Постанова № 52514053, 09.09.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 р. Справа № 804/9201/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання Сергієнко В.Ю., за участю представника позивача ОСОБА_1, та представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод

продтоварів»

до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод продтоварів» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 01.07.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово господарських взаємовідносинах з ПП «Орім» за жовтень, листопад 2014 року і подальшої їх реалізації, за наслідками якої складено акт перевірки № 1426/61/04-03-22-02-08/00377532 від 03.06.2015 року. На підставі акту перевірки податковим органом винесене оскаржуване податкове повідомлення рішення, яке позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно було прийняте всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є субєктивною думкою податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на надані суду письмові заперечення, у яких зазначено, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки за результатами акту перевірки є цілком обґрунтованими, тому винесене податкове повідомлення рішення є таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а отже підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Товариство з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод продтоварів» перебуває на обліку в Дніпродзержинській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області як платник податків.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до ст.75.1.2. статті 75 Податкового кодексу України (далі ПК України), документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Судом встановлено, що у період з 02.06.2015 року по 02.06.2015 року посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю «Дніпродзержинський завод продтоварів» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо придбання товарів (робіт, послуг) при фінансово господарських взаємовідносинах з ПП «Орім» за жовтень, листопад 2014 року і подальшої їх реалізації, за наслідками якої складено акт перевірки № 1426/61/04-03-22-02-08/00377532 від 03.06.2015 року.

Згідно висновків акту перевірки встановлені порушення абз. «б» п. 185.1 ст. 185, абз. «а» п. 198.1, п. 198.3, п. 198. 6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 107523 грн. 33 коп., в тому числі: по декларації за жовтень 2014 року на суму 93525 грн., по операціях за вересень 2014 року; по декларації за листопад 2014 року на суму 13998 грн. 33 коп. по операціях за жовтень 2014 року.

Не погодившись з висновками, викладеними у акті перевірки позивачем були подані заперечення (вих. № 01/172 від 19.06.2015 року). Листом від 26.06.2015 року № 16038/10/04-03-22-02-15 відповідач зазначив, що визначені у акті порушення відповідають дійсності.

На підставі висновків перевірки та складеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення НОМЕР_1 від 01.07.2015 року, яким збільшено суму грошового зобовязання позивача на суму 107524 грн. та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 53762 грн.

Суд вважає оскаржуване податкове повідомлення рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ПП «Орім» на підставі договору № 162 від 01.09.2014 року.

Реальність вчинення господарських операцій з ПП «Орім» згідно вищевказаного договору підтверджується податковими накладними: від 30.09.2014 року від 31.10.2014 року № 246, актами приймання здачі: № 001021 від 30.09.2014 року, № 002110 від 31.10.2014 року.

Пунктом 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи, що враховуються при обчислені об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2, та складаються з: доходу від операційної діяльності та інших доходів, які визначаються відповідно до п. 135.5, за винятком доходів, визначених у пункті 135.4 та у статті 136.

Відповідно п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України, дохід від реалізації товарів визначається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визначається за датою складання акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України вказано, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч.1 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених.

Таким чином, наведеними нормами права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата (нарахування) ПДВ, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Виходячи з положень пп. 14.1.181. п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Суд вважає, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно п.198.1, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, послуг.

Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту необхідні належним чином оформленні первинні документи.

З наведеного вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної, та здійснення операцій з метою досягнення господарської мети.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 Кодексу).

Виходячи з положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 , є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

У відповідності з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, висновки відповідача про те, що позивач порушив положення Податкового кодексу України є безпідставними, не підтвердженими фактичними обставинами справи, у звязку з чим, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 01.07.2015 року №0001802202 з податку на додану вартість на суму 107524,00 грн.(сто сім тисяч п'ятсот двадцять чотири гривні нуль копійок) - за основним платежем, 53762,00 грн.(п'ятдесят три тисячі сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок) - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Присудити Товариству з додатковою відповідальністю "Дніпродзержинський завод продтоварів" здійснені ним документально підтверджені судові витрати на суму 322,57 грн.(триста двадцять дві гривні п'ятдесят сім копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 15.09.2015 р.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 15.09.2015р. Суддя З оригіналом згідно Помічник судді ОСОБА_3 ОСОБА_3 ОСОБА_4