Постанова № 52514138, 17.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 р. Справа № 804/12054/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засіданняШкуті А.А.

за участю представників:

позивачаОСОБА_1, ОСОБА_2

відповідача 1ОСОБА_3

відповідача 2, 3ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до відповідача 1 Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, відповідача 2 Криворізької південної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України, відповідача 3 Криворізької центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28 серпня 2015 року Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до відповідача 1 Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, відповідача 2 Криворізької південної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України, відповідача 3 Криворізької центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України, в якому позивач просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000195103, яким підприємству збільшено суму податку на прибуток на 257 263 375 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 128 650 217,50 грн.;

- форми «В1» від 27.04.2015 року №0000235103, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 168 152 689,23 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84 076 344,60 грн.;

- форми «В4» від 27.04.2015 року №0000225103, яким підприємству зменшено суму відємного значення з ПДВ на 1 562 236,93 грн.;

- форми «С» від 27.04.2015 року №0000205103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 617 205,5 грн.;

- форми «У» від 27.04.2015 року №0000215103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 2 380,00 грн.;

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000185103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн.;

- форми «Р» від 29.04.2015 року №0000255103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000742201, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з плати за надра на 151 765 615,63 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 941 403,91 грн.;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0016551703, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку на 514 880,71 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 386 570,47 грн.;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000622201, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 5 012 492,36 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 506 246,18 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що податковою інспекцією було проведено документальну планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за результатами якої був складений акт №14/28-01-51-03/24432974 від 15.04.2015 року, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення. На думку позивача, висновки контролюючого органу є неправомірними та такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.

Представники відповідачів 1, 2, 3 проти позову заперечили, зазначили, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, у звязку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, зясувавши обставини справи, перевіривши наведені представниками сторін докази, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України (далі за текстом - СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську), згідно з пунктом 44.7 статті 44, пунктом 75.1 статті 75, пунктів 77.1, 77.6 статті 77, абзацу 1 пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-ІУ, зі змінами та доповненнями (далі за текстом - ПКУ), відповідно до плану-графіку проведення перевірок юридичних осіб на ІУ квартал 2014 року та відповідно до наказів СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську від 25.12.2014 №739, від 05.02.2015 №66, від 20.02.2015 №96, від 12.03.2015 року №131, проведена планова документальна виїзна перевірка Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі за текстом ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»), з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року.

15.04.2015 року за результатами проведеної перевірки СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року №14/28-01-51-03/24432974, згідно висновків якого проведеною перевіркою встановлені порушення:

- пп.135.54.4 п.135.5 ст.135, п.137.10 ст.137, п.138.2, п.138.8, пп.138.10.2 п.138.10 ст.138, пп. 139.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПКУ, в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 257 263 376, грн., у т.ч.: II квартал 2012 року - 7 713 947 грн., III квартал 2012 р. - 35 823 178 грн., IV квартал 2012р. - 6 679 122 грн., 2013 - 207 047 128 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.3 п.200.4 ст.200, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 ПКУ, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування всього у сумі 168 151 689,23 грн. у тому числі:

- травень 2012р. в сумі 1 319 846,02 грн.;

- червень 2012р. в сумі 489 007,35 грн.;

- липень 2012 р. в сумі 1 880 184,04 грн.;

- серпень 2012 р. в сумі 968 639,53 грн.;

- вересень 2012р. в сумі 980 258,60 грн.;

- жовтень 2012р. в сумі 29 210 690,75 грн.;

- листопад 2012 р. в сумі 526 425,01 грн.;

- грудень 2012 р. в сумі 1 223 289,28 грн.;

- січень 2013р. в сумі 309 148,34 грн.;

- лютий 2013 р. в сумі 1 483 924,90 грн.;

- березень 2013р. в сумі 992 001,12 грн.;

- квітень 2013 р. в сумі 54 469 518,94 грн.;

- травень 2013р. в сумі 41 379 656,25 грн.;

- червень 2013 р. в сумі 150 9754,35 грн.;

- липень 2013 р. в сумі 185 911,84 грн.;

- серпень 2013 р. в сумі 351 203,12 грн.;

- вересень 2013 р. в сумі 27 955 694,71 грн.;

- жовтень 2013 р. в сумі 1 681 848,31 грн.;

- листопад 2013р. в сумі 1 681 848,31 грн.;

- грудень 2013 р. в сумі 1 427 168,77 грн.;

- п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200, п.201.10 ст.201, п. 202.1 ст.202 ПКУ, в результаті чого завищено відємне значення податку на додану вартість за грудень 2013р. на суму 1 562 263,93 грн.;

- п.46.1 ст.46, п.п.48.1,48.7 ст.48 ПКУ в частині неподання до контролюючого органу 51 додатка ПН до Декларації з податку на прибуток підприємства, які є невідємною частиною;

- п.п. 263.6 ст.263 ПКУ, в результаті чого занижені податкові зобовязання з плати за користування надрами на загальну суму 154 055 164,76 грн. у тому числі:

- за III квартал 2012 року на суму 23 653 357, 97 грн.;

- за IV квартал 2012 року на суму 27 866 537,68грн.;

- за І квартал 2013 року на суму 18 566 006,60 грн.;

- за II квартал 2013 року на суму 21 962 080,79 грн.;

- за III квартал 2013 року на суму 26 024 255,43 грн.;

- за IV квартал 2013 на суму 35 982 926,29 грн.;

- п. 120.1 ст.120 ПКУ за неподання податкового розрахунку збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за жовтень та листопад 2013 року в результаті чого застосовується штрафна санкція;

- п.п 14.1.180 п.14.1 ст.14, абз «а» п.п.164.2.14, п.п. «а» п.п. 164.2.17, п.п. 164.2.20 п. 164.2 ст.164, п.п. 168.1.1 п. 168 ст. 168 ПКУ в частині не нарахування, неутримання та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, з доходу нарахованому фізичним особам у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди, та вартості проживання в сумі 514 880,71 грн. за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р.;

- п.п. 49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51 п.п. «б» п. 176.2 ст.176 ПКУ в частині надання до інспекції податкових розрахунків за ф. 1ДФ за II квартал 2012 року - IV квартал 2013 року не у повному обсязі, а саме: без відомостей про суми доходу у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди та вартості проживання фіз осіб нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб протягом всього періоду, що перевірявся;

- ст. 2 Закону України від 23 вересня 1994 року «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п. 1 Указу Президента України від 18.06.94 №319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно

знаходяться за її межами» та п.2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.95 №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами»;

- п.3 частини третьої ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» зі змінами та доповненнями підприємством, а саме: з 25.04.2012р. по 08.06.2012р. було виготовлено та реалізовано 3255,9 т бензолу сирого камяновугільного за відсутності ліцензії на право здійснення відповідного виду господарської діяльності;

- п. 2.11, п.2.12 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, а саме: проведення розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату за товар чи послугу покупцем на загальну суму 617 205,5 грн.;

- п.6, п.9, п.10 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: не забезпечено зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій протягом трьох років після їх закінчення, не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків в кількості 23 845 штук, не забезпечено зберігання контрольних стрічок по вищезазначеним фіскальним номерам реєстраторів розрахункових операцій;

- п.п. 39.2.1.4 п.п. 39.2.1 п.39.2, п.п. 39.4.2 ст. 39 ПКУ в звязку з тим, що не в повному обсязі відображено контрольовані операції у поданому звіті за 2013 рік.

