Ухвала суду № 52509187, 19.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/5077/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Труханова Л. М.Номер провадження 22-ц/788/1918/15 Суддя-доповідач - Ільченко О. Ю. Категорія - 26

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Ільченко О. Ю.,

суддів - Попруги С. В. , Ткачук С. С. ,

з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання»

про відшкодування моральної шкоди,,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Сумське МНВО» на користь позивача 13000 грн. відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «Сумське МНВО», посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому зазначає, що місцевий суд невірно застосував положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та не врахував тієї обставини, що обов'язок по відшкодування моральної шкоди станом на 2003 рік (часу встановлення позивачці стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК) покладається на Фонд соціального страхування. Вважає, що позивач не довела суду підстав для відшкодування їй моральної шкоди. Не погоджується з розміром стягнутої моральної шкоди.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, позивачка з 6 серпня 1980 року по 31 березня 2011 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, працюючи стерженщицею (а.с. 6 - 7).

Наказом № 2598/вк від 29 березня 2011 року її було звільнено за угодою сторін згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 6 - 7).

З акту № 897 від 30 вересня 2003 року на а.с. 40 - 43 вбачається, що позивачці вперше встановлено 25 % втрати професійної працездатності за захворюванням хронічним бронхітом. З виявленням нових професійних захворювань, ця втрата у подальші роки зросла до 65 %. Так, згідно довідки МСЕК від 07 травня 2015 року внаслідок повторного огляду позивачці встановлено 65 % стійкої втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безтерміново (а.с. 10).

Актом розслідування хронічного професійного захворювання № 19 від 27 березня 2007 року позивачці встановлено професійні захворювання: «Вегетативно - сенсорна поліневропатія верхніх кінцівок зі стійким вегетативно - трофічними порушеннями на кистях, 2-х сторонній плечелопатковий періартроз, деформуючий остеоартроз ліктьових і променезап'ясткових суглобів. Хронічний обструктивний бронхіт пилової етиології ІІІ ст. в фазі загострення. Емфізема легень ІІ ст., ЛН ІІ - ІІІ ст.» (а.с. 8).

Професійне захворювання виникло у зв'язку з недосконалістю технологій, неефективністю використання засобів індивідуального захисту (зворот а.с. 8).

Внаслідок професійного захворювання у позивачки порушилися нормальні життєві зв'язки, вона постійно хворіє, крім того, має значні обмеження в життєдіяльності, звичках, бажаннях. Все це вимагає додаткових зусиль по організації життя і веде до нових переживань. Позивачці внаслідок отриманого на виробництві професійного захворювання було заподіяно моральну шкоду, яка не відшкодована.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, вірно визначився у спірних правовідносинах та дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Згідно з ч.1, п.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких ч. 2 вказаної статті покладено на власника або уповноважений орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до ч.ч. 7 та 8 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 1 січня 2015 року, страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу. Відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Встановлено, що позивачка вперше з позовом про стягнення моральної шкоди звернулась в травні 2015 року. До цього позивачці виплати по відшкодуванню моральної шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України не здійснювались, що підтвердила і представник апелянта. Інвалідність позивачці вперше було встановлено в 2007 році, тобто коли відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди була покладена на роботодавця.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я із ПАТ «Сумське МНВО», оскільки відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілому від професійного захворювання незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на Відділення виконавчої дирекції фонду обов'язку здійснювати таку виплату.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, що відшкодування шкоди завданої працівникові внаслідок ушкодження здоров'я повинно здійснюватися Фондом соціального страхування задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позивачкою не доведено факт спричинення моральної шкоди, оскільки встановлення особі часткової втрати професійної працездатності свідчить про моральні страждання і визначений судом розмір їх відшкодування колегія суддів вважає співрозмірним з завданою позивачу шкодою.

З врахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано частково задоволив позивні вимоги та визначив розмір морального відшкодування ОСОБА_3 в сумі 13000 грн., виходячи з 65 % втрати професійної працездатності та наявності інвалідності третьої групи.

Отже, рішення суду першої інстанції постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» відхилити, а рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -