбудкомплект-плюс», ТОВ «ТД»«Технол», ТОВ «Електротехснаб» суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Частиною 2 ст. 218 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності субєктів господарювання вже давно є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

Таким чином, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обовязок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку. Тим більше, платник податків не може нести відповідальність за усіх контрагентів, з якими має відносини його постачальник.

Висновок про те, що платник не несе відповідальності за порушення, допущені його контрагентами, узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що компанія заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов»язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, відповідно до розяснення Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

ОСОБА_6 перевірки №80/08-02/14307794 від 27.05.2011 свідчить про те, що висновки щодо неможливості виконання контрагентами позивача операцій з постачання товарів (надання послуг) зроблено без дослідження документів бухгалтерського та податкового обліку контрагентів, і виключно на підставі аналізу та співставлення даних інформаційних баз податкового органу. Зазначені акти перевірки контрагентів позивача, що покладені в основу висновків ОСОБА_6 перевірки позивача, на думку суду, не можуть використовуватись в якості доказів порушення позивачем приписів податкового законодавства, оскільки не містять інформації про здійснення ним господарських операцій та не встановлюють наявність спільних дій між позивачем та його контрагентами, які б були спрямовані на приховування податків та отримання податкової вигоди.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності його контрагентів відповідачем суду не надано.

Щодо визначеного податковим органом факту завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року на суму 88 337,63 грн. при здійсненні операцій з імпорту товарів і послуг за «84» характером угоди, судом вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що в лютому 2011 року підприємством були ввезені і розмитнені товарно-матеріальні цінності в режимі «імпорт» та оформлено ВМД типу ІМ-40, в яких у графі 24 «Характер угоди» зазначено код «84-інші випадки», який, згідно наказу Державної митної служби України №1048 від 12.12.2007 «Про затвердження Порядку ведення відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій», - не передбачає розрахунки за товар.

ОСОБА_4 наданих до матеріалів справи вантажно-митних декларацій №112000011/2011/000289, №112000011/2011/000355, №112000011/2011/000417, № 112000011/2011/000451, позивачем з метою виконання умов зовнішньоекономічних контрактів, було імпортовано товарно-матеріальні цінності, а саме позивачем було сплачено митному органові ПДВ на суму 88 337,63 грн. під час розмитнення запасних частин до авіаційних двигунів, знятих під час ремонту, що проводився за межами митної території України шляхом заміні відповідних запасних частин, які після його завершення надійшли у власність Позивача в обмін на нові, які надійшли у власність нерезидента, а також при ввезенні товару в звязку з виконанням контрагентом-нерезидентом своїх контрактних зобовязань з поставки товару на заміну раніше поставлених Позивачу дефектних товарів.

Відповідно до ст. 70 Митного кодексу України метою митного оформлення є засвідчення відомостей, одержаних під час митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та оформлення результатів такого контролю, а також статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів і транспортних засобів. Митне оформлення здійснюється посадовими особами митного органу.

ОСОБА_4 з ч.1 ст. 81 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

В зазначених ВМД вказано тип угоди - 84 - «інше», який означає відсутність розрахунків з постачальником у зв'язку з поверненням раніше вивезених матеріальних цінностей або з заміною одних матеріальних цінностей на інші, що і було зроблено позивачем (заміна під час ремонту пошкоджених деталей) на підставі рекламаційних актів.

Таким чином, оформлення зазначених ВМД здійснювалось у зв'язку з реалізацією позивачем свої господарської компетенції: виконання гарантійних зобов'язань, вартість яких включено до вартості виробу щодо якого надається гарантія, здійснення продажу послуги та купівлі послуги у нерезидента. Відповідно, позивачем виконані основні умови відображення податкового кредиту: наявний зв'язок отриманих товарів з господарською діяльністю підприємства та існування підтвердження факту сплати податку: належним чином оформлені ВМД.

Отже, під час проведення зазначених господарських операцій здійснювалось придбання права власності на майно, що ввезене на митну територію України. Саме в контексті набуття певних прав та обов'язків, пов'язаних з відносинами власності Цивільний кодекс України використовує термін «придбання» (глава 24). Отримане у власність майно пов'язано з виробничим процесом та використовується у подальшій господарській діяльності, у зв'язку з чим, ПДВ, сплачений митному органу під час його розмитнення повинен включатись до складу податкового кредиту. Окрім того, діючий на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує виникнення права на податковий кредит з фактом надмірної сплати ПДВ у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів, а не з наявністю грошових розрахунків з постачальником.

Відповідно до п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, «у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду».

Відтак, підприємством дотримано усіх вимог щодо формування податкового кредиту. З огляду на наявність в Податковому кодексі України вищенаведених спеціальних норм, що регулюють порядок оподаткування імпортних операцій, висновки податкового органу по зменшенню податкового кредиту та бюджетного відшкодування на суми ПДВ, сплачені при розмитненні зазначених товарів, є неправомірними.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, суд зазначає наступне.

Так, протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування за період, що розглядається у даній адміністративній справі вже був предметом розгляду іншої адміністративної справи. Зокрема, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2014 у справі № 2а-0870/8581/11, залишеною без змін ухвалою суду Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015, було задоволено позов ПАТ «Мотор Січ» та визнано протиправними й скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті 12.05.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м. Запоріжжі у відношенні ВАТ «Мотор Січ», зокрема, № НОМЕР_3, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ за січень 2011 року на 4 863 573 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,00 грн.; № НОМЕР_4, яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 8 406 924 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 1,00 грн., таким чином, вищезазначеним рішенням суду підтверджено протиправність зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування за попередні періоди, тому прийняття оскаржуваних у даній справі рішень є неправомірним.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок, зроблений відповідачем в ОСОБА_4, є необґрунтованим та недоведеним, у зв'язку з чим податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем на підставі встановлених ОСОБА_4 порушень, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як встановлено ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, відповідно до ст.86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність прийнятих рішень, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню. Оскільки відповідачем безпідставно збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем, то відповідно і сума штрафних санкцій є необґрунтованою.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби 16.05.2011 № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби судові витрати у розмірі 29,00 грн. (двадцять девять гривен).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В. Батрак