Рішення № 52507590, 12.10.2015, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4793/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2015 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.,

при секретарі Мочернюк В.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_4

про визнання права власності,

та за позовом

ОСОБА_3

до

ОСОБА_5 та ОСОБА_6

про визнання недійсними договорів дарування,

ВСТАНОВИВ:

28.10.2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, що в подальшому уточнював, в якому просив визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_3 і ОСОБА_6 на садовий будинок та земельну ділянку площею 0,0606 га, що знаходяться за адресою: Одеська обл.., Овідіопольський район, с.Молодіжне, СОГ «Волна», вул.Лінія, 23, ділянка № 105, - посилаючись на те, що вказане майно придбане ними за час спільного проживання.

Також, 05.12.2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, в якому просив визнати недійсними договори дарування вказаних вище садового будинку та земельної ділянки, посилаючись на те, що ці договори були укладені без його згоди як співвласника майна.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.03.2014 р. вказані позови обєднані в одне провадження.

У період розгляду справи ОСОБА_7 померла, в звязку з чим 12.08.2015 року сторону відповідача було замінено на правонаступницю ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, просила в позові відмовити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, надавши заяву про розгляд справи без його присутності, просив у позові ОСОБА_3 відмовити.

Заслухавши пояснення сторін і допитаних у справі свідків, дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_4 і ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.11.1995 р. по 26.11.2008 р.

14 квітня 2010 року на підставі договорів купівлі-продажу ОСОБА_6 та ОСОБА_5 придбали в рівних частках (по ? частці кожний) садовий будинок та земельну ділянку, що розташовані в с.Молодіжне Овідіопольського району Одеської області, садове обєднання громадян «Волна», вул.Лінія, 23, будинок та земельна ділянка № 105.

29 жовтня 2013 року ОСОБА_6 та ОСОБА_5 подарували вказане майно ОСОБА_7

10 вересня 2014 року ОСОБА_7 померла. Її спадкоємицею стала ОСОБА_6, яка 20 березня 2015 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірне майно.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 вказував, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_6 вони налагодили стосунки та з грудня 2008 року продовжували проживати однією родиною, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, що спірне майно вони придбали саме за час проживання однією сімєю та позивач здійснював роботи по ремонту та облаштуванню придбаного будинку.

Відповідно до ч.2 ст. 21 СК України проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Тому, встановлення факту проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу можливе лише у випадку, коли потрібно вирішити питання про розподіл спільно набутого майна (ст.74 СК України), або при вирішенні питання про спадкування за законом у четвертій черзі (ст.1274 ЦК України).

Під час судового розгляду справи ОСОБА_4 не довів у встановленому цивільним процесуальним законодавством факт спільного придбання з ОСОБА_6 спірного нерухомого майна та не надав суду переконливих доказів на підтвердження його проживання з останньою однією сімєю на час придбання цього майна.

Так, для визнання відповідного факту необхідно довести наявність таких обставин: спільне співжиття сторін, наявність при цьому співжитті спільного господарства, прояву подружніх стосунків перед третіми особами, в особистій переписці та інших документах, а також в залежності від обставин, взаємна матеріальна підтримка, сумісне проживання з ними дітей та таке інше.

Між тим, показання допитаних у справі свідків сторони позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є поверховими і не підтверджують цього факту.

Розписки ОСОБА_10 та ОСОБА_11, про проживання ОСОБА_3 за адресою спірного нерухомого майна не є в розумінні ст.ст.58-59 ЦПК України допустимими і належними доказами того, що ОСОБА_4 проживав та вів сумісне господарство з ОСОБА_6, оскільки встановити приналежність підписів саме цим особам у наданих розписках суду не уявляється можливим. Також, в них не наведено джерел обізнаності цих осіб щодо відповідних обставин.

Крім того, сам факт проживання не є автоматичним свідченням проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу і має бути доведено в порядку, передбаченому цивільним процесуальним законом.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наявні в матеріалах справи копії платіжних та інших документів свідчать про придбання будівельних матеріалів та інструментів, але визначити вклад ОСОБА_3 у придбанні (виготовленні, спорудженні) спірного майна з них неможливо.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 210, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовів ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності, ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі до Овідіопольського районного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Суддя: ОСОБА_12