На підставі акту перевірки №14/28-01-51-03/24432974 від 15.04.2015 року СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську винесені податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000195103, яким підприємству збільшено суму податку на прибуток на 257 263 375 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 128 650 217,50 грн.;

- форми «В1» від 27.04.2015 року №0000235103, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 168 152 689,23 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 84 076 344,60 грн.;

- форми «В4» від 27.04.2015 року №0000225103, яким підприємству зменшено суму відємного значення з ПДВ на 1 562 236,93 грн.;

- форми «С» від 27.04.2015 року №0000205103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 617 205,5 грн.;

- форми «У» від 27.04.2015 року №0000215103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 2 380,00 грн.;

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000185103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 340 грн.;

- форми «Р» від 29.04.2015 року №0000255103, яким до підприємства застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн.

На підставі акту перевірки №14/28-01-51-03/24432974 від 15.04.2015 року Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 28.04.2015р. прийняті податкові повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000742201, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з плати за надра на 151 765 615,63 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 941 403,91 грн.;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0016551703, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку на 514 880,71 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 386 570,47 грн.

На підставі акту перевірки №14/28-01-51-03/24432974 від 15.04.2015 року Криворізькою центральною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області прийняте податкове повідомлення - рішення:

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000622201, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 5 012 492,36 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 506 246,18 грн.

Скориставшись правом, наданим ст. 56 ПКУ, позивач подав первинні скарги на зазначені вище податкові повідомлення-рішення. Первинні скарги залишені відповідними органами без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» подав повторні скарги до Державної фіскальної служби України, проте на момент звернення до суду результати розгляду повторних скарг позивачу не відомі.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.

Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Обєктом оподаткування є певні операції між конкретними субєктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.

Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.

Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.

У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

- встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності;

- встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції;

- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;

- встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Також, у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.

Щодо заниження доходу, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на 211 566 383 грн. за рахунок не відображення взаємовідносин з ТОВ «СЦ «ЕНЕРГО-АРМ», ТОВ «Криворізька будівельна компанія», ТОВ «Криворіжбуд», ФОП ОСОБА_5, ПАТ «Ресурси Кривбасу», ФОП ОСОБА_6, ТОВ «Реверс», ТОВ «ВАЛКОС ГРУП», ТОВ «Макстрансбуд», ТОВ «Профмаг», ТОВ «ТБМ-Буд Будівельні технології», ДП «Торговельний комплекс Камянець-Подільського електромеханічного заводу» Товариства з Додатковою Відповідальністю «Камянець-Подільський Електромеханічний завод», ТОВ «НВП Агропромкомплект», ТОВ «Техмарк», ТОВ «Агенстео гуманітарних технологій, Виробничим кооперативом кооператив «Фірма АРКА», ТОВ «Кронверк», ТОВ «Українська нафто-газова компанія», Асоціацією Харківського міжгалузевого центру екологічної освіти, виховання та науково- практичної діяльності «Харків-Екоцентр» /7/7 «МТрейд», ТОВ «НВП «Промтехобладнання», СПД ОСОБА_7, ТОВ «Сервіс Продукт»; ПСПТЗ «Інструмент центр»; ТОВ «ІНТЕР ОСОБА_8», ТОВ «Політон ЛТД»; ТОВ «БІЗНЕС - ФОРУМ», УРП «СОЮЗ» ТОВ, ТОВ «ВЗАЄМОДІЯ», ТОВ «ВТС Комплект»; ТОВ «ІНДУСТРІАЛ СЕРВІС»; ТОВ «ІНКОРПОРАЦІЯ»; ТОВ «СЕГМЕНТ»; ТОВ «НДП ПРОМБУДПРОЕКТ»; ТОВ «Завод Укрелектроремонт»; /7/7 «ПРОМОБЛІК»; ТОВ «ТД «Турбогазтехнологія» - загальна назва «Контрагенти», суд зазнає наступне.

СДПІ ОВП у м. Дніпропетровську в акті перевірки зазначено, що підприємством не підтверджено наявність поставок ТМЦ від контрагентів, та, відповідно, збільшено дохід на оціночну вартість отриманих матеріальних цінностей від невстановлених осіб.

Проте суд приходить до висновку, що вищезазначена позиція СДПІ не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, оскільки за визначенням, наданим ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.» Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

З метою перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків даного законодавства, контролюючому органу в першу чергу необхідно встановити зміст та реальність господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Видаткова накладна є первинним документом, що підтверджує факт отримання товару покупцем від постачальника для подальшого використання його в господарській діяльності товариства.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Тобто, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Слід зазначити, що, як було встановлено під час судового розгляду, та не спростовано представниками відповідачів, всі документи які були надані ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» податковому органу до перевірки свідчили про реальні зміни майнового стану платника податків та про збільшення (зменшення) активів та зобов'язань підприємства.

Зміст наданих до суду первинних документів відповідає вимогам, вищезазначеної норми закону, що не заперечується податковим органом в ОСОБА_3, та містить всі обов'язкові реквізити, в тому числі, найменування та обсяги виконаних робіт, підписи уповноважених осіб, що, в свою чергу, засвідчує реальність факту передання та приймання робіт. Окрім цього, ОСОБА_3 перевірки не містить доказів порушення позивачем вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Держаної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядок їх заповнення» № 165 від 30.05.1997 року.

Таким чином, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» належним чином оформило господарські правовідносини зі своїми контрагентами, фактичне здійснення господарських операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності, які долучені до матеріалів справи та досліджені судом. Господарські операції «АрселорМіттал Кривий Ріг» з контрагентами мали реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджені документами первинного бухгалтерського обліку, як наслідок, формування ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» податкового кредиту з ПДВ на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому ст. 183 Податкового кодексу.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів справи, що всі контрагенти ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зареєстровані як субєкти господарювання, перебувають на податковому обліку в податкових органах, не знаходяться в процесі припинення.

