Рішення № 5251052, 23.06.2009, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2009 р.Справа № 7/641 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Говерла”, м. Хмельницький

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин

про стягнення 14 945,68 грн.

Суддя С.І. Крамар

Представники сторін:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

Рішення виноситься 23.06.2009 року, оскільки в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 14 945,68 грн., з яких 8 550,72 грн. –основного боргу, 2 079,80 грн. –інфляційних, 2 477,38 грн. –пені, 1 837,78 грн. – процентів за неправомірне користування чужими коштами.

Представник позивача в судовому засіданні 11.06.2009р. позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні, посилаючись на те, що вони підтверджені поданими доказами.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.06.2009р. та письмовому відзиві на позов проти заявлених позовних вимог заперечив та просив суд в їх задоволенні відмовити. У письмовому відзиві на позов зазначає, що позивач при нарахуванні процентів за неправомірне користування чужими коштами посилається на довідку АКБ „Укрсиббанк” № 1103 від 24.03.2009р., яка не є додатком до Договору та не передбачена умовами договору на підтвердження нарахування процентів. А тому вимоги про стягнення процентів вважає безпідставними. Також не визнає суму інфляційних нарахувань. Проти суми основного боргу в розмірі 8550,72 грн. не заперечує.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне:

03.01.2007р. між ТОВ ТД „Говерла” (постачальник) та ПП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки (далі –Договір) за умовами якого постачальник зобов`язався передати (поставити) у власність покупця мастильні та інші матеріали у кількості та асортименті, що вказані у Додатках до цього договору (відвантажувальних накладних), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

П. 5.1 Договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються покупцем шляхом оплати його ціни у грошовій формі банківським переказом на поточний рахунок постачальника протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару, згідно накладних.

Згідно п. 7.2 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання покупцем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару, він сплачує постачальникові пеню у розмірі 0,3% від суми боргу за кожен день прострочення, а також проценти за неправомірне користування чужими коштами, у розмірі ставки, що діятиме у відповідний період у банку постачальника для депозитних вкладів юридичних осіб на строк понад 12 місяців.

Згідно видаткових накладних позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14591,42 грн.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.11.2008р. становить 9550,78 грн.

15.12.2008р. позивач надіслав відповідачу вимогу про сплату боргу в розмірі 9550,78 грн.

Згідно довідки відділення № 155 АКІБ „УкрСиббанк” від 24.03.2009р. № 1103 на період з 02.06.2008р. по 24.03.2009р. ставка по депозитному вкладу для юридичних осіб у національній валюті України на термін 367-547 днів становили: 01.02.2008р.-02.06.2008р. –13%; 02.06.2008р.-04.09.2008р. –14%; 04.09.2008р.-10.11.2008р. –15%; 10.11.2008р.-02.03.2009р. –18,5%. З 02.03.2009р. ставка становить 20%.

Відповідно до п. 7.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано 2 477,38 грн. –пені, 1 837,78 грн. –процентів за неправомірне користування чужими коштами та 2 079,80 грн. –інфляційних.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне:

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 14591,42 грн. Відповідач в свою чергу прийняв товар та частково розрахувався за нього. Наявність суми основного боргу відповідачем не оспорюється.

Згідно п. 7.2 Договору та ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано пеню в розмірі 2 477,38 грн, 1 837,78 грн. –процентів за неправомірне користування чужими коштами та 2 079,80 грн. –інфляційних.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позов судом до уваги не прймаються, оскільки, по-перше: розмір процентів за користування чужими грошовими коштами визначений в Договорі, який відповідає розміру ставки, що діяла у відповідний період у банку постачальника для депозитних вкладів юридичних осіб на строк понад 12 місяців. Розмір процентної ставки підтверджений наявною в матеріалах справи довідкою відділення № 155 АКІБ „УкрСиббанк” від 24.03.2009р. № 1103. Згідно параграфу 12 Договору „Реквізити та підписи сторін” Укрсиббанк є банком постачальника. По-друге: хоча нарахування позивачем індексу інфляції проведено без врахування рекомендацій Верховного суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ № 62-97р від 03.04.1997р., однак сума інфляційних нарахувань, яку просить стягнути позивач є меншою ніж сума інфляційних, обрахована відповідно до вищезазначених рекомендацій.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позов про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 14 945,68 грн. підлягає задоволенню частково, на суму 14180,14 грн. з яких: 8 550,72 грн. –основного боргу, 2 079,80 грн. –інфляційних, 1 837,78 грн. –процентів за неправомірне користування чужими коштами та 1711,84 грн. –пені, у зв`язку з проведеною судом перевіркою правильності нарахування пені у відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України. В іншій частині суми пені необхідно відмовити.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Говерла”, м. Хмельницький до Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Нетішин про стягнення 14 945,68 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Говерла”, (м. Хмельницький, вул. Заводська, 163/1, код 34282509)- 8 550,72 грн. (вісім тисяч п`ятсот п`ятдесят грн. 72 коп.) основного боргу, 2 079,80 грн. (дві тисячі сімдесят дев`ять грн. 80 коп.) інфляційних, 1 837,78 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять сім грн. 78 коп.) процентів за неправомірне користування чужими коштами, 1711,84 грн. (одна тисяча сімсот одинадцять грн. 84 коп.) пені, 141,80 грн. (сто сорок одна грн. 80 коп.) державного мита та 111,96 грн. (сто одинадцять грн. 96 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В решті позову відмовити.

                              Суддя                                                                      С.І. Крамар.