Постанова № 52514457, 06.10.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року Справа № 808/5905/15 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 № 4706-15.

В обґрунтування позову посилається на те, що між позивачем та Запорізькою міською радою укладений договір оренди землі, відповідно до якого позивачем орендується земельна ділянка комерційного використання, коефіцієнт 2,5. Проте, позивачем розпочато будівництво на цій земельній ділянці. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт. З урахуванням вказаних обставин, позивач вважає, що з початком будівництва на орендуємій земельній ділянці значення коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки дорівнює 0,5. З урахуванням викладеного, вважає протиправним нарахування відповідачем орендної плати з фізичних осіб у розмірі 184051,97грн., та, відповідно, просить скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судове засідання позивач не прибув, разом із позовною заявою надав суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача надав суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Проти позову заперечував із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов.

З урахуванням заяви позивача про розгляд справи без його участі та заяви представника відповідача про розгляд у письмовому провадженні, справа розглянута у письмовому провадженні без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено, що 11 квітня 2014 року між позивачем (орендар) та Запорізькою міською радою (орендодавець) укладений договір оренди землі, відповідно до якого передається в оренду земельна ділянка площею 0,5469га по вул.8 Березня, 55а у м.Запоріжжі. Нормативна грошова оцінка землі в цінах 2014 року становить 4911982,35грн.

Відповідно до п.12 указаного Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 147359грн. 46 коп. на рік, що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2014 року. Пунктом 13 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Відповідно до прикінцевих положень, невідємною частиною договору є, зокрема, витяг із нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Так, згідно із витягом, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4911982,35грн., коефіцієнт функціонального призначення 2,5.

Жодних додаткових угод до вказаного Договору не укладалось.

20.02.2015 Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради зареєстровані «Містобудівні умови та обмеження» забудови земельної ділянки, а саме, реконструкції нежитлових приміщень по вул. 8 Березня 55,а у м.Запоріжжі.

13.07.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт, а саме, реконструкції нежитлових приміщень по вул. 8 Березня 55,а у м.Запоріжжі.

30.06.2015 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №4706-15, відповідно до якого позивачу визначено суму орендної плати у розмірі 184051,97грн.

Проте, позивач із таким нарахування не погоджується, оскільки відповідно до витягу із нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 17.07.2015, грошова оцінка землі по вул.8 Березня 55,а у м.Запоріжжі становить 1227024,84грн. Коефіцієнт функціонального призначення 0,5.

Позивач вважає, що оскільки ним розпочато будівництво на земельній ділянці, то має бути застосований Кф 0,5. Проте, відповідачем під час нарахування орендної плати застосований Кф 2,5.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ (далі ПК України).

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Аналогічний обовязок покладається на платника податку і положеннями п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України.

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обовязковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 передбачено, що об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з 14.1.125 п.14.1 ст.14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.03.2008 №224 (чинна на момент видачі витягу позивачу 17.03.2009), Держкомзем відповідно до покладених на нього завдань здійснює відповідно до законодавства державне регулювання у сфері оцінки земель, організовує та забезпечує виконання відповідних робіт, видає витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, організовує професійну підготовку оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, веде Державний реєстр оцінювачів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, яким видано кваліфікаційне свідоцтво, готує пропозиції щодо вдосконалення методики та порядку виконання робіт з грошової оцінки земель.

Відповідно до Земельного кодексу України, Закону України «Про оцінку земель» та постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.95 № 213 «Про Методику нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» (зі змінами) розроблено Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджений спільним наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 №18/15/21/11 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.04.2006 за №388/12262.

Згідно до п.1.3 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, нормативна грошова оцінка земель використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Розділом 4 Порядку визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки згідно з додатком 2.

Відповідно до п. 3.5 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, встановлено, що коефіцієнт який характеризує функціональне використання земельної ділянки, ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності, а віднесення земельної ділянки до будь-якої категорії провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 №377, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.12.1998 за №788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики. Відповідно до пункту 3 означеного порядку в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його територій та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Тобто, класифікація категорій земель за функціональним використанням, визначеним в додатку 1 до вищевказаного Порядку, здійснюється за видами економічної діяльності, що провадиться на земельній ділянці.

Коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності та становить для категорії земель за функцією використання, зокрема, такі коефіцієнти: землі комерційного використання - Кф = 2,5, землі зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво - Кф = 0,5.

До складу категорії земель комерційного використання відносяться: землі торгівлі транспортними засобами та їх ремонту; землі оптової торгівлі і посередництва в торгівлі; землі роздрібної торгівлі побутовими товарами і їх ремонт; землі готелів та ресторанів; землі підприємств фінансового посередництва; землі підприємств страхування; землі підприємств, що здійснюють допоміжну діяльність у сфері фінансів та страхування; землі підприємств, що здійснюють операції з нерухомістю, здавання під найом та послуги юридичним особам; землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері інформатизації; землі підприємств, що здійснюють послуги, які надаються переважно юридичним особам; землі підприємств, що здійснюють індивідуальні послуги; землі підприємств, що здійснюють діяльність у сфері відпочинку та розваг (азартні ігри та ігри на гроші тощо).

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14.12.1998 за № 788/3228, відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Таблиця 1.1 визначає коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки. При цьому, критерієм поділу визначено склад категорії земель (код розділу - за КВЕД).

11.04.2014 між Запорізькою міською радою (орендодавець) та позивачем (орендар), укладено договір оренди землі № 201407000100131, згідно з умовами якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування адміністративно-складського комплексу, яка знаходиться: м. Запоріжжя, вул.8 Березня, 55а.

Пунктом 3 договору оренди землі передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,5469та.

Відповідно до п.6 договору оренди землі грошова оцінка земельної ділянки складає 4911982,35грн. в цінах 2014 року.

Відповідно до п.12 указаного Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 147359грн.46 коп. на рік, що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2014 року. Пунктом 13 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Відповідно до Витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 10.02.2014 №1252/05/07, виданого ОСОБА_2, нормативна оцінка земельної ділянки складає 4911982,35грн на 2014 рік.

У витягу визначено категорія землі за функцією використання землі комерційного використання.

Зазначений витяг є невідємною частиною договору оренди землі, орендна плата розрахована на підставі вказаної у витягу грошової оцінки земельної ділянки.

У позові позивач зазначає, що на земельній ділянці проводяться будівельні роботи, а тому, відповідно, Кф дорівнює не 2,5, а 0,5. Проте, суд не погоджується із вказаним твердженням з огляду на наступне.

Суд виходить з того, що згідно до ч.1,2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Податковий орган наділений повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, тобто, в даному випадку, Запорізька міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право власності на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892) договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна орендарем функціонального призначення земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.

Судом встановлено, що між позивачем та Запорізькою міською радою додаткової угоди внесення змін до орендної плати за землю, з огляду на будівельні роботи, не укладалось.

Тобто, на час розгляду справи судом істотна умова договору оренди землі щодо орендної плати не змінювалась та не переглядалась.

Фактичне проведення будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, без внесення відповідних змін до умов договору стосовно орендної плати, не надає позивачу права самостійно, без згоди орендодавця, змінювати категорію земель за функцією використання з 2,5 на 0,5.

Враховуючи те, що сторони договору у розрахунку розміру орендної плати, який є невід'ємною частиною договору оренди землі, визначили її категорія як «землі комерційного використання» та застосували коефіцієнт 2,5 до ставки земельного податку, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, то суд доходить до висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач правомірно та на відповідності до приписів чинного законодавства та п.12 договору оренди землі, визначив позивачу суму орендної плати у розмірі 184051,97грн. (з урахуванням індексу інфляції за 2014 рік 1,249; 147359,49 х 1,249 = 184051,966).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених

статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Оцінивши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів на підставі досліджених у справі доказів суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у звязку із чим адміністративний позов слід визнати не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, яка діяла на момент подання адміністративного позову до суду) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги. Отже, у звязку з відмовою в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з позивача решти судового збору в розмірі 3239,86 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3239,86 грн. (три тисячі двісті тридцять девять грн.86 коп.).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанову в повному обсязі виготовлено відповідно до ч.3 ст.160 КАС України.

СуддяЮ.В.Калашник