З інформації в акті перевірки всі контрагенти ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на момент виписування податкових накладних були зареєстровані як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 183 ПК України.

У Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» зазначено, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до перевірки були надані документи, які підтверджують фактичне постачання ТМЦ підприємству та їх оплату, а саме: договори купівлі-продажу, видаткові накладні, акти приймання-передачі, документи щодо транспортування товарів (залізничні накладні, товарно-транспортні накладні), виписки банку, які, на думку суду, свідчать про товарний та оплатний характер господарських відносин підприємства з контрагентами.

Окрім того, суд зазначає, що відсутні будь-які дані, які б свідчили про безоплатне отримання підприємством ТМЦ від контрагентів або отримання ТМЦ від невстановлених осіб, а відтак, суд вважає, що висновки СДПІ про заниження підприємством доходу на вартість безоплатно отриманих ТМЦ є необгрунтованими.

Щодо завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на 1 117 280 331 грн. за рахунок включення до витрат виплат компенсацій при добровільному звільненні робітників - 131 048 435 грн. та відображення операцій з підприємствами ТОВ «Лідергаз» у сумі 469 347 088 грн., ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» - 32 213 120 грн., ІП «METALICA ZUEV» - 2 563 583 грн. та ЛНМ Маркетинг ФЗЕ - 262 495 219 грн., «Контрагентами» - 219 612 886 грн., судом встановлено, що виплата компенсацій при добровільному звільненні робітників з підприємства у загальній сумі 131 048 435 грн. включена до складу витрат на підставі статті 142 ПКУ, яка регламентує особливості визначення складу витрат на виплати фізичним особам, а саме до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній Формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

У відповідності зі статтею 5 ПКУ, посилання на будь - які інші норми та інструкції суд вважає безпідставним.

Щодо встановленого контролюючим органом завищення витрат на 469 347 088 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Лідергаз», як таких, що не підтверджені первинними документами, суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що до перевірки були надані необхідні первинні документи: акти приймання передачі природного газу та податкові накладні, які були оформлені на виконання умов договору №800 від 27.02.2013 року.

14 листопада 2012 року Вищий адміністративний суд України, приймаючи рішення по справі № КУ9991/50772/12, у своїй постанові зазначив, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в дохід держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, у позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях

Крім того, суд зазначає, що, як було зясовано під час судового розгляду та не спростовано представниками відповідачів, факт прийому передачі природного газу було підтверджено третьою стороною - газотранспортною організацією ПАТ «Криворіжгаз».

Щодо завищення позивачем витрат на 32 213 120 грн. по взаємовідносинам підприємства з ТОВ «Адвокатська Фірма «Лавринович і Партнери», суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 138.10.2 ст.138 ПКУ до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування і управління підприємством, а саме підпункт е) «витрати на врегулювання спорів у судах».

Стосовно завищення витрат на 2 563 583 грн. по взаємовідносинам підприємства з ІП «METALICA ZUEV», та на 262 495 219 грн. по взаємовідносинам підприємства з ЛНМ Маркетинг ФЗЕ слід зазначити, що згідно з п. 138.10.3 ст.138 ПКУ до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, повязані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме підпункт в) «комісійні винагороди продавцям, торговим агентам».

Щодо завищення витрат на 219 612 886 грн., встановленого по операціям з підприємствами - постачальниками (контрагентами), які, на думку СДПІ, не виконують свої податкові зобов'язання, не маючи правових звязків по операціях реалізації (продажу) товарів (послуг), з посиланням на дані ДПІ інших регіонів, інформаційних систем ГУ Міндоходів, ДФС, податкової звітності, та інших джерел інформації, то суд не погоджується із зазначеною вище позицією СДПІ, оскільки з матеріалів справи та пояснень представників позивача, вбачається, що підприємством були дотримані всі встановлені Податковим кодексом України вимоги щодо формування витрат.

Крім того, СДПІ під час перевірки були надані первинні документи, які, в свою чергу, доводять фактичне отримання ТМЦ від контрагентів. Належні докази фактичного вчинення господарської операції спростовують удаваність правочинів, вчинених між підприємством та контрагентами.

Встановлено, що отримані позивачем від контрагентів ТМЦ були фактично використані підприємством у власній господарській діяльності та знайшли своє відображення у собівартості готової продукції, яка була реалізована підприємством з метою отримання прибутку.

Таким чином, суд зазначає, що висновки СДПІ про завищення підприємством витрат внаслідок не підтвердження цих витрат належними первинними документами не відповідають дійсності.

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 18 530 грн. за неподання додатків ПН до податкової декларації з податку на прибуток підприємства по 51 нерезиденту, яким виплачувались доходи, та які звільнені від оподаткування згідно міжнародних договорів, суд зазначає наступне.

Донарахування базуються на твердженні, що у разі неподання до контролюючого органу додатка ПН така декларація не визнається податковою декларацією.

Суд зауважує, що додаток ПН - не є декларацією, а є тільки додатком до декларації з податку на прибуток. Та, згідно п.46.1 ст.46 ПКУ, є її невідємною частиною.

Пунктом.48.7 ст.48 ПКУ передбачено, що тільки податкова звітність, складена з порушенням норм ст.48 Податкового кодексу, не вважається податковою декларацією.

При цьому, в акті не зазначено який конкретно пункт статті 48 порушило підприємство. Крім того, п.49.11 с.49 ПКУ визначено процедуру та обмежено терміни, в які контролюючий орган може не визнати звітність підприємства податковою декларацією.

А саме: у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови, у разі отримання такої податкової декларації, надісланої поштою або засобами електронного зв'язку, - протягом пяти робочих днів з дня її отримання.

Статтею 49 ПКУ передбачено, що у разі якщо контролюючий орган згідно з вимогами статті 49.11 не надав платнику повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації податкова декларація вважається прийнятою.

Зважаючи на те, що, як було встановлено, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не отримувало повідомлення про відмову у прийнятті податкової декларації, отже податкова декларація вважається прийнятою.

Також, суд не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, щодо завищення податкового кредиту на 169 714 926,16 грн. та, як наслідок, завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 168 152 689,23 грн., за рахунок відображення операцій з підприємствами: ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» у сумі 93 739 395,22 грн., ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери» - 5 436 381,84 грн. ІП «METALICA ZUEV» - 512 716,61 грн. та ЛНМ Маркетинг ФЗЕ - 28 637 118,82 грн., «Контрагенти» - 39 554 604,41 грн., за рахунок формування податкового кредиту без податкових накладних або їх реєстрації в єдиному реєстрі -1 834 709,26 грн.

Суд зазначає, що підставою для невизнання податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ЛІДЕРГАЗ» стало твердження податкового органу про не доведення факту отримання газу.

Як вже було зазначено, факт прийому передачі природного газу підтверджено первинними документами, долученими до матеріалів справи та дослідженими судом, та третьою стороною - газотранспортною організацією ПАТ «Криворіжгаз».

Підставою для невизнання податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Адвокатська фірма «Лавринович і Партнери», ІП «METALICA ZUEV» та ЛНМ Маркетинг ФЗЕ стало, на думку суду, необґрунтоване твердження про недоведеність використання отриманих послуг в господарській діяльності підприємства.

Так, статтею 138 ПКУ прямо передбачено зменшення оподатковуваного прибутку на суму витрат на врегулювання спорів у судах та комісійної винагороди продавцям, торговим агентам.

З матеріалів справи, а саме акту перевірки вбачається, що підприємство безпідставно завищило податковий кредит з ПДВ 39 554 604,41 грн., відобразивши в податковій звітності господарські операції з контрагентами, за наявності формально оформлених та відповідно юридично дефектних первинних документів.

Вищевикладений висновок СДПІ базується на тому, що відповідно до даних ДПІ (ОДПІ, МДГП), інших регіонів, інформаційних систем ГУ Міндоходів, ДФС, податкової звітності, та інших джерел інформації, перевіркою встановлено проведення операції з контрагентами - постачальниками, які не виконують свої податкові зобов'язання, не мають правових звязків по операціях з реалізації (продажу) товарів (послуг).

Окрім того, при проведенні перевірки встановлено наступне: неналежне виконання умов укладених договорів з контрагентами-постачальниками (відсутність первинних документів, наявність яких обумовлена укладеними договорами); відсутність (ненадання до перевірки) паперових носіїв за формою первинних документів по зазначеним контрагентам; дефектність первинних документів, що свідчить про формальний підхід при їх складанні (господарські операції відбувалися самі по собі, або взагалі господарські операції не відбувалися, а документи складалися). По взаємовідносинам з зазначеними контрагентами - постачальниками до перевірки не надано: належним чином оформлених сертифікатів якості (відповідності) ТМЦ, що унеможливлює встановлення фактичного виробника готової продукції, регіон, в якому вироблено готову продукцію. Відповідно до договорів купівлі-продажу (поставки), укладених між ПАТ «АРСЕЛОРМІТТАЛ КРИВИЙ РІГ» та контрагентами - постачальниками, продукцію повинен супроводжувати документ, що підтверджує якість (сертифікат якості (відповідності) та/або паспорт виробу, та/або інструкція (керівництво) з технічної експлуатації та/або гарантійний талон, тощо); журнал видачі довіреностей, для встановлення осіб, які приймали участь безпосередньо при здійсненні господарської операції; документальне підтвердження руху (транспортування) ТМЦ від постачальників - контрагентів, а саме - первинні документи (товарно-транспортні накладні, залізничні накладні, заявки, подорожні листи тощо), що свідчить про здійснення господарських операцій, які не мають юридичного підґрунтя, так як не встановлено фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей від постачальників до покупця; документальне підтвердження щодо: надання дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями; присутності працівників Виконавця або субпідрядників на місцях проведення ремонтних робіт (перевіркою не встановлено фактичного виконавця ремонтних робіт); присутності (наявності) машин та механізмів підрядника (субпідрядника) на контрольно - пропускних пунктах, обєктах будівництва, будівельних майданчиках.

Суд вважає, що вищезазначена позиція СДПІ не ґрунтується на нормах чинного законодавства та фактичних обставинах справи, у звязку з тим, що фактичне постачання ТМЦ та послуг підтверджується, в свою чергу, належним чином оформленими первинними документами, у тому числі податковими накладними, долученими до матеріалів справи.

Окрім цього, суд зазначає, що сертифікати якості містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, і за своїм змістом не можуть підтверджувати (а їх відсутність - спростовувати) факт поставки товарів.

З матеріалів справи вбачається, що сертифікати якості, які містять інформацію щодо якісних показників ТМЦ, від яких залежить вартість ТМЦ (вологість, зольність та ін.), були надані до перевірки.

Представники позивача пояснили, що інші «сертифікати якості (відповідності)», як це передбачено умовами договорів, супроводжують продукцію. Тобто, сертифікат разом з продукцією надходить на склад, зберігається, та передається в цехи для використання. Після використання продукції - сертифікат не зберігається. Також, зазначили, що на підприємстві ведеться журнал видачі довіреностей.

Крім того, підприємство користується нормою, передбаченою п.13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом міністерства Фінансів України №99.

А саме, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», як одержувач цінностей, за підписом керівника повідомив постачальників про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

При цьому суд зазначає, що відсутність вказаних документів не є безумовною підставою для відсутності права формування податкового кредиту з податку на додану вартість за умови надання покупцю продавцем належним чином оформленої податкової накладної у відповідності до вимог ст.198 ПК України.

Також, відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників) (дана позиція висловлена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2013 р. № К/9991/64514/11).

Таким чином, коли перевезення вантажу здійснюється власним транспортом продавця (вантажовідправника) чи покупця (вантажуотримувача), товарно-транспортні накладні не оформлюються.

Щодо вимоги щодо документального підтвердження надання дозволу замовника на виконання будівельно-монтажних робіт субпідрядними організаціями, присутності працівників виконавця або субпідрядників на місцях проведення ремонтних робіт, то представниками відповідачів вказані вимоги необгрунтовані не були.

Представниками позивача зазначено та вбачається з матеріалів справи, що Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» при формуванні податкового кредиту користувалося правом, передбаченим п.201.10 ст.201 ПКУ, а саме: у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

При цьому, представники позивача зазначили, що до 01.01.2014 року термін надання такої заяви не було обмежено спеціальними строками.

Враховуючи наведене, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо обмеження терміну подати заяву зі скаргою у разі порушення платником податку - продавцем товарів/послуг порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на постачальника до податкової декларації за звітний податковий період, у якому складено таку податкову накладну нічим, є необґрунтованими.

Щодо застосування штрафних санкцій до підприємства за порушення норм з регулювання обігу готівки (податкове повідомлення рішення Форми «С» від 27.04.2015 року № НОМЕР_1), слід зазначити, що порушення, описані в акті перевірки, стосуються безпосередньо розрахунків з використанням корпоративних платіжних карт, тобто в безготівковій формі.

Особливості застосування платіжних карток визначено постановою Правління Національного банку України від 30 квітня 2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», зі змінами та доповненнями.

Указ Президента України №2 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачає відповідальність у разі порушення норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України та не може бути застосований у сфері безготівкових розрахунків з використанням корпоративних платіжних карт.

Щодо застосування штрафних санкцій за не відображення в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами в пункті 2.13 «Сума коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яких на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів» суми - 0.10 рос.руб. (податкове повідомлення рішення Форми «У» від 27.04.2015 року № НОМЕР_2) та висновків щодо порушень:

- ст. 2 Закону України від 23,09.1994 №185/94-ВР "Про порядок розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями), в частині не надходження у законодавчо встановлені строки товарів на загальну суму 0,10 рос. руб.;

- ст. 9, 10 ДКМУ № 15-93 від 19.02.1993р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (із змінами та доповненнями);

- п. 1 Указу Президента України від 18.06.94 р. № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами та п.2 наказу Міністерства фінансів України від 25.12.95 р. №207 «Про затвердження форми Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами» ґрунтуються на посиланні на додаток 58 до акту попередньої перевірки від 05.09.2012 року №58/08-23-120/3/24432974.

Проте, як було встановлено судом та підтверджено представниками позивача, акт попередньої перевірки не містить інформації про порушення підприємством валютного законодавства, а навпаки, зазначено: «за період з 01.04.09 по 31.03.2012 встановлено здійснення імпортних операцій по 625 контрактам, в ході перевірки яких вимог валютного законодавства не встановлено».

Додаток № 58, який було надано підприємству разом з актом перевірки, не містить інформації про наявність простроченої дебіторської заборгованості на загальну суму 0,10 рос. руб. (0,03 грн.) по імпортних контрактах:

- №1248 від 10.03.2010р., укладеного з ОАО "ОСОБА_9 Карбон" (Російська Федерація);

- №4600003586/2295 від 13.07.2009р., укладеним з ОАО "Волжский дизель им. Маминых" (Російська Федерація);

- №4600016464/4670 від 17.09.2010р., укладеним з ООО "Торговий дом Истьинский машзавод" (Російська Федерація);

- № 48/11/ 4950 від 09.12.2011р., укладеним з ЗАО "Камско-Волжское акционерное общество резинотехнихи "КВАРТ" (Російська Федерація);

- № 5422 від 11.11.2010р., укладеним з ЗАО "Могилевский инструментальный завод" (Республіка Білорусь);

- № 945 від 25.02.2010р., укладеним з ЗАО "Курскрезинотехника" (Російська Федерація);

- №970 від 15.04.2009р.,

а навпаки, після кожного є відмітка «контракт виконано».

Стосовно притягнення до відповідальності за неподання розрахунків збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства (податкове повідомлення рішення форми «Р» від 27.04.2015 № НОМЕР_3) суд зазначає наступне.

Пунктом 16 підрозділу 10 Перехідних положень ПКУ регламентовано збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.

Платниками збору є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольні напої та пиво.

Об'єктом оподаткування збором визначено виручку - товарооборот, одержаний на всіх етапах реалізації в оптово-роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв та пива, у тому числі за операціями, що не передбачають оплати у грошовій формі.

Згідно з п.36.1 та 36.2 ст.36 ПКУ податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Пунктом 37.3 ст.37 ПКУ передбачені підстави для припинення податкового обов'язку, одна з яких втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом.

Отже, у звязку з припиненням реалізації алкогольних напоїв та пива з 01.10.2013р., тобто з втратою обєкту оподаткування збором на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, підприємство втратило ознаки платника податку (збору). Про що листом від 24.09.2013р. № 851-12/310 була попереджена СДПІ з обслуговування платників податків у м. Дніпропетровську МГУ Міндоходів.

Також, слід зазначити про відсутність відповідно до ПКУ залежності між «платником збору», «обєктом оподаткування» та наявністю та терміном дії ліцензії, тим більше не передбачена залежність від дати отримання від податкового органу письмового повідомлення про анулювання ліцензії на реалізацію в оптовій та/або в роздрібній торговельній мережі та мережі громадського харчування алкогольних напоїв, а тому, суд вважає, що висновки контролюючого органу щодо необхідності надання розрахунку збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за жовтень-листопад 2014 року є безпідставними.

Щодо застосування штрафних санкцій за незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом (податкове повідомлення рішення форми «Р» від 29.04.2015 року №0000255103), суд зазначає, що в акті перевірки від 15.04.2015 року відсутня інформація про ненадані документи та регістри, перелічені в ст.121 ПКУ.

В акті є посилання на акт про відмову надання первинних документів від 14.04.2015 року № 102/22.01/24432974.

Також, в акті є посилання на лист, направлений на підприємство 07.04.2015 року №7088/10/04-82-22.01 (вх.№7088/10/04-82-22.01/17 від 07.04.2015).

До викладеного слід зауважити, що, як було встановлено під час судового розгляду та вбачається з матеріалів справи, у вказаному листі відсутній перелік документів, які необхідно було надати та не було надано до перевірки; акт про відмову надання первинних документів від 14.04.2015 року №102/22.01/24432974 підприємству не вручався, а тому зміст його позивачу був не відомий.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що перевірка на підприємстві тривала з 28.11.2015 року по 07.04.2015 року, а акт про ненадання документів складено 14.04.2015 року.

Крім того, на підставі висновків, викладених в акті перевірки, Криворізькою південною ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області 28.04.2015р прийняті податкові повідомлення-рішення форми «Р» № НОМЕР_4, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 151 765 615,63 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 37 941 403,91 грн., та №0016551703, яким підприємству збільшено суму грошового зобовязання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку на 514 880,71 грн., та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 386 570,47 грн.

Суд не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки, та зауважує наступне.

Щодо донарахувань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин в наслідок порушення п.п.263.6 ст. 263 Податкового кодексу України, то згідно з п.п. 263.5.1 п. 263.5 ст. 263 ПКУ базою оподаткування плати за користування надрами є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Обєктом оподаткування платою за користування надрами відповідно з п.п.263.2.1 п.263 ст.263 ПКУ визначено обсяг видобутої у податковому періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому періоді запасів корисних копалин.

Ставки плати за користування надрами визначені п.п. 263.9.1 п.263.9 ст. 263 ПКУ для найменувань (видів) корисних копалин, а не для видів продукції переробки корисних копалин, а саме: залізна руда для збагачення (2,7% від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 3,64 грн. за одиницю видобутих корисних копалин), залізна руда для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків (1,5% від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 0,89 грн. за одиницю видобутих корисних копалин), залізна руда багата (3,5% від вартості видобутих корисних копалин, але не менше ніж 11,45 грн. за одиницю видобутих корисних копалин).

Суд зазначає, що в процесі збагачення корисної копалини - багатої залізної руди виникає окремий вид продукції (а не корисної копалини) - концентрат залізорудний, для якого п.п.263.9.1 ПКУ не встановлена ставка плати за користування надрами.

Крім того, згідно з п.п.263.6.7 п.263.6 ст.263 ПКУ у разі якщо після виникнення податкових зобов'язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), платник у будь-якому наступному податковому (звітному) періоді прийняв рішення про застосування до неї (відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) або її частини інших операцій первинної переробки, в результаті чого виник новий вид товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відрізняється від продукції, за якою платником визнані та виконані відповідні зобов'язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, платник у такому податковому (звітному) періоді визначає розмір податкових зобов'язань з плати для нового відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) з урахуванням виконаних податкових зобов'язань за обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини), що був використаний на створення нової товарної продукції гірничодобувного підприємства, за вирахуванням сум податкових зобов'язань, які виникали за попередніми операціями з даним видом корисної копалини.

Таким чином, витрати, повязані з переробкою корисної копалини мають бути враховані до бази оподаткування тільки у випадку, що передбачений п.п.263.6.7 п.263.6 ст.263 ПКУ.

В результаті переробки корисної копалини - залізної руди для збагачення та залізної руди для збагачення з вмістом магнетитового заліза менше 20 відсотків не виникає новий вид корисної копалини, за якою встановлені інші (більші або менші) ставки плати за надра.

Врахування у акті перевірки вартості переробки корисної копалини додатково до задекларованих підприємством даних суд вважає безпідставним.

У разі припущення, що норми ПКУ вимагають обчислення плати за користування надрами виходячи з бази оподаткування, що обрахована не від вартості видобутої корисної копалини, а від вартості продукції переробки, слід врахувати, що відповідно до п.п. 14.1.128 ПКУ обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства, що відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" обліковується гірничодобувним підприємством як запаси - активи, вартість яких може бути достовірно визначена, для яких існує імовірність отримання їх власником - суб'єктом господарювання економічної вигоди, пов'язаної з їх використанням, та які складаються з: сировини, призначеної для обслуговування виробництва, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, та адміністративних потреб: готової продукції, що виготовлена на гірничодобувному підприємстві, у тому числі шляхом виконання господарських договорів про послуги з давальницькою сировиною, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» до складу запасів включаються, крім перерахованих у п.п. 14.1.128 ПКУ складових додатково ще: сировина, що призначена для виробництва продукції, незавершене виробництво.

Згідно з п.п.5.2. ст.5 ПКУ у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Тому, при обчисленні плати за надра необхідно використовувати вимоги п.п. 14.1.128 ПКУ, який містить чіткий перелік складових терміну обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини), до складу якого не включаються запаси, що призначені для виробництва продукції та незавершене виробництво .

Представниками позивача було зазначено, що позивачем концентрат залізорудний не використовується для обслуговування виробництва, адміністративних потреб, а використовується для виробництва продукції металургії та продажу.

Отже, в такому випадку, відповідно: обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства у розумінні вищезазначеного терміну ПКУ повинна дорівнювати лише обсягу готової продукції (концентрату залізорудному), що призначено для продажу; база оподаткування повинна дорівнювати вартості обсягів продукції, що призначена для продажу

Проте, в акті перевірки обєкт оподаткування (обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства) визначено без врахування вищезазначених вимог п.п. 14.1.128 ПКУ- як обсяг видобутої корисної копалини і склав за перевіряємий період 36 576 541 т.

Відповідно, з дотриманням вищевказаних вимог ПКУ при визначенні обєкту оподаткування, як обсягу готової продукції (концентрату) для продажу, цей показник повинен дорівнювати за перевіряємий період 3 235 940 т.

Крім того, база оподаткування в акті перевірки визначена виходячи з вартості всього виробленого концентрату, у т.ч. призначеного для виробництва і за перевіряємий період та складає 4 649 230 366,52 грн.

В той час, як з дотриманням вимог п.п. 14.1.128 ПКУ база оподаткування повинна дорівнювати вартості обсягу готової продукції (концентрату) для продажу і складати 993 920 946,42 грн.

Враховуючи вищезазначене, виходячи з цих даних в результаті неврахування вимог п.п. 14.1.128 ПКУ, суд зазначає, що в акті перевірки неправомірно завищено обєкт оподаткування в 11,3 рази, база оподаткування в 4,68 рази, що, відповідно, вплинуло на розрахунок вартості одиниці видобутої корисної копалини та призвело, на думку суду, до неправомірного донарахування грошового зобовязання з плати за користування надрами.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається з матеріалів справи, питання повторної розробки багатих залізних руд, втрачених (погашених) при первинному видобутку їх підземним способом вже виникало та було відображено СДІІІ ОВП У м. Дніпропетровську в ОСОБА_3 перевірки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» №58/08-23- 120/3/24432974 від 05.09.2012. На підставі висновків зазначеного акту перевірки податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення, що стали предметом позову ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у справі №804/14/13.

В постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 по справі №804/14/13-а суд зазначає, що відповідно до пп.263.2.1 п.263.2 ст. 263 Податкового кодексу України обєктом оподаткування плати за користування надрами тля видобування корисних копалин по кожній наданій в користування ділянці надр, що визначена у відповідному спеціальному дозволі, є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Відповідно до положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар'єрах затвердженого наказом Міністерства промислової політика України від 17.08.2004 року №412 це положення крім іншого регулює порядок списання або консервації запасів корисних копалин.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що погашеними балансовими запасами є балансові запаси корисних копалин, які зняті з обліку на гірничодобувному підприємстві внаслідок їхнього відпрацювання, або втрати при видобутку.

В той же час, що також не заперечувалось відповідачем, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» здійснювалась повторна розробка багатих залізних руд, втрачених (погашених) при первинному видобутку їх підземним способом. Тобто раніше втраченої руди, яка вже була знята з обліку, як погашена.

Також, в постанові Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.04.2013 року по справі №804/14/13-а було розглянуто питання щодо відшкодування моральної шкоди, за рішенням судів.

Таким чином, на думку суду, обсяг видобутої корисної копалини в даному випадку не є об'єктом оподаткування, визначеного пп.263.2.1 п.263.2 ст.263 ПІК України, а тому, і рішення відповідача щодо дорахування податкового зобов'язання з плати за користування природними ресурсами є протиправним.

Щодо питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 перевірки, з посиланням на пп.14.1.180 п.14.1.ст.14, абз. «а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПКУ, донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 249 892,80 грн. з доходу у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди фізичним особам.

Відповідно пп.164.2.14 п.164.2 ст.164 ПКУ до загального місячного (річного) доходу включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.

Слід зазначити, що в ході перевірки не було взято до уваги, що у всіх випадках судом були розглянуті позови про відшкодування моральної шкоди, завданої в звязку з ушкодженням здоровя колишніх працівників підприємства, які мали професійні захворювання або професійну травму.

Згідно з пп. 14.1.180 п.14.1.ст.14 ПКУ податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

В ході перевірки встановлено, що протягом періоду з 01.04.12р. по 31.12.13р. з розрахункового рахунку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рахунок Дзержинського відділу Державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції за рішенням суду та виконавчих листів про стягнення моральної шкоди на користь фізичних осіб було перераховано 1 536 500 грн.

Тобто, актом перевірки підтверджено факт перерахування зазначеної суми на рахунок Державної виконавчої служби, а не фізичній особі - платнику податку.

Як наслідок, виплати доходу фізичним особам у вигляді моральної шкоди товариство не здійснювало.

Зазначені правовідносини урегульовані Законом України «Про виконавче впровадження» від 21.04.1999р. №606- XIV, яким, як правильно зазначено у акті перевірки, не передбачено можливість щодо утримання будь-якої суми грошових коштів із сум, що підлягають перерахуванню за виконавчим документом. Таким чином, товариство, як відповідач, у названих правовідносинах не наділено правами «податкового агента» на утримання коштів та не має необхідних ознак останнього як особи, що здійснює виплату доходу, передбаченого пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в акті перевірки помилково зроблені висновки щодо порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» пп.14.1.180 п.14.1.ст.14, абз.«а» пп.164.2.14 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПКУ та донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 249 892,80 грн. з доходу у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди фізичним особам.

Також, Актом перевірки, з посиланням на пп.14.1.180 п.14.1.ст.14, пп.164.2.20 п. 164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПКУ, донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 88 749,17 грн. з доходу у вигляді вартості проживання фізичних осіб, які не перебувають у трудових відносинах з таким платником податку та не є членами керівних органів платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що Договорами, укладеними між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» (Виконавець), а також «Компанією QS Cert Ukraine B.V.» (Виконавець) узгоджено, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» зобовязано за свій рахунок надати готель (сплатити житлові витрати) для проживання персоналу ( фахівців) Виконавців при наданні послуг аудиту.

Саме тому, при обчисленні вартості контрактів з надання аудиторських послуг не враховувались витрати на проживання персоналу виконавців, що здійснювали аудиторські послуги; тому ,ані в рахунках, а ні в актах виконаних робіт з ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» та «Компанією QS Cert Ukraine B.V.», виставлених ПАТ «АМКР» для розрахунків за аудиторські послуги, вартість проживання фахівців, що здійснювали аудит, не була врахована.

Представники позивача в судовому засіданні також зазначили, що послугами готелю ТОВ «Дружба Люкс» підприємство ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» користується для розселення не тільки фахівців ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» та «Компанії QS Cert Ukraine B.V.», але і інших своїх контрагентів, в договорах з якими може бути передбачена компенсація послуг проживання. Отже, в рахунках готелю ТОВ «Дружба Люкс» правомірне посилання лише на умови договору між Готелем та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та не на які інші договори.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що вартість проживання в готелі для фахівців з ПрАТ «Делойт енд Туш ЮСК» та «Компанії QS Cert Ukraine B.V.» під час виконання аудиторських послуг на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не може бути розцінена як додаткове благо, та, як наслідок, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.

Актом перевірки, з посиланням на пп. 14.1.180 п.14.1.ст.14, пп.«а» пп. 164.2.17, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПКУ, донараховано податок на доходи фізичних осіб в розмірі 176 238,74 грн. з доходу у вигляді вартості проживання фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, та які не перебувають у трудових відносинах із таким платником податку.

В акті перевірки зазначено, що згідно тексту договору №1 від 11.02.2008/1379 від 12.03.2008р. (з урахуванням додаткових угод) ТОВ «Готель Саксагань» (Орендодавець) з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (Орендар) - метою договору є надання у тимчасове платне користування нерухомості - житлового будинку з господарським блоком за адресою м.Кривий Ріг, вул. Камо, 9А. Обєкт оренди використовується для проживання людей. Договором передбачено також й те, що Орендар самостійно здійснює оплату комунальних послуг в повному обсязі на основі окремо укладених договорів з постачальниками відповідних послуг.

В акті зазначено, що за даними відповіді ТОВ «Готель Саксагань» від 31.03.2015р. №103 в приміщенні по вул. Камо, 9а , м. Кривий Ріг, зареєстровано та проживало протягом перевіряємого періоду 40 фізичних осіб; за даними підприємства в вищезазначеному переліку наявні фізичні особи, які перебувають у трудових відносинах та які не перебувають у трудових відносинах із ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Далі в акті, з посиланням на пп. «а» пп. 164.2.17 ПКУ, зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст.165 ПКУ) у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування. або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах.

Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» дійсно орендує житловий будинок по вул. Камо, 9А та сплачує всі комунальні послуги, використовує обєкт оренди для проживання людей, але зазначили, що проживання у зазначеному приміщенні та обсяги спожитих комунальних послуг не носять ідентифікований характер; всі трудові контракти з нерезидентами мають пункт 3.5. «Роботодавець створює нормальні житлові умови для Працівника за рахунок коштів Товариства», тобто підприємство надає будинок в безоплатне користування фізичним особам, що повязано з виконанням обовязків трудового найму. Тому, зазначений «дохід» не оподатковується згідно з пп. 164.2.17 ПКУ.

Таким чином, суд, враховуючи зазначене, вважає, що висновки про порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» пп. 14.1.180 п.14.1.ст.14, пп.«а» пп.164.2.17, пп164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПКУ та донарахування податку на доходи фізичних осіб в розмірі 176 238,74 грн. з доходу у вигляді вартості проживання фізичних осіб є безпідставними.

Щодо донарахування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей за Формою 1ДФ, то суд також не погоджується з висновками, викладеними в акті перевірки щодо порушення пп.14.1.180 п.14.1.ст.14, абз.«а» пп.164.2.14, пп164.2.17, пп.164.2.20 п.164.2 ст.164, пп.168.1.1 п.168 ст.168 ПКУ в частині не нарахування, неутримання та несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб з доходу нарахованому фізичним особам у вигляді відшкодування моральної (немайнової) шкоди та вартості проживання.

З урахуванням вищенаведеного, відсутні і порушення пп.49.18.2 п.49.18 ст.49, п.51.1 ст.51, пп.»б» п.176.2.ст.176 ПКУ в частині надання до податкової інспекції податкових розрахунків за ф.1 ДФ не у повному обсязі, а саме: без відомостей про суми доходу у вигляді відшкодування моральної(немайнової) шкоди та вартості проживання фізичних осіб нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб на протязі всього перевіряємого періоду.

Крім того, суд не погоджується з розрахунком штрафних санкцій, так як, пунктом 127.1.ст.127 ПКУ передбачено прогресуюче нарахування штрафних санкцій (25%; 50% та 75%) у випадку вчинення тих самих дій протягом 1095 днів.

Окрім того, підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України передбачено, що податкове законодавство ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

При цьому п.56.21 ст.56 ПК України встановлено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Також, на підставі висновків, викладених в акті перевірки, Криворізькою центральною ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 28.04.2015 року № НОМЕР_5, яким підприємству збільшено суму основного платежу з плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на суму 5 012 492,36 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 506 246,18 грн.

В акті перевірки зроблено висновок щодо порушення:

- пп. 263.2.2 (б) п. 263.2 ст. 263 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі ПКУ) внаслідок не включення до обєкту оподаткування платою за користування надрами обсягів добутої раніше втраченої багатої залізної руди карєру «Південний», що призвело до заниження плати за надра в сумі 2 722 943,23 грн.

- пп.263.6 ст. 263 ПКУ занижено податкові зобовязання на суму 2 289 549,13 грн.

Суд зазначає, що у 2 кварталі 2012 року відповідно до пп. 263.2.1 п. 263.2 ст.263 ПКУ обєктом оподаткування платою за користування надрами є (1) обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або (2) обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Застосування одного із зазначених обєктів оподаткування (видобута корисна копалина або погашені запаси корисних копалин) при обчисленні податкових зобовязань залежить від виду корисної копалини та обумовлене нормами п. 263.9 ст. 263 ПКУ, яким визначено три категорії ставок плати за користування надрами.

Ставку плати за користування надрами для залізної руди (багатої) визначено тільки за одиницю погашених запасів корисних копалин. При цьому, погашеними запасами вважаються запаси корисних копалин, які зняті з обліку на гірничодобувному підприємстві внаслідок їхнього відпрацювання, або втрат при видобутку

Зважаючи на викладене, у даному випадку, відсутній обєкт оподаткування платою за користування надрами. Як було встановлено під час судового розгляду, позивачем здійснювалася повторна розробка багатих залізних руд, втрачених (погашених) при первинному видобутку їх підземним способом. Тобто, раніше втрачена багата руда вже була знята з обліку, як погашена, і за неї вже було сплачено плату за користування надрами.

З01.07.2012 року почали діяти вимоги ПКУ щодо визначення плати за надра від вартості обсягів видобутку корисних копалин. Тобто, будь-яке не включення обсягів видобутку корисних копалин не впливає на зміну вартості видобутку корисної копалини. Тобто, база оподаткування (загальна вартість корисної копалини) та, відповідно, податкові зобовязання залишаються незмінними.

Наведені фактичні обставини та проаналізовані норми чинного законодавства дають підстави дійти висновку про те, що донарахування податкового зобовязання з плати за користування надрами у сумі 2 722 943,23 грн. у звязку з відсутністю обєкта оподаткування, є безпідставним.

Як вже було зазначено, при обчисленні плати за надра необхідно використовувати вимоги п.п. 14.1.128 ПКУ, який містить чіткий перелік складових терміну «обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини)», до складу якого не включаються запаси, що призначені для виробництва продукції та незавершене виробництво .

Отже, враховуючи те, що, як було зазначено представниками позивача в судовому засіданні та не спростовано поясненнями відповідачів та наявними у справі доказами, підприємством залізна руда агломераційна не використовується для обслуговування виробництва, адміністративних потреб, не призначена для продажу, а використовується виключно з метою виробництва продукції металургії - обсяг видобутих корисних копалин (мінеральної сировини) - обсяг товарної продукції гірничодобувного підприємства у розумінні вищезазначеного терміну ПКУ дорівнює нулю, таким чином відсутні обєкт та база оподаткування платою за надра.

За період з 01.07.12 року по 31.12.13 року, позивачем база оподаткування обчислювалась відповідно з вимогами и п.п.263.5 ст. 263 ПКУ, тобто база оподаткування визначалась як вартість обсягів видобутих у податковому періоді корисних копалин, що окремо обчислювалось для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр.

Узвязку з зазначеним вище, та відсутністю у акті перевірки, та у податковому повідомленні-рішенні висновків щодо порушення пп. 263.5 ст. 263 ПКУ, а саме щодо заниження підприємством бази оподаткування, суд вважає безпідставним та протиправним донарахування податкових зобовязань та штрафних санкцій, посилаючись на порушення пп. 263.6 ст. 263 ПКУ, тобто за порушення визначення вартості одиниці видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) та пп.263.2.2 п. 263.2 ст. 263 ПКУ за заниження обєкту оподаткування в результаті не включення до обєкту оподаткування платою за користування надрами обсягів добутої раніше втраченої багатої залізної руди карєру «Південний».

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.

Виходячи з вищенаведеного, перевіривши оскаржувані податкові повідомлення-рішення на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про їх протиправність та наявність підстав для їх скасування

Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» до відповідача 1 Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС, відповідача 2 Криворізької південної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України, відповідача 3 Криворізької центральної обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000195103;

- форми «В1» від 27.04.2015 року №0000235103;

- форми «В4» від 27.04.2015 року №0000225103;

- форми «С» від 27.04.2015 року №0000205103;

- форми «У» від 27.04.2015 року №0000215103;

- форми «Р» від 27.04.2015 року №0000185103;

- форми «Р» від 29.04.2015 року №0000255103;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000742201;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0016551703;

- форми «Р» від 28.04.2015 року №0000622201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (код ЄДРПОУ 24432974) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 22 вересня 2015 року.

Суддя ОСОБА_10